Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №461/2381/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2381/26

Провадження №3/461/1097/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В. за участю представника митного органу Лубоцького Б. І., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Стеця Р. Я., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Запоріжжя, місце роботи: ТОВ «СІТІЦЕНТР 2022» (код ЄДРПОУ 44731926), посада або рід занять: керівник, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 05.06.2001, виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій обл., ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ,

за ст. 472 Митного кодексу України, -

В С Т А Н О В И Л А :

У провадження судді надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України.

За змістом протоколу про порушення митних правил № 0231/UA209000/2026 від 13.02.2026, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), керівником ТОВ «СІТІЦЕНТР 2022» (код ЄДРПОУ 44731926) не заявив у митній декларації від 09.02.2026 №26UA209170010343U1 за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, а саме наявність у холодильних модулях потужністю 60kW торгівельної марки TAYBO, модель: TB-CWM60-V-E – 1шт. та модель TB-CWM60-V-E-M - 1шт. речовини R410, яка є сумішю R32 та R125 , які відносяться до переліку контрольованих речовин (озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, затвердженого ПКМУ № 1795.

Отже, у діях керівника ТОВ «СІТІЦЕНТР 2022» (код ЄДРПОУ 44731926), ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ст. 472 МК України.

Представник Львівської митниці Держмитслужби Лубоцький Б. І. у судовому засіданні вважав вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому порушенні доведеною та просив притягнути його до відповідальності за порушення митних правил у межах санкції ст. 472 МК України.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил – адвокат Стець Р. Я. у судовому засіданні просив закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення. На підтвердження своєї позиції подала письмові пояснення по справі.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України, вважаю можливим розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не з`явилася на виклик до суду, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У ст. 486 МК України передбачено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.

За змістом ст. 472 МК України об`єктивна сторона правопорушення полягає у недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Суд встановив, що 09.02.2026 з метою здійснення митного оформлення та в подальшому випуску у вільний обіг товару: «холодильні модулі загальною вагою брутто 993кг.», що надійшли на адресу ТОВ «СІТІЦЕНТР 2022» (код ЄДРПОУ 44731926), декларантом – ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 2677322980), в особі ОСОБА_3 , на підставі договору про надання митно-брокерських послуг від 17.12.2025 СІТ-17/12-2025, до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці подано митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ, якій було присвоєно реєстраційний № 26UA209170010343U1.

Декларан ОСОБА_3 у вказаній митній декларації заявив такі відомості про товар:

1.Обладнання холодильне, яке не містить озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази. Новий холодильний модуль потужністю 60kW який монтується в установку для зберігання енергії (УЗЕ) для охолоджування системи при роботі установки. Модель: TB-CWM60-V-E Арт. BESS-SP-G-079 - 1шт. Модель: TB-CWM60-V-E-M Арт. BESS-SP-G-080 - 1шт. Не військового і не подвійного призначення. Торговельна марка: Taybo. Країна виробництва: CN. Виробник: Taybo (Shanghai) Environmental Technology Co., Ltd., вагою брутто 993., нетто 870 кг., фактурною вартістю 10504,92 євро.

Вказаний товар декларант класифікував за кодом УКТЗЕД 8418690090.

Разом із митною декларацією до митниці були надані такі документи:

- договір купівлі-продажу від 14.08.2025 № б/н, укладений між ТОВ «СІТІЦЕНТР 2022» (Україна 07406, м. Бровари бульвар Незалежності буд.14, оф. 325) та компанією «Minerfin a.s.» (Namestie Ludovita Stura 2 81102 Bratislava, SLOVAKIA);

- додаткові угоди до договору від 14.08.2025р № 1, від 14.08.2025р № 2, від 14.08.2025р № 3;

- інвойс від 22.01.2026 № 22012026/2;

- Номерний товаросупровідний документ який є договором про перевезення від 04.02.2026 № 281953/2;

- пакувальний лист від 22.01.2026 № 22012026/2;

- довідка про транспортні витрати від 05.02.2026 № 28;

- сертифікат морського страхування від 05.12.2025 № SSHP7023309; коносамент 03.12.2025 № SHP7023309;

- супровідний документ Т1 від 05.02.2026 MRN 26PL322010NS5MP3M6;

- договір-доручення про надання митно-брокерських послуг від 17.12.2025 № СІТ-17/12-2025;

- технічні параметри опис та фото вантажу.

Фізичний огляд задекларованих товарів не проводився, при цьому у гр. 44 МД за кодом «5216» наявна - «Заява декларанта про незастосування обмежень щодо випуску товарів, встановлених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (виключно щодо озоноруйнівних речовини та/або фторованих парникових газів і товарів та обладнання, що можуть їх містити)» (до МД лiцензiя на iмпорт товарiв (Import licence) не подавалась).

12.02.2026 проведений митний огляд товарів, за результатами якого складений Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 26UA209170010343U1. Митний огляд здійснений зі застосуванням технічного засобу митного контролю - газоаналізатор Neutronics RI-700H, серійний номер RA0049594 із відповідним сертифікатом калібрування.

У ході огляду встановлено, що товар являє собою: нові холодильні модулі потужністю 60kW торгівельної марки TAYBO, модель: TB-CWM60-V-E – 1шт. та модель TB-CWM60-V-E-M - 1шт. на інформаційних табличках яких наявні написи Refrigerant/Filling amount R410/4.2kg. А також наявна інформаційна табличка з наступною інформацією: Contains fluorinated greenhouse gases; HFC Type R410A; Quantity (kg) 4.2 GWP (AR4/100yr) 2088; CO2-eq (t) 8.77; Hermetically sealed YES. Товари розміщено на піддоні в ящику з фанери.

За результатами застосування газоаналізатору, пристрій показав такі результати: у холодильному модулі моделі TB-CWM60-V-E – R410A = 100%; R32=50.8%; R125 = 49.2%; AIR = 34%. У холодильному модулі моделі TB-CWM60-V-E-M - R410A = 100%; R32=51.2%; R125 = 48.8%; AIR = 56.3%.

Таким чином, опис товару графи 31 електронної митної декларації не відповідає заявленим відомостям, а саме в МД зазначено: не містить озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази.

У графі 44 митної декларації зазначено код 5216 про незастосування обмежень щодо випуску товарів «озоноруйнівних речовин, або фторованних парникових газів і товарів та обладнання, що можуть їх містити».

У ч. 1 ст. 1 Закону України від 12.12.2019 № 376-ІХ «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами» (далі – Закон № 376-ІХ) зазначено: 1) використання контрольованих речовин - застосування контрольованих речовин у процесі виробництва, обслуговування або ремонту, включаючи заправку, дозаправку товарів та обладнання, або під час інших процесів; 9) контрольовані речовини - озоноруйнівні речовини та/або фторовані парникові гази 13) озоноруйнівна речовина - будь-яка речовина, що зазначена в додатку 1 до цього Закону, яка існує самостійно або в суміші; 16) операції з контрольованими речовинами - імпорт, експорт, розміщення на ринку, зберігання, використання або поводження з контрольованими речовинами та/або товарами та обладнанням; 29) товари та обладнання - товари та обладнання, що містять контрольовані речовини, та/або товари та обладнання, що функціонують із застосовуванням контрольованих речовин. 30) фторовані парникові гази – будь-які речовини, зазначені в додатку 2 до цього Закону, які існують самостійно або в суміші, первинні, рекуперовані, регенеровані або оброблені для рециклінгу чи їх ізомери, та мають потенціал глобального потепління вище нуля.

Відповідно до додатку № 2 до Закону № 376-ІХ, речовина з позначенням R32/ГФВ-32 хімічна формула CH2F2 та речовина з позначенням R125/ГФВ-125 хімічна формула CHF2CF3, відноситься до переліку фторованих парникових газів із 100-річним потенціалом глобального потепління.

Згідно з додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2025 № 1795 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2026 рік» (далі – ПКМУ № 1795), речовина дифторметан (ГФВ-32) та речовина пентафторетан (гфв-125) відносяться до переліку контрольованих речовин (озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до додатку № 3 до ПКМУ № 1795, товари, що класифікуються за кодом 8418 згідно з УКТЗЕД «Холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання, електричне або інших типів; теплові насоси, крім установок для кондиціонування повітря, товарної позиції 8415», відносяться до переліку товарів та обладнання, що можуть містити контрольовані речовини (озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню (крім товарів та обладнання, що перевозяться у контейнерах з особистими речами). У примітці до додатка № 3 ПКМУ № 1795 зазначено, що ліцензії на експорт (імпорт) товарів та обладнання, зазначених у цьому додатку, що містять контрольовані речовини (озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази), видаються на виконання положень Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, на підставі погодження на імпорт/експорт контрольованих речовин, товарів та обладнання, що надається Міндовкілля в установленому зазначеним Міністерством порядку. Дії щодо одержання погодження Міндовкілля здійснюються Мінекономіки без залучення суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності в порядку міжвідомчого обміну інформацією. За відсутності у товарах та обладнанні, зазначених у цьому додатку, контрольованих речовин (озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів) митне оформлення здійснюється без ліцензії.

У частині 1 ст. 12 Закону № 376-ІХ визначено, що товари та обладнання можуть розміщуватися на ринку, імпортуватися або експортуватися лише за наявності відповідного маркування. Таке маркування під час митного оформлення товарів перевіряється посадовими особами митних органів.

У статті 17 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України, та контроль за виконанням вимог, що містяться в цій статті, покладається на митні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 МК України, декларантом має право виступати: 1) особа яка самостійно здійснює декларування у власних інтересах та від власного імені (утримувач митного режиму); 2) особа, в інтересах та від імені якої здійснюється декларування (утримувач митного режиму в разі прямого представництва); 3) особа, яка здійснює декларування в інтересах іншої особи (утримувача митного режиму), але від власного імені (непрямий митний представник).

У частині 1 ст. 266 МК України встановлені обов`язки, права та відповідальність декларанта та утримувача митного режиму, а саме, здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого МК України; на вимогу митного органу забезпечити пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених МК України та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України, у разі декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення утримувачем митного режиму від власного імені або його прямим митним представником передбачену цим Кодексом відповідальність за невиконання обов`язків декларанта, передбачених частиною першою цієї статті, несе утримувач митного режиму.

Відповідно до приписів ч. 1-2 ст. 11-1 МК України, будь-яка особа може призначити митного представника. Представництво може бути прямим або непрямим.

Відповідно до п. 63-2 ч.1 ст. 4 МК України, утримувач митного режиму – особа, яка здійснює декларування від власного імені (у разі, якщо декларування здійснюється самостійно або прямим митним представником), або особа, в інтересах якої здійснюється декларування (у разі, якщо декларування здійснюється непрямим митним представником).

Відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (зі змінами), особа, яка подає митну декларацію у графі 44 зазначає інформацію за кодом «1001» з одно символьним кодом , що відображає статус особи, яка подає декларацію, який може приймати значення: «1» - декларант, який самостійно, у власних інтересах та від власного імені здійснює декларування, «2» - прямий представник, «3» - непрямий представник.

Прямий митний представник у графі 44 ЕМД № 26UA209170010343U1 під кодом інформації «1001» зазначив «2», що свідчить про його статус як прямого митного представника.

Отже, прямий митний представник ФОП РЕДЬКО О. А. (код ЄДРПОУ 2677322980) не є декларантом, а подає ЕМД від 09.02.2026 № 26UA209170010343U1 від імені та в інтересах ТОВ «СІТІЦЕНТР 2022» (код ЄДРПОУ 44731926), яке є декларантом та утримувачем митного режиму «імпорт».

У частині 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться крім іншого такі відомості: 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу.

У пункті 1 ст. 197 МК України передбачено, що на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідних дозвільних документів та/або відомостей про включення (виключення) товару до (з) відповідного реєстру у формі електронних документів, на який накладено електронний підпис, які підтверджують дотримання встановлених обмежень щодо пропуску таких товарів через митний кордон України та/або їх випуску, якщо використання таких дозвільних документів та/або відомостей для здійснення митних формальностей передбачено законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом, для здійснення митних формальностей можуть використовуватися паперові примірники таких документів, надані декларантом. Відповідно до ч. 1 ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 376-ІХ, порушення законодавства у сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів тягнуть за собою відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України, суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Згідно з п. 43 ч. 1 ст. 4 МК України, посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 24-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митний представник – особа, яка уповноважена іншою особою на виконання необхідних дій і митних формальностей, визначених законодавством України з питань митної справи, у рамках взаємовідносин такої особи з митними органами.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України).

З баз даних Держмитслужби, облікової картки суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності та АІС «Податковий блок» вбачається, що на момент митного оформлення вказаного товару ОСОБА_1 обіймав посаду керівника ТОВ «СІТІЦЕНТР 2022» (код ЄДРПОУ 44731926).

У той же час, згідно зі ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

На митний орган, як на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративне правопорушення, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів та доведення фактів й обставин, викладених у протоколі.

З наявних у справі матеріалів вбачається те, що ОСОБА_1 , як директор ТОВ «СІТІ ЦЕНТР 2022», уклав Договір купівлі-продажу з компанією «MINERFIN, a. s.» від 14.08.2025 , на виконання якого ТОВ «СІТІ ЦЕНТР 2022» замовило поставку товарів, а компанія «MINERFIN, a. s» виставила товариству інвойс від 22.01.2026 № 22012026/2 на холодильне обладнання вартістю 12,430 доларів США.

Документи, які стали підставою для митного оформлення товару були виготовлені та надані ТОВ «СІТІ ЦЕНТР 2022» саме компанією «MINERFIN.

Наведене свідчить про те, що за умовами зазначеного Договору, усі документи надавались підприємством «MINERFIN» як продавцем.

При цьому, директор ТОВ «СІТІ ЦЕНТР 2022» ОСОБА_1 був кінцевим отримувачем товару.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що митний брокер який діяв в інтересах ОСОБА_1 , здійснював декларування, виходячи з документів, що супроводжували товар. Митна декларація оформлена у відповідності до наданої відправником товаросупровідної документації.

З пояснень ОСОБА_1 , наданих Львівській митниці Державної митної служби України 12.02.2026, вбачається, що він не знав, що декларований товар містить у своєму складі речовини, які відносяться до переліку контрольованих (озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, в порядку визначеному законом.

Отже, ОСОБА_1 , фактично не міг знати про наявність в обладнанні холодоагента.

Згідно з пунктом 6.3 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 у полі «Опис та кількість товару» специфікації наводяться відомості про товари відповідно до товаросупровідних документів.

При цьому, митному органу забороняється вимагати внесення інших відомостей до митної декларації, ніж визначені ст. 257 МК України , у тому числі внесення до митної декларації інформації про холодоагентів в холодильному обладнані (водоохолоджувач-чіллер) будь-якої марки чи типу, зазначення такої інформації не вимагається чинним законодавством.

Наведене свідчить про те, що законодавство дозволяє декларувати товар, виходячи з інформації, що зазначена у товарно-супровідних документах, чим і скористався у цьому випадку митний представник Рудько О.А., надаючи митно-брокерські послуги прямого представництва ТОВ «СІТІ ЦЕНТР 2022», керівником якого є ОСОБА_1 .

У роз`ясненнях, які містяться у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 з наступними змінами і доповненнями зазначено про те, що судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила , передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 МК України, перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

Тобто, відповідальність може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою.

Одночасно чинне митне законодавство України не встановлює обов`язку декларанта здійснювати перевірку достовірності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах, а фізичний огляд товарів перед подачею митної декларації з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеним у товаросупровідних документах, згідно з ч. 2 ст.266МК України є не обов`язком, а правом декларанта, яке не є безумовним та реалізується виключно з дозволу митного органу.

Тобто, правомірними є дії такого декларанта, який з об`єктивної сторони заповнює митну декларацію у відповідності до супровідних документів, які стали правовою підставою для надання йому митними органами дозволу на пропуск цих товарів через митний кордон, а зі суб`єктивної сторони без умислу порушити митні правила і навпаки.

Митний орган не надав прямі докази умисності дій ОСОБА_1 , а також не довів той факт, що декларанту достовірно було відомо про невідповідність опису товару, та чи він мав у своєму розпорядженні певні дані, які свідчили про невідповідність товаросупровідних документів фактичним характеристикам товару.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази по справі мають бути належними та допустимими. Належний доказом - це доказ, зміст якого відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв`язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів.

Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.

У статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципу законності та презумпції невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (див. рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Таким чином, митний орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив дії, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, зокрема не довеів, що ймовірний правопорушник володів інформацією про наявність у складі товару речовини R-410A, R-32, R-125, які відноситься до переліку контрольованих речовин (озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів).

А тому, суб`єктивна сторона порушення митних правил у формі умислу є відсутньою, що виключає відповідальність ОСОБА_1 та є підставою для закриття провадження щодо нього через відсутність у діях останнього складу протиправного діяння

За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що уповноважена на складання протоколу про порушення митних правил особа не подала до суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, на підтвердження обставин обізнаності ОСОБА_1 із дійсним вмістом відправлення, та, відповідно, не довела вини останнього у вчиненні порушення митних правил за ст. 472 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

На основі викладеного та керуючись ст. 283-284, 287, 289 КУпАП, ст. 90, 472, 520, 527-529 МК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України – закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

2. Повернути ОСОБА_1 вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0231/UA209000/2026 від 13.02.2026 товар.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ольга ПАВЛЮК