Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №331/3135/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ПОСТАНОВА

05 травня 2026 рокуСправа № 331/3135/26 Провадження № 3/331/1055/2026

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбеков С.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду 10.04.2026, за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП відносно: ОСОБА_1 , молодшого сержанта, розвідника далекомірника військової частини НОМЕР_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30.03.2026 серії ДНЗ №116, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а саме: «30 березня 2026 року при проведенні профілактичних заходів у військовій частині НОМЕР_1 встановлено що 20 березня 2026 року о 15 год. 30 хв. молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи дійсну військову службу на посаді розвідника далекомірника частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану (який введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), в супереч вимогам статей: 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей: 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, маючи наміри на порушення військової дисципліни та вчинення військово-адміністративного правопорушення, з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 яка тимчасово дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , (вказаний населений пункт відноситься до юрисдикції Олександрівського районного суду Запорізької області), що підтверджується інформацією яка викладена в довідці-доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2026 року № 725. 23 березня 2026 року відповідно до довідки доповіді командира 4 батальйону ТрО військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 року № 742, о 17 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_1 за місцем її тимчасової дислокації. Таким чином, в період часу з 15 год. 30 хв, 20.03.2026 року по 17 год. 00 хв. 23.03.2025 року молодший сержант ОСОБА_1 безпідставно та без поважних причин, проводячи час на власний розсуд, перебував за межами військової частини НОМЕР_1 (що в свою чергу призвело до зниження її боєздатності), вчинивши адміністративне правопорушення ч 3 ст. 172-11 КУпАП».

ОСОБА_1 підписав протокол та надав письмові пояснення, в яких зазначив, що він перебував на стаціонарному лікуванні до 20.03.2026. Під час виписки лікар повідомив ОСОБА_1 , що у нього є три доби для повернення до військової частини. Після виписки з лікарні ОСОБА_1 повернувся до військової частини 23.03.2026 о 14 год. 00 хв., на телефонні дзвінки відповідав, а тому він вважає, що не порушив вимоги чинного законодавства.

На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з`явився та не подав заяви про відкладення розгляду справи, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, що відповідно до ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя виходить з такого.

За правилами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Частиною третьою статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Частиною другою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року.

Частиною четвертою статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

За визначенням статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ, особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З наведеного визначення випливає, що воєнний стан є одним із видів особливого періоду.

Отже, відсильна диспозиція частини четвертої статті 172-11 КУпАП фактично виключає адміністративну відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану, а натомість встановлює відповідальність за такі діяння, вчинені під час дії іншого особливого періоду, зокрема під час мобілізації але за відсутності воєнного стану.

Воєнний стан в Україні було введено з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і на день розгляду цієї справи воєнний стан триває, а відтак самовільне залишення військової частини інкримінується ОСОБА_1 в період воєнного стану, що унеможливлює кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.

Водночас кваліфікація дій ОСОБА_1 у даному випадку за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП суперечить вищенаведеним положенням ст.ст. 7, 9 КУпАП, оскільки не відповідатиме принципу законності.

Так, частиною четвертою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Частиною п`ятою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Змінами до частини п`ятої статті 407 КК України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» від 13.07.2023 № 3233-ІХ, встановлено обов`язкову кваліфікуючу ознаку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинених в умовах воєнного стану, – тривалість понад три доби, чим фактично декриміналізовано такі діяння, що тривають до трьох діб. Зазначені діяння тривалістю до трьох діб також не підпадають під дію статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин в умовах саме воєнного стану передбачена лише частиною п`ятою статті 407 КК України. Застосування в умовах воєнного стану ч. 3 ст. 172-11 КУпАП не узгоджується з диспозиціями ч.ч. 4, 5 ст. 407 КК України.

Єдиним виключенням, що дозволяє кваліфікувати дії військовослужбовця за ч. 5 ст. 407 КК України незалежно від тривалості самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, є вчинення таких дій в бойовій обстановці.

Суд підкреслює, що таке законодавче регулювання адміністративної відповідальності, зокрема за самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, не узгоджується з вимогами регулятивного законодавства у цій сфері правовідносин, у тому числі з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, і Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Проте, вищезазначена неузгодженість у нормах чинного законодавства не може бути підставою для відступу судом від принципу законності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У цій справі ОСОБА_1 не інкримінується самовільне залишення військової частини в бойовій обстановці, тривалість самовільного залишення військової частини, вчиненого ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, становила з 15 год. 30 хв. 20.03.2026 по 17 год. 00 хв. 23.03.2025, відтак в його діях не вбачається ознак адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 172-11 КУпАП.

Стосовно твердження у протоколі про самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини в умовах воєнного стану, суддя зазначає таке.

В якості доказів самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини у протоколі наведено посилання на довідки-доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2026 №725, командира НОМЕР_2 батальйону ТрО військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 №742.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано доповідь командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 № 725 по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 (без зброї) (4 батальйон) молодшим сержантом ОСОБА_1 , а також доповідь № 742 командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 по факту повернення до розташування військової частини НОМЕР_1 (4 батальйон) молодшим сержантом ОСОБА_1 (СЗЧ з 22.03.2026).

Проте, зазначені доповіді командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 № 725, № 742 суддя не бере до уваги як неналежні та недопустимі докази, оскільки вони не містять дати їх складання та підпису командира військової частини, а до протоколу додано незавірені копії цих доповідей. Водночас у цих доповідях не йдеться про самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини, а стверджується про його неповернення з лікувального закладу до військової частини 22.03.2026 після виписки 20.03.2026. При цьому, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено документів лікувального закладу, в якому перебував ОСОБА_1 , а відтак не спростовано його письмові пояснення про те, що йому було надано строк у три доби для повернення до військової частини після виписки.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 не вбачається і ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки твердження про самовільне залишення ним військової частини у період з 15 год. 30 хв. 20.03.2026 по 17 год. 00 хв. 23.03.2025 є недоведеним.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя

постановив:

1. Закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С.С. Гасанбеков