Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №308/3108/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3108/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рапіта О.В. до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Чопської міської ради, Ужгородського району, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рапіта О.В. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 14.02.2015 року Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області було зареєстровано шлюб між Позивачем – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ) та Відповідачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що цього ж дня складено відповідний актовий запис №1.

Факт укладення шлюбу між Позивачем та Відповідачем підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , який видано 14.02.2015 року Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області.

За час шлюбу у сторін народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Як стверджує Позивач, протягом тривалого часу, в період спільного проживання з Відповідачем склалося так, що кожний із них має різні погляди на життя як в аспекті сімейності так і в інших аспектах, що безпосередньо пов`язані із спільним їхнім проживанням. Різні погляди на життя та розбіжності в принципах побудови сімейних стосунків породжують певного роду непорозуміння та відчуженість між ними. Позивач вважає, що подальше спільне сімейне проживання з Відповідачем є неможливим. Відтак у Суду є всі правові підстави для розірвання шлюбу, оскільки як вважає Позивач, подальше спільне життя з Відповідачем у шлюбі і подальше збереження даного шлюбу суперечить їхнім інтересам.

Фактично шлюбні відносини між Позивачем та Відповідачем припинені, шлюб існує лише формально. Так, понад чотири місяці сторони проживають окремо один від одного. Позивач не підтримує з Відповідачем жодних відносин, які б вказували на наявність шлюбу, або давали б підстави вважати, що такий шлюб може бути в подальшому збережений. Про неможливість подальшого збереження шлюбу свідчить і те, що неодноразові заходи спрямовані на спільне проживання та збереження сім`ї не призвели до позитивних результатів ані для Позивача, ані для Відповідача.

Позивач вважає, що оскільки як у неї, так і у нього на ґрунті сімейно-побутових проблем, та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя втрачено подальший сенс підтримувати сімейні відносини, шлюб укладений між ними слід розірвати.

Дівоче прізвище Позивачки – ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_3 .

У зв`язку із вказаним, Позивач – ОСОБА_1 бажає після розірвання шлюбу із Відповідачем – ОСОБА_2 , відновити своє дівоче прізвище – ОСОБА_5 .

Окрім розірвання шлюбу та відновлення свого дошлюбного (дівочого) прізвища, Позивач вважає за необхідне просити і стягнення аліментів з Відповідач аргументуючи це наступним.

Будучи матір`ю своєї дитини – ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Позивач всіляко самостійно старається забезпечити її всім необхідним, не дивлячись на те, що ціни на необхідні речі (в. т.ч. одяг, взуття, ліки, приладдя для навчання тощо), харчування та комунальні послуги зросли та є занадто великими.

Необхідно відмітити, що мати самостійно піклується про дитину, вживаючи при цьому всіх можливих заходів задля забезпечення її всім необхідним для її виховання та розвитку, однак тільки зусиль матері для цього недостатньо. Відповідач, будучи батьком не бере жодної участі в утриманні сина, у зв`язку з чим мати змушена звернутися до Суду із проханням про стягнення з нього аліментів.

Слід зазначити, що син – ОСОБА_4 проживає спільно з мамою, що підтверджується Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №137 від 17.02.2026.

Позивач вживаючи заходів спрямованих на виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне просити Суд присудити кошти на утримання дитини (аліменти) у частці від доходу з батька – ОСОБА_2 .

За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, укладений 14.02.2015 року між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №1 – розірвати, відновити її дошлюбне (дівоче) прізвище – ОСОБА_5 , а також стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, включно з додатковими виплатами/преміями/винагородами щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

В судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Рапіта О.В. надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задоволити. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечують.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в тому числі й шляхом повідомлення на офіційному веб сайті судової влади, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Чопської міської ради, Ужгородського району у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.02.2015 року Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області було зареєстровано шлюб між Позивачем – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ), та Відповідачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що цього ж дня складено відповідний актовий запис №1.

Факт укладення шлюбу між Позивачем та Відповідачем підтверджується оригіналом Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , який видано 14.02.2015 року Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області.

Відомості про укладений з Відповідачем шлюб, знаходять своє відображення і в паспорті Позивача (стор. 10).

За час шлюбу у подружжя народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Судом встановлено, що сімейне життя між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не склалося через різні погляди на сімейне життя.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , слід розірвати.

Положеннями ст.113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З дослідженого судом свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 слідує, що дівоче прізвище позивачки – « ОСОБА_5 ».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що після розірвання шлюбу, прізвище позивачки - слід відновити на « ОСОБА_5 ».

Що стосується позовних вимог в частині стягнення аліментів, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст.182 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. №3, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Встановлено, що дитина ОСОБА_4 проживає спільно з мамою, що підтверджується Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №137 від 17.02.2026.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на повному утриманні матері і проживає разом з нею.

Доказів, які б спростували твердження позивача, відповідачем суду не надано.

При визначенні розміру аліментів суд враховує відсутність у відповідача інших дітей чи непрацездатних батьків, матеріальне становище відповідача та позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За загальним правилом, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право на стягнення аліментів і такий розмір на одну дитину становить - заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналізуючи в сукупності всі зібрані та досліджені судом обставини, приймаючи до уваги те, що обов`язок, щодо утриманні неповнолітніх дітей покладено на обох батьків, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення та слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини від усіх видів доходів ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до вимог ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1331,20 грн. сплаченого судового збору та на користь держави, в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 184 СК України, ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 200, 259, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву – задоволити частково.

Шлюб, укладений 14.02.2015 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 , дошлюбне (дівоче) прізвище - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_2 , який зареєстровано Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №1 - розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці відновити її дівоче прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини від усіх видів доходів ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову – 26.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 сплачений останньою судовий збір, у розмірі – 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, у розмірі – 2662,40 грн.

В решті вимог позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 06.05.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк