Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №404/13947/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/13947/25

Номер провадження 2/404/5487/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29 квітня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

Головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 11/150 частки житлового будинку

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

В 2024 році він вирішив приватизувати земельну ділянку на якій розташовано його будинок АДРЕСА_1 .

Для виконання геодезичний робіт звернувся до приватного підприємства та надав необхідний пакет документів для заключення договору, але працівники пояснили, що необхідна згода ще одного співвласника, а саме ОСОБА_2 , яка ніколи майном не користувалась, позивачу її особа невідома.

Первинним власником цілого житлового будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 05.01.1957 року.

22 лютого 1985 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив 14/25 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Договір посвідчено Третьою Кіровоградською державною нотаріальною конторою. ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласниця ОСОБА_3 померла. Спадкоємці за заповітом були: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які отримали у спільну часткову власність 11/25 частки житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.1985 року, право власності зареєстровано Кіровоградським БТІ, Реєстрова книга № 86, запис № 16323.

Також 12.09.1985 року всі вищезазначені співвласники (спадкоємці) уклали з ОСОБА_1 договір купівлі продажу 11/25 частки у формі письмової розписки. В якій зазначили про отримання коштів в розмірі сім тисяч рублів за частку житлового будинку що їм належав, кошти отримані в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , передали майно покупцю, а покупець прийняв майно у користування та у свою власність.

Посвідчити договір нотаріусом у той самий день, відповідно до діючого законодавства було не можливо, так як необхідно було отримати в БТІ нову довідку-характеристику та провести повторну інвентаризацію майна, з цією метою спадкоємці 17.09.1985 року подали заяву до ОКП КООБТІ але довідки не дочекались та роз`їхались за місцями проживання.

На виконання домовленості співвласники (спадкоємці) 18.10.1985 року надали довіреність громадянину ОСОБА_11 , від імені співвласників.

18 квітня 1986 року сторони уклали договір купівлі-продажу 11/30 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 договір посвідчено Третьою державною нотаріальною конторою м. Кіровограда. Після підписання договору позивач не звернув увагу що придбав 11/30, а не 11/25 частки.

Співвласниця 11/150 частки ОСОБА_2 з часу прийняття спадщини в 1985 році по сьогодні 2025 рік, своїм майном не цікавилась, жодних дій щодо його утримання не здійснювала.

В даний час віднайти співвласницю ОСОБА_2 не представляється можливим, так як вона проживає в Росії, відоме останнє місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що ОСОБА_2 відмовилась від належного майна та втратила своє право власності на 11/150 частки будинку. За 40 років власниця жодного разу не цікавилась своїм майном, та не приймала участі в його утриманні, що фактично підтверджує її відмову та заважає йому повноцінно використовувати своє майно, він не може приватизувати земельну ділянку, а співвласниця не має такого права, він не може без згоди співвласника провести капітальний ремонт будинку чи збудувати нові будівлі.

Належна відповідачці частка в натурі ніколи не виділялась, від площі будинку складає 5 кв.м., вказана частка є незначною та не може бути виділена в натурі, являється математичним виміром (величиною) яка міститься в кожному метрі площі будинку.

Вважає, що відповідач своєю бездіяльністю порушує його права, так як він вже протягом двадцяти років проживає в будинку, але не має змоги вільно на власний розсуд володіти, розпоряджатися домоволодінням, а тому змушений звернутися до суду.

Зазначено, що позивач на сьогоднішній день проживає у вищевказаному будинку, підтримує його в належному стані, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном протягом двадцяти років.

Ухвалою судді від 12 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 04 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надала.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням частини четвертої статті 223 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 397, 398 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 лютого 1985 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив 14/25 частин жилого будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно договору купівлі-продажу від 18 квітня 1986 року ОСОБА_11 , що діє за довіреністю від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 продали а ОСОБА_1 купив 11/30 частини жилого будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 13 серпня 2003 року ОСОБА_12 , в особі представника ОСОБА_13 подарувала ОСОБА_1 у дар 41/75 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до архівної довідки № 128300 від 10 грудня 2024 року, право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 за архівними даними реєстрових книг Обласного комунального підприємства «КООБТІ» зареєстровано за: ОСОБА_1 - 1/10 ч. (приватна спільна часткова) договір купівлі-продажу від 18.04.1986 № 1-1120; ОСОБА_1 - 7/25 ч. (приватна спільна часткова) договір купівлі-продажу від 22.02.1985 № 1-1172; ОСОБА_2 -11/150 ч. (приватна спільна часткова), свідоцтво про право на спадщину від 12.09.1985 № 1-2395; ОСОБА_1 - 41/75 ч. (приватна спільна часткова) договір дарування від 13.08.2003 № 5-1757.

Вказана інформація актуальна станом до 01 січня 2013 року.

За весь час користування домоволодінням позивач фактично був наділений правами власника та здійснював обов`язки щодо утримання майна, передбачені ст.322 ЦК України.

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до правової позиції висловленої в п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3. 344 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме:

-наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

-законність об`єкта володіння;

-добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння;

-сплив установлених строків володіння;

-відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю;

-для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43);

-аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків;

-при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом;- володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном;

-крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46);

-звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю;

-підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність;

-наявність у володільця певного юридичного титулу, володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник;

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (п.п. 47, 55);

-якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном (п. 48);

- відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння;

-при цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння;

-володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник (п. 50);

- давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим; тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи; для нерухомого майна такий строк складає десять років (п. 52);

-набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності (п. 54).

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що: за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Позивач вважає що викладені обставини набуття права власності та надані докази доводять наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме його добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном.

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити позов та визнати за позивачем право власності за набувальною давністю на частку житлового будинку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 11/150 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП не встановлено.

Повний текст судового рішення складено 07.05.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова