Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №203/1445/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1079/26 Справа № 203/1445/26 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м.Дніпра від 20 лютого 2026 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, -

за участю:

потерпілого — ОСОБА_1 ,

представника потерпілого — адвоката Гризи О.В.

особи, відносно якої складено протокол — ОСОБА_2 ,

адвоката — Чіпа Я.М.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрального районного суду. м.Дніпра від 20 лютого 2026 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , який притягується до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 03.02.2026 року о 10-40 годині в м. Дніпрі на пр. О.Поля 127, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вулиці Лікаря Рябініна та пр. О.Поля не виконав вимогу забороняючого (червоного) сигналу світлофору, не зупинився у визначеному місці, при виїзді на перехрестя не забезпечив безпеку дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Prado д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зелений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3е ПДР, а саме порушення проїзду на заборонений червоний сигнал. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою визнати винним ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення на останнього у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Вважає рішення суду передчасним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що суд першої інстанції прийняв передчасне рішення, невірно встановив дату вчинення ДТП. Фактично вказана ДТП сталася 03 лютого 2026 року, а не 03 жовтня 2025 як зазначено в постанові суду. Вказане підтверджується матеріалами справи, а саме схемою місця ДТП, матеріалами оформлення ДТП.

Зазначає, що суд не виконав обов`язок повного дослідження доказів.

Крім того, постанова суду не містить висновків про доведеність вини ОСОБА_2 .

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 , його представник Гриза О.В. підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Особа, відносно якої складено протокол ОСОБА_2 та адвокат Чіп Я.М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

На думку апеляційного суду зазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану постанову у справі про закриття провадження відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що передбачений законом строк закінчився, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Доводи про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, під час апеляційного перегляду знайшли своє підтвердження та підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення, в якому викладено суть правопорушення; схемою місця ДТП від 03.02.2026 року; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_1 , фотографіями з місця ДТП, наданими під час апеляційного перегляду постанови суду.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №582023 від 03.02.2026 року (а.с.1), ОСОБА_2 03.02.2026 року о 10-40 годині в м. Дніпрі на пр. О.Поля 127, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вулиці Лікаря Рябініна та пр. О.Поля не виконав вимогу забороняючого (червоного) сигналу світлофору, не зупинився у визначеному місці, при виїзді на перехрестя не забезпечив безпеку дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Prado д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зелений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3е ПДР, а саме порушення проїзду на заборонений червоний сигнал. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до схеми місця ДТП від 03.02.2026 року зазначено місце зіткнення та попередні напрямки руху водіїв, а також, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota Prado д.н.з. НОМЕР_2 , отримав пошкодження всієї лівої частини транспортного засобу, ЛФП, лобове та ліве дзеркало, праві задні двері, водійська підніжка, автомобіль Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження передньої частини транспортного засобу, бампер, капот, передні світлові прилади, ЛФП, переднє ліве крило ТЗ, пластикові елементи передньої частини ТЗ. В графі порушення пункту ПДР зазначено п.8.7.3е (а.с.3).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 (наданих на місці вчинення ДТП) вбачається, що 03 лютого 2026 року о 10-40 годині він керуючи автомобілем Toyota Prado д.н.з. НОМЕР_2 рухався по пр. О. Поля, зі сторони вул. Тітова в бік вул. Рябініна, почав рух на зелений сигнал світлофора через перехрестя, та в цей момент автомобіль марки Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись на забороняючий сигнал світлофора, здійснив зіткнення з його автомобілем, від зіткнення автомобіль ОСОБА_1 перекинулось. Автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками без потерпілих (а.с.4).

Згідно фотографій долучених в суді апеляційної інстанції, останні містять зображення транспортних засобів, відразу після ДТП, а також отримані ними механічні пошкодження.

В суді апеляційної інстанції за клопотанням представника потерпілого, був допитаний працівник поліції ОСОБА_3 .

Допитаний в суді апеляційної інстанції інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 пояснив суду, що виїжджав на місце ДТП у складі екіпажу та відбирав письмові пояснення від потерпілого ОСОБА_1 . Зазначив, що дорожньо-транспортна пригода мала місце саме 03 лютого 2026 року, а зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення дати 03.10.2025 є технічною помилкою. Вказав, що і схема місця ДТП і письмові пояснення були відібрані саме в день ДТП — 03 лютого 2026 року. На місці ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , який в м. Дніпрі на пр. О.Поля 127, керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вулиці Лікаря Рябініна та пр. О.Поля не виконав вимогу забороняючого (червоного) сигналу світлофору, не зупинився у визначеному місці, при виїзді на перехрестя не забезпечив безпеку дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Prado д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зелений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3е ПДР, а саме порушення проїзду на заборонений червоний сигнал. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Протокол про адміністративне правопорушення та схему місця ДТП складав його колега інспектор Іванов Я.А.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними та допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, апеляційний суд виходить із того, що вони є достатніми для формування внутрішнього переконання суду про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, а будь-які сумніви щодо фактичних обставин справи, які могли б вплинути на висновок про винуватість особи, відсутні.

Доводи сторони захисту про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності апеляційний суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Встановлені розбіжності у зазначенні дати скоєння ДТП, апеляційний суд оцінює як технічну описку, оскільки дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, письмові пояснення потерпілого містять вірну дату вчинення ДТП. Під час апеляційного перегляду, учасники дорожньо-транспортної пригоди підтвердили та не заперечували, що ДТП мала місце 03 лютого 2026 року.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, у порушення вимог статті 280 КУпАП, не були повно і всебічно з`ясовані всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема обставини, пов`язані з механізмом ДТП та оцінкою дій учасників події. Також суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

При цьому, суд першої інстанції провів судове засідання без участі особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення та потерпілого, не забезпечивши їх участі та не допитавши їх у судовому засіданні, чим порушив принцип змагальності та об`єктивності судового розгляду, що вплинуло на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та стало однією з причин передчасного висновку про закриття провадження.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, які узгоджуються між собою та взаємно доповнюють один одного.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфікуються за ст. 124 КУпАП, оскільки він, порушивши вимоги п. 8.7.3е Правил дорожнього руху України, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався на дозволений сигнал, внаслідок чого допустив зіткнення та спричинив механічні пошкодження транспортних засобів.

Апеляційний суд окремо зазначає, що порушення водієм вимог забороняючого сигналу світлофора перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки саме виїзд на перехрестя на червоний сигнал світлофора створив аварійну обстановку та позбавив іншого учасника дорожнього руху можливості безпечно завершити рух.

При цьому, рух потерпілого на дозволений сигнал світлофора відповідав вимогам Правил дорожнього руху України, а тому останній обґрунтовано розраховував на дотримання цих правил іншими учасниками дорожнього руху.

Враховуючи встановлення фактичної дати вчинення правопорушення — 03 лютого 2026 року, апеляційний суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП, не закінчились, а тому підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 7 ст. 247 КУпАП, відсутні.

Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, апеляційний суд враховує, що порушення правил проїзду регульованих перехресть, зокрема проїзд на заборонений сигнал світлофора, належить до грубих порушень Правил дорожнього руху, оскільки створює підвищену небезпеку для життя та здоров`я учасників дорожнього руху.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що свідчить про відсутність належної правосвідомості та схильність до ігнорування встановлених правил.

За таких обставин застосування більш м`якого виду адміністративного стягнення, зокрема штрафу, не забезпечить досягнення мети адміністративного стягнення. З урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та особи правопорушника, апеляційний суд вважає, що позбавлення права керування транспортними засобами є необхідним та достатнім заходом впливу.

Згідно із ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП (звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю) апеляційний суд не вбачає, з огляду на характер вчиненого правопорушення та наслідки у вигляді дорожньо-транспортної пригоди.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1 , скасування постанови судді Центрального районного суду м.Дніпра від 20 лютого 2026 року та постановлення нової про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладення на останнього адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м.Дніпра від 20 лютого 2026 року, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 , за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, закрито в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, - скасувати.

Постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.Ю. Іванченко