Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №447/324/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/55/26

Справа №447/324/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

07.05.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Янкевич М.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в м. Миколаєві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

представник позивача адвокат Мелько В.Р.

представник відповідача адвокат Фумельов І.О.

представник відповідача адвокатка Войтович О.М.

встановив:

31.01.2025 ОСОБА_1 звернулася у Миколаївський районний суд із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі від 18.10.2024 у сумі 10000 Євро, суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.10.2024 надала позику ОСОБА_2 у розмірі 10000 Євро, про що відповідачем складено відповідну розписку. Згідно з розпискою відповідач у момент її підписання отримав від ОСОБА_1 у строкове користування кошти у сумі 10000 Євро, які зобов`язувався повернути через 60 днів, тобто не пізніше 17.12.2025. Зазначила, що на день подання позову до суду грошові кошти відповідач не повернув, продовжує користуватись коштами, зв`язку уникає, тому вона змушена звернутись до суду за захистом прав та законних інтересів. Всупереч вимогам закону та умовам позики відповідач своїх зобов`язань за договором позики належним чином не виконав, суму позики у розмірі 10000 Євро не повернув, уникає контактів, переховується. За наведених обставин, просить позов задовольнити повністю.

03.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь на запит про зареєстроване місце проживання відповідача, відповідно до якої, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.02.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.03.2025 представниця відповідача адвокатка Войтович О.М. подала клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

21.03.2025 від представниці відповідача адвокатки Войтович О.М. надійшов відзив на позовну заяву. Зазначила, що ОСОБА_2 категорично заперечує проти позову. Відзив обґрунтовує тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , почалось спілкування у червні 2023 року. Певний час вони проживали разом, але в грудні 2023 року їхні відносини припинились. ОСОБА_2 переїхав з квартири, де вони спільно проживали. Влітку 2024 року вони знову зустрілись, ОСОБА_1 попросила ОСОБА_2 доглянути її собаку. Їхнє спілкування відновилось. ОСОБА_2 дізнався про те, що позивачка почала відносини з іншим хлопцем у вересні 2024 року, відповідно, ОСОБА_2 мав багато компромату на неї в своїх мобільних телефонах. Але, незважаючи на це, вони продовжували інколи бачитись. 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 написала ОСОБА_2 на телеграм повідомлення з проханням допомогти, бо їй необхідно звідкись дістати 40000 гривень. Він погодився їй допомогти, і вони домовились, що він прийде на квартиру, в якій вони жили разом, цього ж вечора. На квартиру ОСОБА_2 прийшов близько 21.00 год. 18.12.2024. Увійшовши всередину, він отримав сильний удар в спину, після чого його прив`язали до крісла, весь час били і змусили написати та підписати фіктивну розписку, в якій зазначено, що він повинен повернути борг ОСОБА_3 у сумі 10000 євро. В квартирі знаходились: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , її подруга ОСОБА_4 зі своїм знайомим (імені такого ОСОБА_2 не пригадує), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і невідомий чоловік, який представився колишнім в`язнем та сказав, що проживає у м. Винники. Перший удар, який ОСОБА_2 отримав, був від ОСОБА_7 , але коли вони поспілкувались, ОСОБА_5 відмовився брати участь у цій груповій змові та вийшов з квартири. Весь час у квартирі ОСОБА_2 утримували зв`язаним. Близько ранку у їхній компанії почалась суперечка, в якій йшлось про те, що його мали вивозити в ліс, але ОСОБА_8 передумала це робити, тому хлопець який представився в`язнем, забрав його речі: годинник Аpple watch 7, навушники AirPods 2, окуляри Rayben зеленого відтінку, 3 зарядних пристрої до телефонів, до павербанку, до годинника, 2 блочки, аксесуариний ніж (бабочка). Після цього ОСОБА_1 викликала таксі для мужчини, який представив себе колишнім в`язнем, яке мало його відвезти на АДРЕСА_2 , і він вийшов з квартири. Знайомий Христини також близько 07:00 ранку пішов геть. Згодом ОСОБА_2 віддали його 2 телефони, із яких була видалена вся компрометуюча позивачки інформація (що вона мала інші відносини). Хтось з присутніх зробив фото всіх документів ОСОБА_2 , які тепер використані ОСОБА_1 як додатки до позовної заяви. Після цього ОСОБА_2 зателефонував своєму брату ОСОБА_9 і вийшов з квартири.

Представниця відповідача адвокатка Войтович О.М вказала, що позивачкою вчинено кримінальне правопорушення, групою осіб за попередньою змовою. Жодних грошей ОСОБА_2 насправді у неї не позичав. Бо такої суми вона апріорі не могла мати і не мала. Позивачка заздалегідь продумала шахрайську схему та вирішила нажитись за рахунок ОСОБА_2 .

Наголосила, що ОСОБА_2 уже звернувся до відділення поліції із заявою про скоєння позивачкою злочину щодо нього.

Просила поновити строк для подання відзиву на позовну заяву. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

28.04.2025 від представниці відповідача адвокатки Войтович О.М. надійшло клопотання про виклик та допит свідків.

05.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Фумельова І.О. надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи.

05.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Фумельова І.О. надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву. Просив поновити строк для подання доповнень до відзиву на позовну заяву; просив позивачку надати відповіді на питання, викладені у доповненні.

13.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Фумельова І.О. надійшло клопотання про витребування доказів. Просив витребувати від державної податкової служби України інформацію про задекларовані доходи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2022, 2023 і 2024 роки: - чи декларувала доходи за вказаний період; - яку суму доходу отримала ОСОБА_1 за вказаний період. Витребувати від ТОВ «Українське бюро кредитних історій» витяг з кредитної історії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 18.10.2024.

19.05.2026 від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неотриманням відзиву на позовну заяву.

19.05.2025 від представниці відповідача адвокатки Войтович О.М. надійшло клопотання про долучення доказів. Просила долучити до матеріалів справи ухвалу Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б. від 06.05.2025 справа №461/3232/25 відповідно до якої, суд ухвалив: скаргу ОСОБА_2 про визнання бездіяльності за зобов`язання вчинення дій - задоволити частково. Зобов`язати уповноважених осіб Головного управління Національної Поліції у Львівській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви ОСОБА_2 від 08.04.2025 про вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування у строк, передбачений ст. 214 КПК України, про що повідомити заявника. В іншій частині скарги - відмовити; копію заяви поданої адвокаткою Войтович О.М. в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління патрульної поліції у Львівській області, у якій просить виконати ухвалу Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б. від 06.05.2025 справа №461/3232/25 про задоволення скарги ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій; копію ухвали судді Личаківського районного суду м. Львова від 23.12.2024 про закриття провадження у справі №463/8117/24; скріншот із сайту «Судова влада України».

04.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Фумельова І.О. надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи.

31.07.2026 через систему «Електронний суд» від представниці відповідача адвокатки Войтович О.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

07.08.2025 від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю.

11.08.2025 через систему «Електронний суд» від представниці відповідача адвокатки Войтович О.М. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначила що, 13.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б. від 06.05.2025 про зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 08.04.2025 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 146, 187, 189, 358 КК України, слідчою ОСОБА_10 відділу поліції № 3 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області були внесені відомості до ЄРДР з попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 358 КК України та присвоєно кримінальному провадженню номер 12025141430000381.

Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.07.2025 по справі № 450/2921/25 скасовано постанову слідчого СВ ВП № 3 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області від 17.07.2025 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_2 в кримінальному провадженні №12025141430000381 та зобов`язано слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025141430000381 повторно розглянути клопотання від 24.06.2025 про залучення ОСОБА_2 до кримінального провадження в статусі потерпілого.

Просила зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, до набрання вироком по кримінальному провадженні №1202514143000381 від 13.05.2025 законної сили.

04.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Фумельова І.О. надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи документів. В обґрунтування такого клопотання зазначив, що зі змісту розписки вбачається, що така була складена 18.10.2024. Однак, ОСОБА_2 стверджує, що фактично спірна розписка була складена 18.12.2024 і відповідно зазначена на розписці дата складання - 18.10.2024 не відповідає дійсності. ОСОБА_2 вважає, що це є суттєвою обставиною у справі. Оскільки, у випадку підтвердження факту складання розписки не тією датою, яка зазначена у розписці, а саме 18.12.2024, це буде свідчити, що ніякі гроші 18.10.2024 ОСОБА_1 не передавалися ОСОБА_2 . Представник відповідача наголосив, що існує необхідність встановити час складання спірної розписки, а саме, чи складена спірна розписка 18.10.2024, 18.12.2024 чи іншою датою. На вирішення експертам просив поставити такі питання: чи виконана (складена, написана) розписка датована 18 жовтням 2024 року, за змістом якої ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 десять тисяч євро, - 18 жовтня 2024 року; чи виконана (складена, написана) розписка датована 18 жовтням 2024 року, за змістом якої ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 десять тисяч євро, - 18 грудня 2024 року; в разі неможливості чітко відповісти на перші два питання, відповісти на питання: -яка давність виконаного документу, при можливості визначення надати місяцями або днями. Вразі неможливості чітко відповісти на перші два питання, відповісти на питання: - яка найімовірніша дата складання розписки датованої 18 жовтням 2024 року, за змістом якої ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 десять тисяч євро.

Ухвалою суду від 11.09.2025 розгляд справи відкладено. Підготовче судове засідання призначено на 12 год. 30 хв. 30.10.2025. Визнано явку позивачки ОСОБА_1 обов`язковою.

Ухвалою суду від 30.10.2025 застосовано до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у виді штрафу. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Ухвалу суду від 30.10.2025 позивачці було скеровано на адресу її проживання, та така була нею одержана 16.10.2025, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

31.10.2025 від позивачки на електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

31.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Фумельова І.О. надійшла заява у якій вказав, що у разі повторної неявки позивача у підготовче засідання суд уповноважений прийняти рішення про залишення позову без розгляду.

01.12.2025 від представника позивачки адвоката Мелько В.В. надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

Ухвалою суду від 22.01.2026 клопотання представника позивачки адвоката Мелько В.Р. про допит відповідача у якості свідка задоволено. Клопотання представника відповідача адвоката Фумельова І.О. задоволено. Зобов`язано позивачку ОСОБА_1 надати письмові відповіді на запитання зазначені у доповненнях до відзиву на позовну заяву. Клопотання представника відповідача адвокатеси Войтович О.М. про допит свідків задоволено частково. У задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Фумельова І.О. про витребування доказів відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики на 03.02.2026 на 15 год. 00 хв. у приміщенні Миколаївського районного суду Львівської області за адресою: м. Миколаїв, вул. Мазепи, 29, зал № 3.

В судове засідання викликати осіб, які беруть участь у справі.

В судове засіданні викликати свідків:

- ОСОБА_11 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_12 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_13 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині задоволення клопотання про допит свідка ОСОБА_1 відмовлено, оскільки відповідно до ст. 92 ЦПК така може бути допитана в якості свідка лише за власною ініціативою.

03.02.2026 від позивачки ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на питання відповідача. Крім цього, долучила копії банківських виписок та історії УБКІ.

09.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Фумельова І.О. надійшли додаткові пояснення у справі. Вказав, що сума в 10000,00 євро зазначена у розписці виникла нізвідки і не ґрунтується на жодних достовірних і належних доказах. Сам факт боргу які період за який були нібито передані позивачкою відповідачу гроші нічим не підтверджується окрім її слів, більше того, за змістом досліджених доказів (пояснення позивачки, покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , довідки УБКІ, довідки АТ «Кредобанк»), вбачається, що інформація повідомлена нею не корелюється з наданими нею ж документами, її подальшими діями та обставинами справи, що в свою чергу свідчить про свідоме намагання ОСОБА_1 ввести в оману суд щодо дійсних обставин справи.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мелько В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що їхні стосунки з ОСОБА_14 розпочалися, коли він проживав і працював у м. Сколе, а з 8 червня 2024 року вони почали спільно проживати в її квартирі. Вказала, що за чотири місяці спільного життя вони розійшлися, оскільки у вересні у відповідача народилася дитина від іншої жінки. За словами позивачки, протягом усього періоду стосунків вона систематично надавала ОСОБА_15 кошти в борг у різних валютах - євро, доларах та гривнях. Вона уточнила, що позичала суми по 2000, 4000, 3000 та 1500 євро, а також 30 000 і 20 000 гривень, перераховуючи їх як самому відповідачу, так і на картки його брата чи дівчини брата. Пояснила, що джерелом цих коштів були її особисті заощадження та заробіток у готелі батьків, де вона працювала з 16 років. Вона зауважила, що була змушена брати невеликі кредити для поточних витрат, аби не витрачати валюту, відкладену на будівництво будинку, і ці кредитні кошти також передавала ОСОБА_15 . Наголосила, що суму боргу у розмірі 41 680 гривень боргу перед ЄАПБ, закривала самостійно. ОСОБА_1 акцентувала увагу на тому, що відповідач грошей ніколи не повертав, а всі їхні спільні витрати та навіть його поїздки додому оплачувала вона сама, оскільки він мав фінансові проблеми через гру в казино та звільнення з поліції. Щодо складання розписки, позивачка підтвердила факт її написання заднім числом. Вона зазначила, що 17.12.2024 в її квартирі в ЖК «Континент» ОСОБА_15 сам ініціював написання документа з датою «18.12.2024», сподіваючись отримати нову позику. Вона наголосила, що фактично в день написання розписки грошей йому не передавала, а документ став гарантією повернення вже існуючого боргу, який на той момент перевищував 10 000 євро. Позивачка пояснила, що запросила на зустріч свідків - подругу ОСОБА_16 , її хлопця ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , оскільки напередодні відповідач її залякував і їй було страшно. При цьому вона стверджує, що жодного тиску на ОСОБА_15 в квартирі не здійснювалося.

Позивачка також повідомила, що після написання розписки вона нагадувала ОСОБА_15 про борг через стан свого здоров`я, але він почав маніпулювати ситуацією, заявляючи про зникнення своїх речей та побиття. Вона вказала, що до неї навіть приходили працівники поліції з приводу цих звинувачень, що вона розцінює як спробу відповідача уникнути відповідальності. Окрім того, вона зазначила, що намагалася мирно вирішити питання через брата відповідача, ОСОБА_19 , який спочатку висловив співчуття та обіцяв допомогти, але згодом заблокував її. Позивачка резюмувала, що сума в 10 000 євро була вказана в розписці самим ОСОБА_15 як мінімальна частина того, що він реально заборгував за час їхнього проживання.

Представник відповідача адвокат Фумельов І.О. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що сума боргу зазначена у розписці є вигаданою, оскільки така не підтверджена жодними належними доказами. Наголосив, що позивачці невідомо скільки коштів їй повинен віддати ОСОБА_2 . Зазначив, що в матеріалах справи містять матеріали з кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 . ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила, що в рамках даного кримінального провадження вони допитувались як свідки. На даний час розгляд такого кримінального провадження триває. Крім цього, звернув увагу суду що договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 грошей нікому не передавав, а тому такий договір не був укладений.

Представниця відповідача адвокатка Войтович О.М. у судовому засіданні підтримала позицію адвоката Фумельова І.О. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та заперечив усі дії, описані в позовній заяві. Наголосив, що їхні стосунки з ОСОБА_1 розпочалися ще у червні 2023 року, а не у 2024, і протягом усього часу спільного проживання він фактично утримував позивачку. За словами ОСОБА_15 , він оплачував її прикраси, ресторани, косметичні процедури, давав гроші на поїздки додому та купував подарунки. Він заперечив факт отримання будь-яких позик від позивачки, зазначивши, що мав власні кошти, які йому надавав батько, а також значні суми від операцій із криптовалютою (зокрема 805 тис. грн., які пізніше були ліквідовані через невдалу позицію на ринку). Відповідач також спростував інформацію про ігрову залежність та наявність великих боргів, вказавши лише на мінімальні онлайн-позики по 2-3 тисячі гривень, які на даний час повністю погашені. Щодо обставин появи розписки, відповідач заявив, що документ був складений під фізичним тиском та насильством. Пояснив, що 18.12.2024 прийшов до ОСОБА_1 , бо вона написала йому про свої фінансові проблеми, і він, довіряючи їй як близькій людині, хотів допомогти. Однак у квартирі за ініціативою позивачки його зв`язали, і він перебував у такому стані близько 14 годин. Відповідач наголосив, що з ним спілкувався чоловік у стані наркотичного сп`яніння, який представився колишнім в`язнем; цей чоловік залякував його, водячи ножем по нозі та шиї, і забороняв чинити опір. Свідки в цей час перебували в іншій кімнаті, а один із присутніх, ОСОБА_20 , близько другої години ночі відмовився відмовився бути причетним до цього інциденту та пішов.

Відповідач стверджує, що ідея написати розписку виникла саме під час цих катувань близько другої години ночі як умова його звільнення, оскільки йому погрожували вивезенням у ліс. Жодних коштів під час підписання чи до нього він не отримував, а сама сума була вигаданою. Крім того, у нього відібрали особисті речі. ОСОБА_2 визнав, що не звертався до травмпункту одразу, хоча мав тілесні ушкодження, а заяву до поліції подав уже після того, як позивачка звернулася до суду з позовом. Він підсумував, що ОСОБА_1 знала про його шлюб і тепер намагається маніпулювати ситуацією, хоча насправді саме він витрачав великі суми на їхні стосунки. Пояснити чому як колишній працівник поліції, якого катували понад 14 годин, не звернувся в поліцію за місцем скоєння злочинних дій щодо нього, а також чому не зафіксував на фото чи відео, в судовому засіданні не зміг.

Крім цього, у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_12 , яка показала, що перебуває у дружніх відносинах із ОСОБА_22, через яку вона і познайомилася з ОСОБА_21 , підтримуючи з останнім виключно компанійське спілкування. Стосовно ОСОБА_15 свідок займає нейтральну позицію та не має до нього жодних претензій. За словами свідка, 17 грудня 2024 року ОСОБА_2 мав приїхати до ОСОБА_3 , а наступного дня, 18 грудня 2024 року, у період між 20:00 та 20:30 год., до квартири прийшов ОСОБА_15 з метою позичити гроші, що він робив неодноразово. Про візит ОСОБА_15 свідок дізналася лише за пів години до його приїзду. Їй було відомо, що ОСОБА_3 раніше позичала йому кошти для гри в казино, проте конкретних дат переказів коштів свідок не пам`ятає, знаючи про це лише зі слів ОСОБА_22 . Під час зустрічі також був присутній ОСОБА_23 , який зайшов з роботи на кілька хвилин. Щодо обставин оформлення документа свідок пояснила, що ОСОБА_24 власноруч написав розписку та сам запропонував це зробити, при цьому жодного тиску на нього не чинилося і майно не вилучалося. Свідок особисто прочитала текст розписки перед підписанням і підтвердила, що підпис у графі свідка належить їй. Вона усвідомлювала, що документ складався «заднім числом», і засвідчила, що безпосередньо в момент написання розписки передача грошей не відбувалася. Вказала, що вона залишалася у квартирі ОСОБА_22 до 4-5 години ранку, оскільки такий тривалий відпочинок був звичним для їхньої компанії, а за ОСОБА_15 згодом мав приїхати його брат. У подальшому свідок надавала свідчення щодо цих подій під час допиту в районному відділі поліції.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що стосунки між ним та ОСОБА_22 , ОСОБА_21 відсутні («ніякі»). Підтвердив наявність грошового боргу ОСОБА_15 перед ОСОБА_3 . Вказав, що він прибув на місце події разом із ОСОБА_4 , також там був присутній ОСОБА_25 ; очікувалося, що мають приїхати ОСОБА_15 та ОСОБА_3 . Свідок підтвердив, що особисто поставив підпис під розпискою. Він бачив дату, зазначену в документі, і висловив згоду на його підписання. Водночас ОСОБА_11 зазначив, що безпосередньо в цей день ОСОБА_3 жодних коштів ОСОБА_15 не передавала. Більше того, він уточнив, що ніколи не був особистим свідком факту передачі грошей. Під час розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 він перебував у іншій кімнаті, тому не був присутній під час їхнього спілкування. Разом із ОСОБА_4 він залишив помешкання раніше за інших, орієнтовно о 23:00 год, і поїхав додому.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що перебуває у приязних стосунках зі своїм братом ОСОБА_15 . Стосунки із ОСОБА_22 характеризує як відсутні, зазначаючи при цьому своє негативне ставлення до неї. Знав ОСОБА_22 лише як знайому свого брата. Раніше, коли між ОСОБА_15 та ОСОБА_3 були добрі стосунки, він неодноразово залишався у них вдома на АДРЕСА_5 з ночівлею, проте поза цими епізодами він з нею не спілкувався. Щодо подій 9 грудня 2024 року свідок повідомив, що зустрічався з ОСОБА_22 в кафе на АДРЕСА_5 через фінансові претензії останньої до його брата. Під час зустрічі ОСОБА_22 стверджувала, що ОСОБА_15 винен їй кошти за харчування, комунальні послуги та кредити. Тоді ж з`явився чоловік на ім`я ОСОБА_25 , який представився працівником СБУ. Свідок зафіксував погрози з боку ОСОБА_22 : вона демонструвала геолокацію ОСОБА_15 та заявляла, що у разі неповернення коштів його викрадуть, а родина змушена буде платити викуп. Зокрема, вона погрожувала повідомити про борг матері, яка нібито мала організувати це викрадення. Щодо подій 19 грудня 2024 року, ОСОБА_9 зазначив, що після телефонного дзвінка брата приїхав на АДРЕСА_6 близько 08.00-10.00 год., щоб його забрати. ОСОБА_15 перебував у наляканому та стурбованому стані. Брат йому розповів, що його зв`язували, били та погрожували ножем. Наголосив, що особисто бачив тілесні ушкодження у вигляді синців на всій спині брата. Крім цього, зі слів брата йому відомо, що колишній в`язень відібрав у ОСОБА_15 всі речі, крім телефонів, при цьому під погрозами змусив надати паролі до пристроїв, після чого вся інформація з них була видалена. Свідок підтвердив, що неодноразово передавав брату кошти, проте точних сум не пам`ятає. Про участь брата в азартних іграх, йому невідомо, оскільки не пригадує подібних фактів. Відсутність звернення до поліції свідок пояснив тим, що виконував усне прохання самого брата не заявляти про цей інцидент. Чому не зафіксував наявність побоїв на фото чи відео суду пояснити не зміг.

Оцінка суду.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши думку учасників судового процесу, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 18.10.2024 ОСОБА_1 надала позику ОСОБА_2 у розмірі 10000 Євро, про що відповідачем складено відповідну розписку. Згідно з розпискою відповідач у момент її підписання отримав від ОСОБА_1 у строкове користування кошти у сумі 10000 Євро, які зобов`язувався повернути через 60 днів, тобто не пізніше 17.12.2025. За невиконання умов гарантував ОСОБА_1 винагороду у розмірі 10000 (десять тисяч) євро. Розписка написала ним добровільно при свідках ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, покликався на те, що що протягом усього часу спільного проживання він фактично утримував позивачку, оплачуючи її дозвілля, подарунки та побутові потреби, а тому не мав потреби позичати в неї кошти. ОСОБА_15 стверджує, що володів власними фінансами, отриманими від батька та операцій із криптовалютою, а його кредитні зобов`язання обмежувалися лише мінімальними онлайн-позиками, які вже повністю погашені. Заявив, що документ був складений під фізичним тиском, оскільки у квартирі позивачки його зв`язали та протягом 14 годин катували й залякували ножем, висунувши підписання розписки як умову звільнення. Відповідач наголошує, що зазначена в документі сума є вигаданою, факт передачі грошей не відбувався, а сам позов є маніпуляцією з боку ОСОБА_1 , яка намагається отримати кошти за період їхніх особистих стосунків.

Окремо, відповідач зауважив, що він звернувся у ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області із заявою про неправомірні дії з боку ОСОБА_1 .

На виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2025 (справа № 450/2921/25, суддя Зубачик Н.Б.), якою було зобов`язано уповноважених осіб внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 13.05.2025 слідчим відділом ВП №3 Львівського РУП №2 було розпочато кримінальне провадження №12025141430000381. Попередня правова кваліфікація дій за вказаним провадженням визначена за ч. 3 ст. 358 КК України.

З ухвали слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.07.2025 встановлено, що постанову слідчого від 17.07.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим було скасовано як протиправну. Цією ж ухвалою орган досудового розслідування зобов`язано повторно розглянути питання про надання ОСОБА_2 статусу потерпілого у кримінальному провадженні № 12025141430000381. Наведене, на думку відповідача, документально підтверджує факт оскарження ним обставин складання розписки та заперечення законності виникнення боргу в межах кримінального процесу.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що розписка була складена під фізичним та психологічним тиском, з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що перебував у стані незаконного позбавлення волі протягом 14 годин та зазнав побиття, проте, як встановлено в судовому засіданні, він не звернувся до жодного медичного закладу для фіксації тілесних ушкоджень безпосередньо після ймовірного інциденту. Сама лише наявність відкритого кримінального провадження не є беззаперечним доказом вини позивачки чи факту вчинення злочину, оскільки станом на момент розгляду цивільної справи обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 12025141430000381 відсутній. Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Таким чином, належних та допустимих доказів, які б спростовували презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), відповідачем суду не надано.

Суд також звертає увагу на суперечливість показань свідків з боку відповідача. Зокрема, брат відповідача зазначає про наявність синців, проте ці відомості мають суб`єктивний характер і не підтверджені висновком судово-медичної експертизи. Більше того, свідок (брат) підтвердив, що за ініціативою самого відповідача вони не зверталися до правоохоронних органів протягом тривалого часу, що ставить під сумнів реальність загрози життю та здоров`ю відповідача в момент складання розписки, а також наявність будь-яких насильницьких дій щодо ОСОБА_2 .

Крім цього, доводи відповідача про наявність у нього власних доходів від криптовалютних операцій не виключають можливості виникнення потреби у позиці та не спростовують чинність підписаного ним боргового документа, враховуючи втрату 800000 грн. на криптобіржі.

Відповідачем не спростовано твердження позивачки про надання йому коштів у позику для особистих потреб. Обставини написання розписки та сприйняття обставин та сприйняття подій, що передували написанню розписки, а саме, що позивачка ОСОБА_1 хотіла щоб він написав розписку з метою відновити іх стосунки, так як жарт.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає змогу визначити основні вимоги, дотримання яких при укладанні договору позики дозволяє виявляти справжню правову природу укладеного договору.

Наявність оригіналу боргової розписки від 18.10.2024 свідчить про невиконане зобов`язання відповідачем ОСОБА_2 та підтверджує факт укладення договору позики.

Беручи до уваги, що підпис на розписці визнаний відповідачем, а сам документ містить усі необхідні реквізити боргового зобов`язання, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли реальні договірні відносини. Оскільки на момент розгляду справи договір позики не визнаний судом недійсним, а докази вчинення правочину під впливом насильства (ст. 231 ЦК України) ґрунтуються лише на припущеннях та непідтверджених свідченнях, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 4415,00 грн., а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4415,00 грн.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу, то такі не підтверджені жодними доказами.

Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 141, 258-265, ст. 267-268, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 жовтня 2024 у сумі 10000 (десять тисяч) Євро.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4415 (чотири тисячі чотириста п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники у справі:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 07.05.2026.

Суддя Павлів В. Р.