Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №461/2533/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2533/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої – судді Павлюк О. В.,

за участі:

секретаря судового засідання – Гнаткович В. С.,

представника позивача – Мельника І. О.,

представника відповідача – Лубоцького Б. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

08.04.2026 ОСОБА_1 через підсистему Електронний Суд звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, у якому просить скасувати постанову Львівської митниці та закрити справу про порушення митних правил № 0085/UA209000/26 від 03.03.2026, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.2 ст. 471 МК України, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів на суму 342’226,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, 20.01.2026 відносно нього головний державний інспектор оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці Кіщак Б. І. склав протокол про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України. Згідно з описовою частиною протоколу йому в провину ставиться те, що він здійснив недекларування товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, оскільки ««20.01.2026 о 11 год. 08 хв. громадянин ОСОБА_1 прямував в якості водія т. з. марки «Renault Master», р.н. НОМЕР_1 , через пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» митного поста «Рава Руська» Львівської митниці в напрямку в`їзд в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор». У ході проведення візуального огляду вказаного т. з. виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення. Під час проведення огляду в багажному відділі автомобіля був виявлений товар, який перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: сушка для одягу з маркуванням «Livarno HG12786» в упаковці виробника по 4 шт. 60 шт.; садовий подрібнювач з маркуванням «PARKSIDE Garden Shredder PWH 2800» в упаковці виробника, з ознаками використання 44 шт.; холодильник з маркуванням «BOSCH KGN49LBCF» з ознаками користування 3 шт.; акумуляторна батарея з маркуванням «LiFePo12.8v 350Ah» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нова, 8 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-6K-SG05LP1-EU AM2-P» в упаковці виробника, новий 4 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-12K-SG05LP3-EU-SM2» в упаковці виробника, новий 2 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-20K-SG01HP3-EU-AM2» в упаковці виробника, новий 1 шт.; високовольтна акумуляторна батарея з маркуванням «DEYE RW-F16» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нова, 2 шт. Товар знаходився у салоні автомобіля без ознак приховування. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МКУ» .

03.03.2026 Львівська митниця винесла постанова у справі про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026, за якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 МК України, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів на суму 342’226,00 грн. Вважає вказану постанову протиправною, провадження у справі неповним, розгляд необ`єктивним, висновки викладені у постанові такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з таких підстав. По-перше, посадова особа митниці не в повній мірі з`ясувала обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що ОСОБА_1 не здійснював придбання товарів, тому не володів інформацією про їх реальну вартість, а тому обґрунтовано вважав, що товари, які перевозив, не перевищують еквівалент 500 євро, та не підлягають письмовому декларуванню та не є об`єктами оподаткування митними платежами. По-друге, вважає, що твердження посадової особи митниці про те, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях визнав вину, не свідчить про наявність у його діях складу порушення митних правил, зважаючи на те, що склад правопорушення, передбачений митним законодавством, передбачає наявність вини у формі умислу або необережності, втім відсутні докази того, що він усвідомлював протиправний характер своїх дій, знав про реальну вартість товарів та бажав чи свідомо допускав настання негативних наслідків. По третє, покликається на те, що в основу оскаржуваної постанови Львівської митниці покладений висновок № 1420003400-0089 від 28.01.2026 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, відповідно до якого загальна вартість вилучених предметів у справі про порушення митних правил становить 1’140’753,72 грн. Вважає згаданий висновок експертизи неналежним та недопустимим доказом з таких підстав: у висновку № 1420003400-0089 від 28.01.2026 відсутні дані про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від проведення експертизи; проведена експертиза та її висновок не може вважатися судовою експертизою з огляду на суб`єкта її проведення, оскільки Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є органом, уповноваженим на встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митного контролю, натомість Спеціалізована лабораторія не уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, що у подальшому є підставою для визначення розміру штрафу, який зараховується на рахунок Відповідача, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, згідно з яким видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11, не відноситься діяльність щодо проведення експертиз; висновок № 1420003400-0089 від 28.01.2026 містить припущення, що прямо вказані у п.3 Висновку СЛЕД «Результати дослідження (експертизи)», а саме експерт виходив з припущення про відсутність будь-яких прихованих факторів, що впливають на вартість досліджуваних об`єктів, що само по собі свідчить про неповноту проведеної експертизи. У висновку не наведені конкретні методи порівняння і врахування коригування відмінностей між такими і досліджуваним товаром. Достовірність висновку експерта фактично ґрунтується на припущеннях, що само по собі ставить під сумнів об`єктивність такого висновку. Окрім того, зазначає, що експерт взагалі не ідентифікував товар, не вказав код товару Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності, не надані відомості з митних баз Держмитслужби щодо подібних (аналогічних) товарів, які імпортують в Україну. Вважає, що вказаний висновок взагалі не містить посилання на його достовірність, що виключає можливість його застосування як належного та допустимого доказу в справі.

У зв`язку з наведеним, Позивач також подав клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення дійсної вартості товару.

Окрім цього, до позовної заяви Позивач також долучив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки він з об`єктивних причин, з огляду на таке. З метою належного захисту своїх прав та інтересів Позивач завчасно уклав договір про надання правової допомоги з адвокатським об?єднанням «Шокало та партнери» № l-13/02/26 від 13.02.2026. Адвокат Шокало В. С. брав участь у розгляді справи у Львівській митниці, що підтверджується його підписом на постанові від 03.03.2026. За таких обставин, у Позивача були обґрунтовані підстави вважати, що адвокат здійснить подання відповідної скарги (позову) у встановлений законом строк. З 22 лютого по 08 березня 2026 Позивач перебував за межами України, що підтверджується копією його закордонного паспорта, а у період з 18.03.2026 по 31.03.2026 перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується медичною довідкою від 31.03.2026. Стан здоров?я у зазначений період об`єктивно унеможливлював своєчасне вжиття заходів щодо самостійного оскарження постанови або належного контролю за діями представника. Лише після завершення лікування, а саме 01.04.2026, Позивачу стало відомо, що постанова Львівської митниці не була оскаржена, а строк на її оскарження сплив.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 09.04.2026 відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України.

Від представника відповідача Львівської митниці Кирчея Ю.Я. через систему Електронний Суд 14.04.2026 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній просив відмовити у його задоволенні, покликаючись на таке. 20.01.2026 об 11:год. громадянин ОСОБА_1 прямував в якості водія транспортного засобу марки «Renault Master», р.н. НОМЕР_2 , через пункт пропуску «Рава-Руська – Хребенне» митного поста «Рава Руська» Львівської митниці в напрямку в`їзд в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю позначену символами «зелений коридор», чим заявив про відсутність в нього будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. У ході проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Автомобіль був переведений зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду у багажному відділені автомобіля був виявлений товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: 1) сушка для одягу з маркуванням «Livarno HG12786» в упаковці виробника по 4 шт., нові – 15 уп./60 шт.; 2) садовий подрібнювач з маркуванням «PARKSIDE Garden Shredder PWH 2800» в упаковці виробника, з ознаками використання – 44 шт.; 3) холодильник з маркуванням «Bosch KGN49LBCF» з ознаками користування – 3 шт.; 4) акумуляторна батарея з маркуванням «LiFePO4 12,8V 350 AH» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нові – 8 шт.; 5) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-6K-SG05LP1-EU-AM2-P» в упаковці виробника, нові – 4 шт.; 6) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN 12K-SG05LP3-EU-SM2» в упаковці виробника, нові – 2 шт.; 7) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-20K-SG01HP3-EU-AM2» в упаковці виробника, новий – 1 шт.; 8) високовольтна акумуляторна батарея з маркуванням «DEYE RW F16» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нові – 2 шт. Товар знаходився у салоні автомобіля без ознак приховування. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару ОСОБА_1 до митного контролю не подав та у письмовому поясненні від 26.01.2026 повідомив, що виявлений товар визнає своєю власністю, документи про його придбання та вартість відсутні. Вину свою визнав. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дії, щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 статті 471 Митного кодексу України. 21.01.2026 на адресу Львівської митниці надійшла заява ОСОБА_1 щодо укладення мирової угоди у порядку, передбаченому ст. 521 МК України. Однак, представник вказаного вище громадянина у клопотанні від 19.02.2026 (вх. митниці від 20.02.2026 № 6276/ 8.19-20) адвокат Шокало В.С. просив призначити розгляд справи у максимально найшвидший термін, ніж вказано у протоколі про порушення митних правил. Відповідно до висновку № 1420003400-0089 від 28.01.2026 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, загальна вартість вилучених предметів у справі про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 становить 1’140’753,72 грн. Постановою Львівської митниці № 0085/UA209000/26 від 03.03.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, та на останнього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів на суму 342’226,12 грн (триста сорок дві тисячі двісті двадцять шість гривень дванадцять копійок). Товари, тимчасово вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 повернуті ОСОБА_1 . Також з останнього стягнуто на користь Львівської митниці 25’715,63 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.

Не погоджуючись із доводами Позивача, зазначеними у позовній заяві, представник Відповідача зазначив, що у матеріалах справи від 20.01.2026 № 0085/UA209000/2026 відсутні будь які товаросупровідні документи, оскільки такі з самого початку при в`їзді в пункт пропуску «Рава-Руська» Позивач до митного контролю не надавав. Щодо покликань Позивача на неналежність та недопустимість висновку СЛЕД від 28.01.2026 №1420003400-0089 як доказу по справі, зазначив таке: у день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці не були надані будь-які документи щодо вартості на переміщуваний товар, у порядку ст. 516 МК України, у зв`язку з чим у справі інспектор митниці призначив експертизу, у результаті якої встановлена вартість предметів правопорушення. Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 №18, у редакції наказу від 12.11.2019 № 29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства. Отже, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи у справах про порушення митних правил, у тому числі проведення товарознавчої експертизи з визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ. Вважає, що висновок від 28.01.2026 №1420003400-0089, складений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом. Також звертає увагу суду суду на той факт, що під час розгляду 03.03.2026 справи про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 був присутній представник особи, що притягається до відповідальності – адвокат Шокало В.С., який отримав постанову, що підтверджується підписом про отримання постанови. Тому митниця вважає, що ОСОБА_1 пропустив строки оскарження постанови митниці від 03.03.2026. Позивач 16.03.2026 добровільно сплатив штраф відповідно до постанови у справі про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 у розмірі 342’226,12 гривень та витрати за зберігання товарів на складі митниці у розмірі 25’715,63 гривень. Товар, який був тимчасово вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 від 20.01.2026 був повернутий Позивачу та вивезений за межі митної території України. Таким чином, Позивач визнав свою вину у справі про порушення митних правил та щодо вартості товарів, які були предметами порушення митних правил. Також вивезення предметів правопорушення за межі митної території України унеможливлюють проведення незалежних експертиз. Враховуючи вищевикладене, вважає, що Львівська митниця правомірно притягнула Позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та наклала адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 342’226,12 гривень.

Суд протокольною ухвалою від 07.05.2026 відмовив у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Мельника І.О. про призначення судової товарознавчої експертизи, оскільки призначення експертизи є диспозитивним правом суду виключно коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання. Дослідивши клопотання Позивача про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, у тому числі враховуючи питання, яке Позивач просить поставити на вирішення експерта, суд не вбачає підстав для призначення по справі товарознавчої експертизи, оскільки у матеріалах справи вже міститься висновок СЛЕД Держмитслужби №1420003400-0089 від 28.01.2026, у якому визначена вартість вилученого товару. Більше того, Позивач не надав обґрунтованих доказів, які викликають сумніви щодо правильності зазначеного висновку СЛЕД Держмитслужби у цій справі. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що наявні у матеріалах справи письмові докази є достатніми для судового розгляду справи та прийняття відповідного рішення по справі, а тому суд не знайшов обґрунтованих підстав щодо необхідності та можливості призначення судової товарознавчої експертизи.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені статтею 286 КАС України. А у положеннях статті 269 КАС України встановлено, що у справах, визначених, зокрема, статтею 286 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву.

Незважаючи на це, 22.04.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, який долучений до матеріалів справи, у якому, не погоджуючись із твердженнями представника Відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, зазначив, що Відповідач обґрунтування своєї позиції зводить до формального посилання на факт незаявлення Позивачем товару у митній декларації та виявлення цього товару працівниками митниці. Також акцентує увагу на недопустимості та неналежності висновку СЛЕД від 28.01.2026 №1420003400-0089 як доказу по справі, зазначаючи, серед іншого, про отримання у власника товару документів про придбання товару, а саме Рахунку АR-202601-1315CT від 12.01.2026, що впливає на визначення реальної вартості товару. Окрім цього, заперечив твердження представника Відповідача про факт визнання ОСОБА_1 вини під час розгляду протоколу про порушення митних правил, зважаючи на те, що його письмові пояснення, які були надані у пункті пропуску, писалися під диктовку працівників митниці і не відповідають реальним обставинам справи, а подання ним заяви про можливість врегулювання спору не є визнанням вини, а реалізацією процесуального права, та сплата штрафу була вимушеною дією, вчиненою з метою мінімізації негативних наслідків. Щодо покликань представника відповідача на неможливість проведення експертизи, зазначив, що вважає такі безпідставними, оскільки в матеріалах справи про порушення митних правил наявні належні відомості про предмети правопорушення, зокрема, їх опис, найменування, кількість, маркування, а також інші характеристики, зафіксовані у протоколі про порушення митних правил та доданих до нього документах, а відсутність фізичного доступу до товару не виключає можливості проведення незалежної експертизи та не може бути використана відповідачем як підстава для виправдання недоведеності вартості предметів правопорушення. Також вказує, що доводи Відповідача про пропуск строку оскарження є безпідставними, оскільки він подав клопотання про поновлення строку на оскарження зі зазначенням поважних причин його пропуску. Питання поновлення строку належить до дискреції суду та не може бути підставою для автоматичної відмови у задоволенні позову.

Представник позивача – адвокат Мельник І.О. у судовому засіданні позов підтримав з підстав, що наведені в адміністративному позові, просив такий задовольнити.

Представник відповідача – Лубоцький Б. І. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення адміністративного позову, надав пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст.5 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

У нормах прямої дії, встановленими у частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, 20.01.2026 об 11:год. ОСОБА_1 прямував в якості водія транспортного засобу марки «Renault Master», р.н. НОМЕР_2 , через пункт пропуску «Рава-Руська – Хребенне» митного поста «Рава Руська» Львівської митниці в напрямку в`їзд в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю позначену символами «зелений коридор», чим заявив про відсутність в нього будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. У ході проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Автомобіль був переведений зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду у багажному відділені автомобіля був виявлений товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: 1) сушка для одягу з маркуванням «Livarno HG12786» в упаковці виробника по 4 шт., нові – 15 уп./60 шт.; 2) садовий подрібнювач з маркуванням «PARKSIDE Garden Shredder PWH 2800» в упаковці виробника, з ознаками використання – 44 шт.; 3) холодильник з маркуванням «Bosch KGN49LBCF» з ознаками користування – 3 шт.; 4) акумуляторна батарея з маркуванням «LiFePO4 12,8V 350 AH» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нові – 8 шт.; 5) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-6K-SG05LP1-EU-AM2-P» в упаковці виробника, нові – 4 шт.; 6) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN 12K-SG05LP3-EU-SM2» в упаковці виробника, нові – 2 шт.; 7) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-20K-SG01HP3-EU-AM2» в упаковці виробника, новий – 1 шт.; 8) високовольтна акумуляторна батарея з маркуванням «DEYE RW F16» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нові – 2 шт. Товар знаходився у салоні автомобіля без ознак приховування. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару ОСОБА_1 до митного контролю не подав та у письмовому поясненні від 26.01.2026 повідомив, що виявлений товар визнає своєю власністю, документи про його придбання та вартість відсутні. Вину свою визнав.

У частині 1 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Згідно і ч. 4 ст. 374 МК України, товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 266 МК України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

У частині 6 статті 264 МК України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення.

Згідно з частиною 8 статті 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ст. 366 МК України, двоканальна система – це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Канал, позначений символом зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Канал, позначений символом червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Факт переміщення Позивачем незадекларованих товарів доведений матеріалами справи та учасниками не оспорюється.

У частині 1 статті 511 МК України встановлено, що товари – безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатись, на підставі чого товар, а саме: 1) сушка для одягу з маркуванням «Livarno HG12786» в упаковці виробника по 4 шт., нові – 15 уп./60 шт.; 2) садовий подрібнювач з маркуванням «PARKSIDE Garden Shredder PWH 2800» в упаковці виробника, з ознаками використання – 44 шт.; 3) холодильник з маркуванням «Bosch KGN49LBCF» з ознаками користування – 3 шт.; 4) акумуляторна батарея з маркуванням «LiFePO4 12,8V 350 AH» із зарядним пристроєм в упаковці виробника, нові – 8 шт.; 5) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-6K-SG05LP1-EU-AM2-P» в упаковці виробника, нові – 4 шт.; 6) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN 12K-SG05LP3-EU-SM2» в упаковці виробника, нові – 2 шт.; 7) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-20K-SG01HP3-EU-AM2» в упаковці виробника, новий – 1 шт.; 8) високовольтна акумуляторна батарея з маркуванням «DEYE RW F16» із зарядним пристроєм в упаковці виробника, нові – 2 шт, були тимчасово вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил та передані на склад Львівської митниці.

З огляду на те, що в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці Позивач не надав будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, у порядку ст. 516 МК України у справі інспектор митниці призначив експертизу.

Відповідно до висновку № 1420003400-0089 від 28.01.2026 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, загальна вартість вилучених предметів у справі про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026, становить 1’140’753,72 грн.

Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 №18, у редакції наказу від 12.11.2019 № 29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дії, які мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 статті 471 Митного кодексу України.

На підставі наведеного вище, керуючись нормами статей 522-527 Митного кодексу України, митниця у постанові № 0085/UA209000/2026 постановила: громадянина ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України; на гр. ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 342’226,12 грн; товари, тимчасово вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0085/UA20900/2026 – повернути ОСОБА_1 ; стягнути зі ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 25’715,63 грн витрат за зберігання товару на складі митниці.

Під час розгляду 03.03.2026 справи про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 був присутній представник особи, що притягається до відповідальності, адвокат Шокало В.С., який отримав постанову, що підтверджується підписом про отримання постанови. Позивач ОСОБА_1 16.03.2026 добровільно сплатив штраф та витрати за зберігання товарів на складі митниці.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач зазначає, що висновок спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень № 1420003400-0089 від 28.01.2026 є неналежним доказом, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність, відтак Спеціалізована лабораторія не уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, а також вартість товарів встановлена не на момент перетину кордону. Водночас, такі доводи не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

У нормі ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 357 МК України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 515 МК України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Прямо зобов`язуючими нормами права щодо провадження у справах про порушення митних правил, визначеними частиною другою статті 515 МК України, встановлено, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень (тобто СЛЕД Держмитслужби) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (тобто Державної митної служби України), його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Згідно з ст. 516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби №18 від 23.10.2019, у редакції наказу №29 від 12.11.2019 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства. Відтак, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи з визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 №1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823 «Про затвердження Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної митної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), Нормативів взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (експертизи), форм акта про взяття проб (зразків) товарів та висновку».

Експерти СЛЕД Держмитслужби здійснюють товарознавчу експертизу із визначенням вартості товарів, оформлення експертних висновків відповідно до вимог МК України, підзаконних нормативно-правових актів, з урахуванням особливостей щодо методичного регулювання оцінки майна, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.03.2009, методиками та методичними рекомендаціями, затвердженими Міністерством юстиції України тощо.

Враховуючи наведені норми, суд зазначає, що експертиза для визначення вартості незадекларованих товарів проводиться у межах справи про адміністративне правопорушення і є належним доказом по справі. Така експертиза не є судовою експертизою, а тому на неї не поширюються вимоги, зокрема, про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, у ч. 2 ст. 515 МК України передбачено, що особа, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил вправі провести незалежну експертизу за власний рахунок.

Позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на проведення незалежної експертизи за власний рахунок після порушення зазначеної справи відносно нього. А враховуючи те, що проведення незалежної експертизи можливе лише на етапі розгляду справи митним органом, висновок експерта Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби проведений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом у справі про порушення митних правил.

Тому суд не приймає доводи Позивача про доведення вартості переміщуваного товару, що, на його думку, підтверджується копією Рахунку АR-202601-1315CT від 12.01.2026, оскільки вказана копія не є належним та допустимим доказом по справі, адже така не є доказом оплати за товари, з її змісту неможливо встановити дані про покупця та продавця, Позивач не надав фіскального чеку оплати вказаних товарів.

Окрім цього, вказаний рахунок не надавався при проходженні митного контролю, під час якого ОСОБА_1 визнав товар своєю власністю та ствердив про відсутність документів про вартість такого.

Також при розгляді цієї справи суд враховує те, що штраф, накладений на Позивача оскаржуваною постановою, добровільно сплачений ним 16.03.2026, а вилучені товари повернуті останньому.

У частині третій статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень № 1420003400-0089 від 28.01.2026 у цій адміністративній справі виконаний з дотриманням процедури, передбаченої наказом 02.12.2016 №1058 «Про затвердження Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної митної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), Нормативів взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (експертизи), форм акта про взяття проб (зразків) товарів та висновку», а також уповноваженим органом, а тому доводи сторони Позивача щодо неправомірності такого не узгоджуються з наведеними вище нормами та обставинами справи.

Таким чином, суд вважає, що Львівська митниця правомірно притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та наклала на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 342’226,12 грн, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо поновлення Позивачу строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що Позивач не був присутній при розгляді справи про порушення митних правил, через перебування за межами країни, а в подальшому на лікуванні, такий пропустив строк звернення до суду, суддя приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення слід задовольнити, та поновити такий.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил.

2. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, – відмовити.

3. Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 07.05.2026.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 );

представник позивача – Мельник Ігор Олегович (адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 23, оф. 507);

відповідач ? Львівська митниця (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ідентифікаційний номер юридичної особи: 43971343);

представники відповідача – Лубоцький Богдан Ігорович, Кирчей Юрій Ярославович (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1).

Суддя Ольга ПАВЛЮК