Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №345/5795/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/5795/25

Провадження № 22-ц/4808/681/26

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Петріва Д.Б.

за участю представника апелянта адвоката Різника С.Г., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Крикун Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скарг у представника ОСОБА_2 – адвоката Різника Сергія Григоровича на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Онушканича В. В.у місті Калуші, у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Калуська міська рада, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року адвокат Різник С. Г. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном.

Позов мотивований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира розташова на другому поверсі, водночас на першому поверсі під квартирою позивача розташована квартира АДРЕСА_2 , власниками якої є відповідачі. Протягом 2023-2024 років відповідачі здійснили прибудову лоджії до належної їм на праві власності квартири, яка є капітальною будівлею.

Вказана прибудова створює суттєві труднощі для життєдіяльності позивача, а також створює перешкоди в повноцінному користуванні та розпорядженні належним позивачу майном. Фактично, дах прибудови відповідачів став підлогою для балкону позивача, що взагалі нівелює цільове призначення балкону. Позивач позбавлений можливості здійснювати ремонт, поліпшення та облаштування свого майна, оскільки не має повноцінного доступу до балкону. Крім того, вказана прибудова фактично змінює конструкцію балкону позивача, адже, виходячи з квартири на балкон, позивач бачить лише дах спорудженої відповідачами прибудови, що створює йому суттєвий моральний дискомфорт.

У зв`язку із порушенням прав та законних інтересів позивача, його дружина – ОСОБА_6 23 грудня 2024 року звернулася до ТОВ «М-Монтаж», яке надає послуги управління багатоквартирними будинками і прибудинковими територіями, в тому числі і будинку АДРЕСА_3 із листом, в якому повідомила про факт захоплення частини прибудинкової території та протиправність встановлення прибудови власниками квартири АДРЕСА_2 . ТОВ «М-Монтаж» зазначений лист 21 січня 2025 року перенаправило міському голові м. Калуша для створення відповідної комісії з метою перевірки вказаних у листі фактів.

21 лютого 2025 року комісією відділу ДАБК Калуської міської ради щодо розгляду звернень фізичних та юридичних осіб у сфері містобудівної діяльності було розглянуто звернення ОСОБА_6 щодо законності спорудження відповідачами спірної прибудови. За результатами розгляду звернення встановлено, що замовником здійснено прибудову лоджії до квартири АДРЕСА_4 , відповідно до рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 20 вересня 2005 року № 444 та дозволу на виконання будівельних робіт від 10 січня 2006 року № 4, виданого інспекцією ДАБК. В підсумку комісією прийнято рішення щодо обґрунтованості звернення та необхідності проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за вказаною адресою.

26 лютого 2025 року відділ ДАБК Калуської міської ради звернувся до Міністерства розвитку громад та території України з листом № 92-11/37 щодо погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил. Міністерство розвитку громад та території України листом від 11 березня 2025 року запитало у ДАБК письмове обґрунтування щодо наявності загрози, що має негативний влив на життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки держави. Як свідчить лист відділу ДАБК від 17 березня 2025 року, на час звернення інформація щодо здачі лоджії в експлуатацію відсутня, зміни в технічний паспорт на квартиру не внесено; лоджія перебуває на земельній ділянці комунальної власності. Також у рішенні виконавчого комітету вказані розміри лоджії – 1,5м х 8,40 м, однак візуально розміри прибудованої до квартири лоджії є більшими, тому існує ймовірне захоплення земельної ділянки комунальної власності.

Отже, відділом ДАБК Калуської міської ради зроблено висновок про те, що факт самовільного будівництва несе ймовірну загрозу негативного впливу на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки держави.

На звернення ОСОБА_6 від 16 червня 2025 року № Д-250 відділом ДАБК Калуської міської ради надано відповідь за № 02-11/94 від 11 липня 2025 року, в якій вказано, що про початок виконання будівельних робіт Калуську міську раду замовник не повідомляв і що у відділі ДАБК відсутні відомості про початок будівництва за спірною адресою. За таких обставин, враховуючи неповідомлення замовником відділу ДАБК про початок та закінчення робіт, дату видачі дозволу (10.01.2006), можливість продовження терміну дії дозволу лише на строк, що не перевищує одного календарного року, непродовження дії дозволу, наявні підстави вважати, що лоджія, закінчена будівництвом у 2024 році, є самовільним будівництвом, а тому позивач вправі вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним йому майном.

Враховуючи наведене, представник позивача просив суд усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_2 майном – балконом квартири АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 здійснити демонтаж самовільно збудованої прибудови (лоджії) до квартири АДРЕСА_4 , покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Калуську міську раду.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Калуська міська рада, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що позивач не довів порушення своїх прав як власника квартири АДРЕСА_1 . Водночас імовірний факт здійснення відповідачами будівництва прибудови (лоджії) до квартири АДРЕСА_4 із певними відхиленнями від будівельних норм сам по собі не є підставою для захисту його прав без належного доведення їх порушення.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_2 – адвокат Різник С. Г. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що дозвіл на виконання будівельних робіт, наданий відповідачам, діяв до 10 січня 2009 року, а будівництво фактично здійснювалося ними після закінчення строку дозволу, а тому їхня прибудова має ознаки самочинного будівництва. Крім того, спірна прибудова не введена належним чином в експлуатацію, зміни до технічного паспорта на квартиру у зв`язку із прибудовою не внесено, що також вказує на її незаконність. Також споруджена прибудова перешкоджає позивачу користуватися належною йому квартирою та порушує його право на належні умови проживання, створює небезпеку доступу до житла. Ба більше, поза увагою суду залишився і факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачами.

Наведене підтверджує правомірність звернення позивача до суду за захистом його порушених прав. Наголошує, що Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 640/21452/18 вказав, що особа, право якої порушено самочинним будівництвом, має право звернутися до суду з вимогою про його знесення незалежно від того, чи є вона власником земельної ділянки. З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не вправі вимагати усунення порушень, оскільки земельна ділянка, на якій розташована спірна прибудова є комунальною власністю, є помилковим.

Враховуючи викладене, представник апелянта просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, покласти на відповідачів судові витрати.

Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_1 – адвокат Крикун Т. О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів, що споруджена відповідачами лоджія порушує його права та інтереси, створює йому перешкоди в користуванні належною йому квартирою, як і не довів, що вона самочинно збудована. Крім того звертає увагу на те, що коли позивач придбав належну йому квартиру спірна лоджія уже була споруджена і це не стало для нього перешкодою для придбання майна і довший час не заважала користуватися своїм майном. Водночас попередній власник квартири, яка зараз перебуває у власності позивача, не заперечував щодо спорудження лоджії відповідачами та надав згоду на такі дії.

Також наголошує, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи, має проблеми з опорно-руховим апаратом та хворе серце, вихід на лоджію зроблено через арку, а тому знесення лоджії фактично залишить його без житла.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні в режимі відео конференції представник апелянта – адвокат Різник С. Г. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Крикун Т. О., яка також представляє інтереси відповідача ОСОБА_3 заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Міський голова Коломийської міської ради подав клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника Коломийської міської ради, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.6).

Водночас квартира АДРЕСА_4 на праві власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.21).

23 грудня 2024 року дружина позивача ОСОБА_6 звернулася до ТОВ «М-Монтаж» із заявою, в якій повідомила про факт захоплення частини прибудинкової території та законності встановлення прибудови власником квартири АДРЕСА_4 .

Листом від 21 січня 2025 року за №Д-240 ТОВ «М-Монтаж» повідомило ОСОБА_6 , що її звернення направлено до міського голови щодо створення відповідної комісії для перевірки факту захоплення частини прибудинкової території та законності встановлення прибудови власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.10).

21 лютого 2025 року комісією відділу ДАБК Калуської міської ради щодо розгляду звернень фізичних та юридичних осіб у сфері містобудівної діяльності за результатами розгляду звернення ОСОБА_6 прийнято рішення щодо обґрунтованості звернення та необхідності проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_3 , замовник – ОСОБА_3 (а.с.11-12).

26 лютого 2025 року відділом ДАБК Калуської міської ради надіслано на адресу Міністерства розвитку громад та території України лист № 02-11/37 щодо погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил на об`єкті за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.13-14).

17 березня 2025 року відділом ДАБК Калуської міської ради на запит Міністерства розвитку громад та території України щодо надання письмового обґрунтування щодо наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки держави та необхідності проведення позапланових заходів дотримання вимог містобудівного законодавства на об`єкті за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 17) надіслано лист № 02-11/44, в якому повідомлено, що на об`єкті за адресою: АДРЕСА_5 існує ймовірна загроза, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки держави та необхідності проведення відповідного позапланового заходу архітектурно-будівельного контролю (а.с. 18-19).

09 липня 2025 року комісією по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель Калуської міської територіальної громади за результатами обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 встановлено, що до квартири за адресою АДРЕСА_5 здійснено прибудову та встановлено паркан, чим самовільно зайнято земельну ділянку комунальної власності, орієнтовною площею 0,0067 га за адресою: АДРЕСА_5 ; про початок виконання будівельних робіт замовник Калуську міську раду не повідомляв; у відділі ДАБК відсутні відомості про початок будівництва за вищевказаною адресою; інспекцією ДАБК виконавчого комітету Калуської міської ради Котику І.В. було надано дозвіл №4 від 10 січня 2006 року на виконання будівельних робіт із влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_4 (а.с. 21-26).

22 липня 1999 року ОСОБА_3 звертався із заявою до начальника І-го ЖЕКу про надання дозволу на будівництво балкону за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.90).

10 червня 1999 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до голови Калуської міської ради про надання дозволу на будівництва балкона-веранди на першому поверсі будинку по АДРЕСА_3 , для покращення умов проживання (а.с.91).

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 336 від 20 серпня 1999 року «Про дозвіл на прибудову лоджій» було надано дозвіл мешканцям міста Калуша на прибудови лоджій в межах відповідних квартир. Зокрема, у п.6 додатку до зазначеного рішення вказано, що ОСОБА_3 надано дозвіл на прибудову лоджії до квартири АДРЕСА_4 (а.с. 88-89).

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 444 від 20 вересня 2005 року надано дозвіл ОСОБА_3 на влаштування лоджії, розмірами 1,5х8,40 м до квартири АДРЕСА_4 . Також вказаним рішенням вирішено зобов`язати ОСОБА_3 : розробити проектну документацію на влаштування лоджії, погодити з КП «ЖЕО №1», міським відділом у справах архітектури та містобудівного кадастру, провести експертизу проекту; до початку робіт з будівництва отримати дозвіл інспекції Держархбудконтролю на виконання будівельних робіт; будівництво лоджії виконати згідно з розробленим та погодженим проектом у річний термін з часу прийняття даного рішення; після завершення будівництва внести зміни в інвентарну справу. В п.3 даного рішення вказано, що при невиконанні умов, вказаних у пункті 2, рішення міськвиконкому вважати таким, що втратило чинність (а.с. 92).

На виконання вказаного рішення ОСОБА_3 отримав дозвіл інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю № 4 від 10 січня 2006 року на виконання будівельних робіт з влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_4 . При цьому у дозволі було вказано, що термін дії такого до 10 січня 2007 року, згодом дозвіл було продовжено до 10 січня 2008 року та 10 січня 2009 року (а.с. 93).

У висновку інженера технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд ОСОБА_7 № 35 від 21 листопада 2025 року, виконаного на замовлення ОСОБА_3 зазначено, що 21 листопада 2025 року ним проведено обстеження прибудови лоджії до квартири АДРЕСА_4 та встановлено, що будівельні роботи виконані згідно з державними будівельними нормами України, але з деякими відхиленнями від конструктивних рішень, передбачених проектом, а саме: проектом передбачені розміри прибудинкової лоджії 8,40 х 1,5 м, фактичні розміри становлять 8,40 х 2,80 м (без урахування утеплення стін); проектом передбачено улаштування трьох віконних прорізів шириною 1,8 м, фактично улаштовано два віконних прорізи шириною 1,8 м і один балконний блок (вікно + двері) шириною 1,8 м з можливістю виходу на вулицю; змінена конструкція даху в порівнянні з проектною. З урахуванням збільшення ширини прибудови, прибудована лоджія працює як цілісна конструкція і не має жодного впливу на балконну плиту другого поверху, яка знаходиться над частиною прибудови (а.с. 96).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У частинах першій, четвертій, сьомій статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 369/8792/16-ц (провадження № 61-21385св18) зроблено висновок, що: «право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 947/11715/22 (провадження № 61-11193св24) вказано, що «позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України. […] Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо. Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою».

Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, яка переглядається, позивач, звертаючись до суду з позовом, просив усунути перешкоди у користуванні належним йому майном – балконом шляхом зобов`язання відповідачів здійснити демонтаж самовільно збудованої прибудови (лоджії) до їх квартири.

При цьому в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що спірна прибудова створює суттєві труднощі для його життєдіяльності, а також перешкоди у повноцінному користуванні та розпорядженні належним йому майном. Крім того, зазначав, що така прибудова змінює конструкцію його балкону, оскільки, виходячи з квартири на балкон, він бачить лише дах спорудженої відповідачами прибудови, що спричиняє йому моральний дискомфорт.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходив із того, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які би підтверджували наявність перешкод у здійсненні ним права володіння та користування належним йому майном внаслідок влаштування відповідачами спірної лоджії. Матеріали справи не містять відомостей про обмеження доступу позивача до балкону квартири, погіршення умов його використання чи інші обставини, які б свідчили про порушення прав позивача як власника. Крім того, позивач не обґрунтував необхідності застосування саме знесення спірної прибудови як крайнього заходу захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідачів закінчився строк дії дозволу на виконання будівельних робіт та вони не ввели в експлуатацію спірну прибудову, колегія суддів уважає необгрунтованими, оскільки будь-яке порушення будівельних норм чи відхилення від проєкту без встановлення факту порушення прав позивача, як правильно зазначив суд першої інстанції, не є самостійною підставою для задоволення позову про знесення самочинного будівництва, поданого особою, яка не наділена державою функціями контролю у сфері архітектурно-будівельної діяльності.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки спірна земельна ділянка не сформована, перебуває у власності територіальної громади, а позивач не є її власником чи користувачем. Відтак навіть у разі наявності порушень земельного законодавства такі обставини не свідчать про порушення прав позивача та не можуть бути підставою для задоволення заявлених ним вимог. В цій частині ймовірне захоплення земельної ділянки, порушує права територіальної громади, представництво застосування заходів впливу якої, здійснює орган місцевого самоврядування.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність врахування у наведеній частині висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 640/21452/18, згідно з якими особа, право якої порушено самочинним будівництвом, має право звернутися до суду з вимогою про його знесення незалежно від того, колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд у вказаній справі постанови не ухвалював, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у згадуваній справі.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які могли би бути підставою для його скасування чи зміни, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Різника Сергія Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 травня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта