Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №442/2162/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2162/26

Провадження №3/442/497/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 квітня 2026 року Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Крамар О.В., розглянувши матеріали, які надійшли Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 613683 від 13.03.2026:

- 13.03.2026 о 09:45 год. м. Дрогобич дорога Т14-02 Східниця-Пісочне 35 км/ст.+250 м. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Renault Premium 460 будучи непристебнутим ременем безпеки. Під час спілкування з водієм були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти тест на Alkotest Drager 6820, водій погодився, результат позитивний 1,09 проміле. На водія ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та повідомлено, що надалі водію заборонено керувати будь яким транспортним засобом до повного витверезення. Чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України – керування ТЗ особами в стані алк., нарк., чи ін. сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 на виклик в суд не з`явився, від його адвоката Гриневич Ольги Мирославівни надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

В ході судового розгляду суддя дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Як вбачається з відеозапису який міститься в матеріалах справи, відеозапис з нагрудних боді-камер працівників поліції, що міститься в матеріалах справи, не безперервний та не містить повної інформації подій датованих 13.03.2026 року. Відеозапис складається з двох фрагментів, один з яких розпочинається о 10 год. 46 хв., коли працівники поліції вказують ОСОБА_1 , що на нього складено постанову за ст. 121 КУпАП та протокол за ст. 130 КУпАП. Інший фрагмент відеозапису, розпочинається із моменту коли ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння на приладі Драгер, проте вказаний відеозапис не містить дати та години та не відображає всі події, які відбувались в подальшому.

Долучений до протоколу про адміністративне правопорушення диск з відеозаписом не є безперервним, не відповідає критеріям належного та допустимого доказу, оскільки події, що на ньому відображені, не відповідають обставинам (зокрема часу вчинення), які вказані у протоколі, що унеможливлює поза розумним сумнівом дійти висновку, що події які зазначені у протоколі, мали місце.

Відповідно до п. 2 розділу І інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

В п. 3 розділу І цієї Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння позводиться поліцейськими на місці зупинки або у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення такого огляду, у тому разі, якщо водій відмовився від огляду на місці чи був незгоден з його результатами (п.п. 6 та 7 розділу І Інструкції). „

Відповідно до п. 9, розділу II Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

В п. 22 розділу III Інструкції вказано, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами та проведення огляду таких осіб на стан сп`яніння.

Згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд водія проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На підтвердження протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надані результати огляду шляхом продуття алкотестера Drager 6820, який вказав на наявність алкоголю -1.09 %о.

Із відеозапису нагрудного відеореєстратора поліцейського, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що після того як ОСОБА_1 продув алкотестер, інспектор поліції повідомив йому, що він залишається без прав і відносно останнього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Проте ОСОБА_1 ствердив, що він алкоголь не вживав. Працівник поліції сказав до колеги: “вези у лікарню”, інший інспектор відповів: “яка лікарня, вже продув Драгер, зробили контрольний забір, що алкоголю не було”. Проте, ОСОБА_1 знову не погодився із результатом та попросив працівника поліції надати йому другу трубку для повторного продуття приладу, на що працівник поліції відповів: “та, третю... права вилучаються... все...з вами ніхто бавитися не буде... я вам казав, що ви без прав будете”.

Таким чином поліцейський, в порушення вимог Інструкції та ст. 266 КУпАП, не те, що не роз`яснив ОСОБА_1 достеменно та зрозуміло, а й проігнорував вимогу ОСОБА_1 , що він не згідний з результатом та не вживав алкоголь, оскільки не роз`яснив з невідомих причин:що, у разі показника алкотестеру понад 0, 2 проміле при видихуваному повітрі в алкотестер, такий показник не є остаточним та визначення стану сп`яніння чи його відсутності може бути перевірено в закладі охорони здоров`я.

ОСОБА_1 було поставлено перед фактом, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, залишається без прав, проводити огляд у медичному закладі ніхто не збирається, чим довести протилежне шляхом проходження огляду у медичному закладі працівники поліції не забезпечили, навіть не зважаючи, що особа заперечила результат та бажала пройти повторний огляд.

Вважаю, що такі дії поліцейських є незаконними і такими, що не відповідають зазначеним положенням Правил дорожнього руху України, ст. 266 КУпАП та Інструкції, оскільки поліцейські повинні були чіткою та зрозуміло, вказати ознаки виявленого сп`яніння, повідомити та роз`яснити положення Правил дорожнього руху про обов`язок водія пройти медичний огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки і яким саме чином, а у разі незгоди з його результатами чи незгоди проходити огляд на місці зупинки вимагати проїхати до медичного уповноваженого закладу для огляду на визначення стану сп`яніння, а також роз`яснити про наслідки відмови від огляду, тобто складання протоколу за ст.130 КУпАП.

Отже, у даному випадку, патрульний поліцейський, будучи посадовою особою, яка наділена повноваженнями роз`ясняти права та обов`язки особи під час складання протоколів, а також проведення дій пов`язаних із їх складенням, повідомив порядок проходження огляду у спосіб, що не передбачений законом та склав протокол за порушення останнім вимог п. 2.9 а ПДР України, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Законом України «Про Національну поліцію» покладено обов`язки на працівника поліції саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не ігнорувати вимоги Закону для того, щоб скласти протокол про адміністративне правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучене направлення в медичний заклад для огляду на стан сп`яніння, в якому зазначено, що огляд не проводився, проте особу на огляд у заклад охорони здоров`я доставив поліцейський Дрогобицького РВ ГУНП у Львівській області старший сержант поліції Наменанік О.М.

Такий документ не підтверджує згоду ОСОБА_1 з результатами алкотестера та його відмову від огляду в медичному закладі, оскільки поліцейські не роз`яснювали останньому порядок незгоди з результатами продуття алкотестера та порядок огляду в медичному закладі

Також вказаний документ суперечить відеозапису з місця події, який не відображає моменту вручення ОСОБА_1 вказаного направлення та вказаний документ не містить години його складання.

На відеозаписі чітко відображено висловлювання ОСОБА_1 про те, що він не вживав алкоголь та просив повторно пройти огляд. Вказаний факт дає підстави вважати, що вказане направлення ОСОБА_1 не вручалось під час складання адміністративних матеріалів, як це відображено на відеозаписі, що в свою чергу свідчить про неналежність даного доказу.

Досліджений відеозапис не містить інформації про вручення водію направлення для проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчить про те, що у встановленому законом порядку водія не направлено на проходження огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я, таким чином поліцейськими було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

До матеріалів справи долучено Постанову ЕНА №6822971 згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за керування транспортним засобом будучи непристебнутим ременем безпеки, не може свідчити про причетність ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, оскільки відео не містить доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та не містить жодної згадки про порушення правил дорожнього руху. Постанова інспектора поліції не є рішенням суду, яке набрало законної сили та обставини встановлені в ній не мають приюдиції при судовому розгляді цієї справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також, в справі «Полі Одрі Едвард проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (n. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Відповідно до п.4розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З дослідженого відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 є виваженою, цілком адекватна обстановці, яка склалася, на запитання поліцейських відповідав чітко, координація рухів не порушена, має природній колір покрову обличчя, тремтіння пальців рук не вбачається. Отже, відеозапис не містить достовірних відомостей щодо наявності будь- яких ознак, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а тому зазначенні в акті огляду ознаки сп`яніння викликають сумніви.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, та враховуючи порушення працівниками поліції процесуального закону під час оформлення документів, вважаю недоведеним належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Надані матеріали адміністративної справи є суперечливими, не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Враховуючи вищевикладене, склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеним поза розумним сумнівом.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейською суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).

Враховуючи суворість санкції яка передбачена за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, таке правопорушення може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду (справи "Енгель та інші проти Нідерландів", "Озтюрк проти Німеччини", "Лутц проти Німеччини", "Надточій проти України", "Золотухін проти Росії", "Маліге проти Франції"), тому такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції. Відповідно, звинувачення у вчиненні діяння, яке прирівнюється до кримінального, вимагає відповідного доказування, яке базується на суворому дотриманні норм закону.

Таким чином, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, викликають сумнів в своїй достовірності, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з встановленням обставин визначених п. 1) ч. 1 ст. 247 КпАП України.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и в :

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.В. Крамар