Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №386/1655/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 386/1655/24

провадження № 22-ц/4809/58/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Дуковський О.Л.

судді: Дьомич Л.М., Письменний О.А.

учасники справи:

позивач – ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Цокало Тетяни Михайлівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2025 року, яким задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Голованівського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява в якій ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №4853431 в розмірі 41250 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов кредитного договору про повернення кредитних коштів в обумовлені строки.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредиту №4853431 від 05.08.2023 у розмірі 41250 (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., з яких 12000 грн.- заборгованість за основною сумою, 29250 грн-сума заборгованості за відсотками та понесені позивачем судові витрати за сплату судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення районного суду мотивовано тим, що факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором кредиту №4853431 від 05.08.2023 щодо повернення кредиту та відсотків за його користування знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду і не був оспорений відповідачем, а тому суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути з ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь відповідача ОСОБА_1 понесені судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн та витрати на надання правничої допомоги у розмірі 5000, 00 грн.

Також, скаржник вказує на те, що позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов`язань по договорах. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту та користування ним, а укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві не є належними доказами існування боргу.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2023 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем було укладено кредитний договір №48534331.

В договорі зазначено, що відповідач на умовах договору надає позичальнику кредит у розмірі 12000 грн на поточний рахунок вказаний позичальником і строк позики становить 30 днів, а процентна ставка на день 2,5 %, тобто дата повернення позики 04.09.2023. Своїм електронним підписом в договорі відповідач підтвердив отримання ним кредиту та ознайомлений з правилами користування та діючими тарифами банку.

14.06.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14/06/21 та додаткові угоди до данного договору №1 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022 та №20 від 27.02.2024 відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" відступило ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №48534331.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, який останній не виконує, у зв`язку із чим станом на 27.02.2024 має заборгованість в розмірі 41250 грн. 00 коп.

Як вбачається з листів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.02.2025 та 16.02.2025 на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_1 на яку 05.08.2023 здійснено переказ коштів на суму 12000 грн. Із виписки за період з 05.08.2023 по 25.08.2023 за договором по картці № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася коштами, що зараховані на карту вказану в кредитному договорі, а саме здійснювала покупки, перекази, зарахування.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка неналежним чином виконувала зобов`язання за кредитними договорами, на підтвердження належного виконання відповідачкою зобов`язань, вона доказів не надала.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, який узгоджується із матеріалами справи та приписами законодавства.

Суд першої інстанції правильно встановив, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не були повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказах.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, а інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки спростовуються письмовими доказами по справі, а тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А ЛИ В:

Апеляційну скаргу адвоката Цокало Тетяни Михайлівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Л. Дуковський

Судді: Л.М. Дьомич

О.А. Письменний