Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №308/5839/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5839/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Петришина Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на йо го користь заборгованість в розмірі 96 604,53 грн., що складається із заборгованості за кредитом – 14 999,99 грн., за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 27.06.2023 року по 24.04.2024 року (включно) – 81 604,54 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного Договору № 3776098 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.06.2023 (далі – Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка «Credit7») та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "Перший Український Міжнародний Банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі – Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 6.1.16, 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 27.06.2023 року о 22:35:05 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором М769, надісланий на номер телефону, що наданий відповідачем. Кредитні кошти були перераховані відповідачу 27.06.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "Перший Український Міжнародний Банк".

24.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 24/04/2024 від 24.04.2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №3776098 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.06.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по Кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором станом на 24.04.2024 року (дата переходу права вимоги до Позивача) становить 96604,53 гривень, яка складається з:

- 14 999,99 грн. – заборгованість за кредитом;

- 81 604,54 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 27.06.2023 року по 24.04.2024 року (включно);

У зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх обов`язків, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Також позивач просив витребувати у АТ "Перший Український Міжнародний Банк"

- чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну карту № НОМЕР_3 ;

- надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 27.06.2023 року по 02.07.2023 року з відображенням часу зарахування коштів;

- надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою N НОМЕР_3 в період з 27.06.2023 року по 02.07.2023 року.

28.04.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Разом з цим, задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ "Перший Український Міжнародний Банк".

26.06.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постановлено проводити заочний розгляд справи.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.06.2025 позово товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 3776098 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.06.2023 року станом на 24.04.2024 в розмірі 96 604,53 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 14 999,99 грн. та заборгованості за нарахованими процентами за період з 27.06.2023 року по 24.04.2024 року (включно) у сумі 81 604,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 2422,40 грн. судового збору та витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

21.07.2025 від позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» надійшла заява про видачу виконавчого документу в даній справі.

27.08.2025 від представника відповідача – адвоката Козар М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про надання можливості ознайомитись із матеріалами справи № 308/5839/25.

07.10.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про перегляд та скасування заочного рішення.

08.10.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.06.2025 у справі №308/5839/25.

13.10.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення – прийнято до провадження.

19.11.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області заяву представника відповідача ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справі №308/5839/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2025 по справі №308/5839/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано.

28.12.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі від представника відповідача, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначаючи наступне, що умови кредитного договору щодо нарахування процентів є несправедливими та такими, що призводять до непропорційного збільшення заборгованості у разі прострочення виконання зобов`язання. Вказували, що сума нарахованих процентів істотно перевищує суму основного боргу, що суперечить засадам розумності, добросовісності та справедливості. У зв`язку з цим просили зменшити розмір нарахованих процентів.

Також заперечували щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

30.12.2026 представник позивача надіслав додаткові пояснення у справі. В яких зазначив, що що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою 27.06.2023 укладено договір про надання споживчого кредиту в електронній формі, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у сумі 15 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом.

Вказував, що кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а кредитні кошти були перераховані на банківську картку відповідачки. Також зазначив, що на підставі договору факторингу від 24.04.2024 право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Представник позивача вважав нарахування процентів правомірним та посилався на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим просив стягнути заборгованість у розмірі 96 604,53 грн, а також судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

24.02.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі.

У судове засідання представник відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.06.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 3776098, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування ним.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ «Лінеура Україна» (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить пункт 9.7 договору - реквізити сторін.

Відповідно до умов договору:

загальний розмір наданого кредиту становить 15 000,00 грн (пункт 1.2);

строк кредиту – 360 днів (пункт 1.3);

розмір процентів за користування кредитом - 2 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (стандартна ставка); проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом перерахування кредиту на рахунок кредитодавця, вказаний у цьому договорі; у випадках, визначених цим договором, позичальник може скористатися правом отримання зниженої процентної ставки у розмірі 0,02 % (знижена ставка) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.4);

орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

за стандартною ставкою за весь строк кредиту 30 341,06% річних.

за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 7 105,59% річних.

орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:

за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 123 000,00 грн.

за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 114 090,00 грн. (пункт 1.5)

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 15 000,00 грн підтверджено довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту у розмірі 15 000,00 грн за договором від 27.06.2023 року № 3776098 за допомогою системи ІPAY.UA № 256541637, на платіжну карту № НОМЕР_3 .

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону № 675-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Обґрунтовуючи заяву про перегляд заочного рішення, відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». розрахунок суми боргу, наданий позивачем, не є належним доказом розміру наявної заборгованості, оскільки не ґрунтується на належних бухгалтерських документах, що свідчить про заборгованість, періоди та розмір її виникнення.

Суд погоджується про укладеність 27.06.2023 року між сторонами договору кредитної лінії №3776098, про що не заперечує відповідач.

Однак із наведеного вбачається, що умовами договору про відкриття кредитної лінії від 27.06.2023 №3776098 визначаються фактично декілька альтернативних строків, у межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів.

Відповідач заперечував проти розміру заборгованості, який визначило ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у позовній заяві та підтверджений лише випискою, сформованою на свій розсуд.

Також зазначав, що, як вбачається із наданого позивачем розрахунку боргу, усупереч умовам спірного договору та статті 19 Закону України «Про споживчий кредит» позикодавець весь час проводив нарахування відсотків за кредитом становить 14 999,99 грн., а розмір нарахованих процентів за період з 27.06.2023 року по 24.04.2024 року (включно) становить 81 604,54 грн. Тобто сума заборгованості за процентами більша за суму заборгованості за кредитом у 6,4 рази, що перевищує розумну межу плати за послугу з користування грошовими коштами

Відповідач вважав необґрунтованим наданий позивачем розрахунок боргу, який не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості та інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У справі, яка переглядається, позивач на підтвердження наявності заборгованості відповідачки надав тільки розрахунок заборгованості станом на 24.04.2024 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3776098 від 27.06.2023, який містить відомості щодо нарахувань та надходження коштів за договором.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За наведених обставин, суд ввжає, відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Під час ухвалення заочного рішення судом не було в повній мірі надано оцінку щодо несправедливості умов кредитного договору в частині нарахування процентів та їх розміру у разі прострочення виконання зобов`язання. Разом з тим, відсутність окремого позову про визнання умов договору недійсними не виключає необхідності перевірки таких доводів для повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Відповідно до правового висновку, закріпленого в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Також в цій постанові зазначено, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

З огляду на наступне, що згідно з розрахунком заборгованості за договором №3776098 від 27.06.2023 року, наданим позивачем, у період з 27.06.2023 по 27.07.2023 діяла знижена процентна ставка у розмірі 0,02 % на день. При цьому 25.07.2023 відповідачем було здійснено платіж у рахунок погашення процентів у сумі 84 грн та 0,01 грн по тілу кредиту. Після цього, починаючи з 28.07.2023 року, позивачем застосовано процентну ставку у розмірі 2 % на день.

Таким чином, фактично після виникнення прострочення розмір процентної ставки був збільшений у 100 разів, що призвело до значного збільшення суми заборгованості. Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 14 999,99 грн, тоді як сума нарахованих процентів за період з 27.06.2023 по 24.04.2024 становить 81 604,54 грн, тобто перевищує суму основного боргу більш ніж у шість разів.

Суд враховує, що такі умови нарахування процентів можуть свідчити про їх неспівмірність наслідкам порушення зобов`язання та невідповідність принципам розумності, добросовісності і справедливості, передбаченим статтями 3, 509, 627 ЦК України та статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі та двозначні положення договору тлумачаться на користь споживача.

Суд враховує, що такий розмір процентів є явно неспівмірним сумі основного боргу та наслідкам порушення зобов`язання, суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості, закріпленим у статтях 3, 509, 627 ЦК України та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про зменьшення розміру нарахованих процентів до 15 000 грн як співмірного та справедливого розміру відповідальності за порушення зобов`язання. Відтак загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 29 999,99 грн.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено частково — у розмірі 39 200 грн із заявлених 97 412 грн, що становить 40,24 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 974,88 грн (2 422,40 грн ? 40,24 %).

В частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та підтверджується належними доказами щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи та інші обставини, що мають значення для справедливого розподілу витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження зазначених витрат надано договір про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність, акт приймання-передачі наданих послуг, витяг з реєстру до акту та платіжну інструкцію про оплату послуг адвоката.

З наданих документів вбачається, що адвокатом фактично виконано стандартний обсяг робіт, пов`язаний із підготовкою позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, що є типовою категорією справ та не потребує значного обсягу правового аналізу чи формування нової правової позиції.

Враховуючи характер спірних правовідносин, наявність усталеної судової практики у спорах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також принципи розумності, справедливості та пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 141,247, 263, 265, 268, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3776098 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.06.2023 року станом на 24.04.2024 року у розмірі 29 999,99 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 копійок) грн, яка складається із заборгованості за кредитом – 14 999,99 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 копійок) грн та заборгованості за нарахованими процентами – 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судовий збір у розмірі 974,88 (дев`ятсот сімдесят чотири гривні 88 копійок) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308.;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І.О. Шепетко