Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №353/1125/25 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1125/25

Провадження № 2/353/142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Футерко В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Шевчук Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/8 частини всіх видів його заробітків (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на даний час позивач офіційно не працевлаштований, з 13.06.2023 року по 14.04.2024 року проходив службу в ЗСУ, що вплинуло на його здоров`я, неодноразово проходив лікування, витрачав та продовжує витрачати кошти на ліки, а також отримав побутову травму. В свою чергу матеріальний стан стягувача аліментів покращився, сім`я переїхала проживати в м. Івано-Франківськ, де почала навчатись дитина. Крім цього судовим наказом з позивача вирішено стягувати аліменти на двох дітей від іншого шлюбу в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітків (доходів), але не більше 10 прожиткових мінімумів, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Також на розгляді Сарненського районного суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до нього про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку. Вказані обставини призвели до погіршення матеріального становища позивача та є для нього непомірним тягарем. Також зазначив, що докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

29.12.2025 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання нею відзиву на позовну заяву та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч. 1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

14.01.2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що зміна сімейного стану та народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Факт відсутності у платника аліментів можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не звільняє від обов`язку по утриманню дитини, про що зазначав ВС в своїх постановах. Посилання позивача на те, що на розгляді в Сарненському районному суді Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до нього про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку є безпідставними, оскільки рішення судом ще не ухвалене. Позивач проходив військову службу в ЗСУ та отримував стабільне грошове забезпечення, однак з 14.04.2024 року знятий з усіх видів забезпечення. З відповіді на адвокатський запит встановлено, що позивач по завершенню відпустки не прибув до підрозділу ЗСУ та вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 14.04.2024 року. Згідно довідки ВЛК від 15.03.2024 року позивач потребує відпустки для лікування з хворобою на 30 календарних днів. На даний час минуло 686 днів. Витрати на лікування є незначні та разові, тому не можуть вважатись істотною обставиною для зменшення розміру аліментів. Також відповідно до розрахунку заборгованості по аліментним платежах, складених відділом ДВС, позивач допустив у деяких періодах відповідну заборгованість. Крім цього представник відповідачки навів у відзиві перелік запитань до відповідача. Також зазначив, що докази на підтвердження понесених відповідачкою судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

19.01.2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Шевчук Р.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що наведені у позові обставини свідчать про наявність обставин для зменшення розміру аліментів. Ствердив, що висновки Верховного суду, на які посилався представник відповідачки не можливо застосовувати, оскільки вони є нерелевантними до даної справи. Позивач не відмовляється від свого обов`язку матеріально утримувати свою доньку ОСОБА_5 , однак розмір аліментів (1/4 частина всіх видів заробітків (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) є очевидно непосильним для позивача, в т.ч. для забезпечення власних потреб та потреб його іншої сім`ї. Підвищення цін на продукти, одяг, комунальні послуги тощо стосується не лише потреб дитини, але й потреб позивача. Зазначив, що дійсно рішення по справі, яка перебуває на розгляді в Сарненському районному суді Рівненської області, на даний час немає, однак це має бути враховано судом. Посилання представника відповідачки на норми КК України та про перебування позивача в СЗЧ не можуть слугувати аргументами та підставами для відмови у позові. Щодо періодів тривалої несплати позивачем аліментів, то вказана заборгованість існувала в минулому та не має значення в цій справі, а була предметом розгляду по справі № 353/701/24. Позивач, будучи батьком трьох дітей, відповідно до наявних судових рішень про стягнення аліментів, повинен їх утримувати. В разі залишення розміру аліментів в 1/4 частині його доходу, розмір відрахувань перевищуватиме встановлену межу стягнень (50%), що закріплена в ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що обставини наведені у позові свідчать про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.

20.01.2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Шевчук Р.В. подав до суду письмову відповідь позивача ОСОБА_2 на запитання поставлені у відзиві на позовну заяву. А саме зазначив, що позивач не звертався до відповідачки з метою отримання інформації щодо можливих фінансових потреб на утримання дитини, однак передавав посилки з одягом, солодощами, канцелярією, іграшками, тощо. Вказані посилки повертались, що свідчить про відсутність дійсної фінансової потреби відповідачки у його допомозі. Також він погоджувався на фінансову участь у купівлі велосипеда для дитини, однак ця тема відповідачкою в подальшому не піднімалась. Відповідачка жодного разу не зверталась до нього з пропозиціями щодо потреб дитини. Питання щодо несвоєчасної сплати аліментів вирішено рішенням суду по справі № 353/701/24. Вважає, що обов`язок утримувати дитину лежить у рівних частках на обох батьках та не матиме наслідком погіршення рівня забезпечення дитини. Також вважає недоцільним залучення дитини до обговорення фінансових спорів батьків, оскільки це не повинно використовуватись як фактор психологічного впливу на дитину і перешкоджати їх спілкуванню. Позивач враховує постійне зростання цін та витрат, та не відмовляється від свого обов`язку брати участь у забезпеченні дитини. Його безумовним пріоритетом є реальний добробут дитини. Він вживає всіх заходів для поліпшення свого матеріального стану, шукає роботу, однак через складну ситуацію з роботою у місцевості, де він проживає, а саме практична її відсутність, він не може знайти стабільну роботу.

20.01.2026 року ухвалами Тлумацького районного суду Івано-Франківської області було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука Р.В. та представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Футерка В.Л. та забезпечено їм можливість взяти участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції.

26.01.2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. подав заперечення на відповідь на відзив. Ствердив, що відповідачка не погоджується з доводами позивача. Зокрема посилання відповідача на межу стягнень 50% від отриманих доходів, що закріплена в ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», не стосується стягнення аліментів на неповнолітніх. У таких випадках відрахування не може перевищувати 70%. Загальний відсоток стягнень з ОСОБА_2 за аліментами за обома судовими рішеннями становить 58% всіх видів доходів позивача. Вкотре посилався на позиції Верховного суду, наведені у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що позивачем не надано доказів, що свідчать про фактично здійснені витрати на лікування, а також доказів про необхідність майбутніх витрат. Також позивач не надав доказів того, що він опиняється в скрутному матеріальному становищі та будь-яких доказів щодо погіршення (зміни) його матеріального стану. Наголосив, що рішення по справі № 572/4277/25 Сарненським районним судом Рівненської області ще не прийнято. Зазначив, що особа, яка перебуває в СЗЧ, юридично залишається військовослужбовцем, зарахованим до штату військової частини, що є перешкодою для працевлаштування, оскільки існує обов`язок роботодавців перевіряти військово-облікові документи при прийомі на роботу. Отже перебування позивача в СЗЧ очевидно повністю виключає його можливість працевлаштуватись. Вказані обставини істотно ускладнюють позивачу виконувати обов`язки щодо утримання доньки та інших дітей. Також позивач не навів жодних обставин, які б перешкоджали йому своєчасно сплачувати аліменти на утримання дитини впродовж 2019-2024 років. Також представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. подав клопотання про визнання явки позивача обов`язковою, яке просив залишити без розгляду в судовому засіданні 06.05.2026 року.

02.02.2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Шевчук Р.В. подав до суду письмові пояснення з приводу заперечень сторони відповідача на відповідь на відзив. Зазначив, що дійсно норми ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлюють обмежень на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%. Однак ключове значення у даному випадку є сполучення «і». Тобто немає сполучника «або». А отже це не стосується позивача, оскільки він немає заборгованості зі сплати аліментів та покарання у виді виправних робіт не відбуває. Посилання представника відповідача на постанови Верховного суду є помилковими. Позивач вважає, що викладені ним у позові доводи свідчать про погіршення його стану здоров`я та потребу в лікуванні, а також його перебування у скрутному матеріальному становищі. Також відповідачка посилалась на періоди несплати аліментів, однак не надала достатньо обґрунтувань про те, яким чином такі періоди стосуються даної справи.

10.02.2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. подав до суду додаткові письмові пояснення. Зазначив, що тлумачення представником позивача норми ч. 5 ст. 183 СК України не стосується даної справи, а підлягає застосуванню у разі звернення з заявою про видачу судового наказу. Також трактування представником позивача ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» стосується обох випадків, а не одночасного стягнення з заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт та стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Відповідачка не заперечує щодо поставлених позивачу діагнозів, проте погіршення матеріального стану позивача у зв`язку з лікуванням не підтверджено жодними витратами. Факт виникнення заборгованості по аліментах у минулому свідчить про те, що існує ймовірність повторення такої поведінки позивача. Враховуючи вищенаведене доводи позивача про необхідність зменшення аліментів ґрунтуються на суперечливих поясненнях та неналежних доказах.

10.03.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

16.04.2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме картки руху документу, копій позовної заяви, заяви про видачу судового наказу з додатками, адвокатські запити та порівняльний аналіз текстів позовних заяв, з яких представник дійшов до висновку про ймовірне складення їх одним автором з метою штучного створення «доказової бази» для збільшення аліментних зобов`язань позивача стосовно інших дітей.

04.05.2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Шевчук Р.В. подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що твердження представника відповідачки, наведені в порівняльному аналізі процесуальних документів, є лише його припущеннями та є надуманими.

05.05.2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме долучив листи служб у справах дітей, з яких вбачається, що в ході обстеження сім`ї позивача встановлено, що він здійснює належне матеріальне забезпечення (утримання) малолітніх дітей, народжених у першому та другому шлюбах. Вважає твердження ОСОБА_4 , наведені у заяві по справі № 572/4276/25 про відсутність участі позивача у матеріальному утриманні дітей та дружини, що стало приводом звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, недостовірними. Отже, констатує, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази погіршення майнового стану позивача та його неспроможності сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його доходів (заробітків).

Позивач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Шевчук Р.В. в судове засідання не з`явились, однак представник позивача у своїх додаткових поясненнях вказав, що позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити та розгляд справи провести без його участі та без участі позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у раніше поданих відзиві на позовну заяву, запереченні та додаткових поясненнях. Ствердив, що відповідачка не визнає позов повністю, оскільки позивач не довів погіршення матеріального становища, не підтвердив витрати на лікування, йому не встановлена інвалідність, він перебуває в СЗЧ, ніде не працює та у нього не діагностовано жодних хвороб, які б перешкоджали його працевлаштуванню. Просив не приймати до уваги медичні документи, на які посилався позивач, оскільки вони уже були предметом розгляду в інших судових справах. Просив не приймати до уваги посилання на те, що у суді перебуває справа про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини, оскільки таке рішення не вступило в законну силу і перебуває на розгляді в апеляційному суді. Зазначив, що з літа 2025 року відповідачка з донькою проживає в м. Івано-Франківську, де орендує квартиру та працює. Однак будь-яких доказів на підтвердження її доходів надати не може. Посилання позивача на передачу дитині посилок з подарунками не підтверджено жодними доказами, оскільки не відомо, який саме вміст був у посилках. Позивач має спроможність сплачувати аліменти у визначеному розмірі, оскільки заборгованості за аліментами на утримання всіх дітей він не має, проживає з дружиною та двома дітьми у належним умовах.

Заслухавши представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та оцінивши дані, що містяться в письмових доказах по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі у ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_1 (відповідачка) народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 8). Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 04.09.2017 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 (позивач) на користь ОСОБА_6 (відповідачка) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1000,0 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 15.05.2025 року було змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 (позивач) на користь ОСОБА_1 (відповідачка) на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 1000,0 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9-11 зворот). Також відповідно до копії постанови Рівненського апеляційного суду від 18.12.2025 року судом апеляційної інстанції було частково задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та змінено додаткове рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 29.05.2025 року, зменшено розмір витрат на правничу допомогу з 14000,0 грн. до 5000,0 грн. (а.с. 12-15). ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчалась в Кутищенському ліцеї з 01.09.2023 року, про що свідчить копія довідки Кутищенського ліцею від 02.01.2025 року (а.с. 35). Відповідно до довідки ліцею № 25 Івано-Франківської міської ради від 07.11.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 3-Б класі ліцею № 25 Івано-Франківської міської ради та має позитивну характеристику (а.с. 36-36 зворот).

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180, ч.ч. 1-3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються участці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Судом встановлено, що 17.11.2020 року ОСОБА_2 (відповідач) вдруге зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 та після державної реєстрації шлюбу дружині було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 16). У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями їх свідоцтв про народження (а.с. 17, 18). 28.08.2025 року Сарненським районним судом Рівненської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 (позивач) на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи 07.08.2025 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19-20). Також ОСОБА_4 звернулась до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 (позивач) аліментів на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,0 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьохрічного віку (а.с. 199-200). 13.08.2025 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області було відкрито провадження по вказаній справі (а.с. 21). Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати ОСОБА_2 аліментів по виконавчих провадженнях № 57329434 та № 57329821, складених Березнівським ВДВС у Рівненській області станом на 28.01.2025 року, заборгованість по аліментних платежах на утримання доньки ОСОБА_5 та відповідачки (аліменти по досягненню дитиною трьохрічного віку) відсутня (а.с. 65-68 зворот).

Суд не надає оцінки матеріалам справи, що стосуються надсилання позивачем ОСОБА_2 на ім`я доньки та відповідачки поштових відправлень з подарунками для доньки (одяг, канцелярські вироби, солодощі, тощо) (а.с. 34, 83-92 зворот), оскільки, на думку суду, ці матеріали не впливають на вирішення судом справи про зменшення розміру аліментів.

Суд критично відноситься до посилань сторони відповідачки на те, що позовна заява ОСОБА_2 (позивач) до ОСОБА_1 (відповідачка) про зменшення розміру аліментів та позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (позивач) про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку мають очевидні збіги, що свідчить про штучне створення доказової бази для збільшення аліментних зобов`язань позивача в цій справі. Зокрема вказані твердження представника відповідачки, викладені у порівняльному аналізі, є необґрунтованими, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами (висновками експерта, тощо) і є звичайними припущеннями відповідачки та її представника.

Також суд не приймає до уваги посилання сторони позивача на те, що підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання дитини є те, що в провадженні Сарненського районного суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (позивач) про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку, оскільки станом на день розгляду даної справи примусового обов`язку щодо сплаті аліментів на другу дружину у відповідача ще не виникло. Відповідне рішення по цій справі, з відміткою про набрання ним законної сили, до матеріалів справі не долучено.

Водночас суд враховує позицію Верховного суду, на яку посилалась сторона відповідачки, викладену у постанові від 28.05.2021 року по справі № 715/2073/20, а саме те, що зміна сімейного стану відповідача - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Тобто зменшення розміру аліментів без доведення погіршення майнового становища платника аліментів, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від іншого шлюбу та суперечитиме її інтересам. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Відповідно до копії довідки форми ОК-5 дохід ОСОБА_2 становив: 337509,53 грн. – 2023 рік; 98622,86 грн. – 2024 рік; 0,00 грн. – 2025 рік (а.с. 22). Відповідно до копії первинної медичної картки невідкладної допомоги 24.12.2023 року ОСОБА_2 (позивач) був поранений (а.с. 23-23 зворот). Відповідно до копії довідки ВЧ НОМЕР_1 від 15.03.2024 року ОСОБА_2 солдат ВЧ НОМЕР_2 отримав захворювання, пов`язане з проходженням військової служби та потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів (а.с. 24). ОСОБА_2 (позивач) у період з 23.02.2024 року по 15.03.2024 року проходив стаціонарне лікування у МО України, ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 25-25 зворот). Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 (позивач) потребував звільнення від виконання службових обов`язків строком на 5 днів з 29.12.2023 року по 02.01.2024 року, у зв`язку з захворюваннями (а.с. 26). Відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста від 22.02.2024 року ОСОБА_2 (позивач) потребує стаціонарного лікування (а.с. 27). За результатами психологічного обстеження від 01.03.2024 року ОСОБА_2 (позивач) встановлено: зниження концентрації уваги, швидке виснажування, нестійкість, зниження довготривалої пам`яті, спогади про травматичні події, перепади настрою, тощо (а.с. 28). Відповідно до копії повідомлення ВЧ НОМЕР_1 від 23.02.2024 року ОСОБА_2 (позивач) поступив на стаціонарне лікування в 1129 Рівненський військовий госпіталь з 23.02.2024 року (а.с. 28). З копії довідки ВЧ НОМЕР_1 від 07.03.2024 року № 96 ОСОБА_2 (позивач) з 23.02.2024 року по час видачі довідки перебував на стаціонарному лікування у терапевтичному відділенні з діагнозом виразкова хвороба ДПК, активна виразка задньої стінки цибулини ДПК (а.с. 29). Відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста від 01.05.2024 року ОСОБА_2 (позивач) має розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивного синдрому з диссомнією (а.с. 30). Також відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста від 01.12.2025 року ОСОБА_2 (позивач) встановлено діагноз: відкрита рана пальця кисті без ушкодження нігтя, перелом проксимальної фаланги (а.с. 31). З копії витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 14.04.2024 року ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив військову частину 14.04.2024 року та з цього дня його знято з усіх видів забезпечення (а.с. 63).

Водночас відповідач є працездатною особою, спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню їх спільної дитини. В свою чергу відповідач сплачує аліменти у визначеному судом розмірі, а також сплачує аліменти на утримання двох інших дітей від другого шлюбу.

При вирішенні питання про стягнення аліментів, суд має враховувати сімейне і матеріальне становище платника аліментів. Неповнолітня дитина платника аліментів входить до складу його сім`ї. Платник аліментів несе відповідні витрати на утримання усіх дітей, що впливає на його матеріальне становище в цілому. Таким чином, суд при визначенні розміру аліментів, не може не приймати до уваги наявність двох неповнолітніх дітей від другого шлюбу у відповідача, оскільки на їх утримання він має нести витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Частинами 1, 2 ст. 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16, поняття "середня заробітна плата для даної місцевості" є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується, виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень. Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713. Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

За інформацією Головного управління статистики в Івано-Франківській області середня заробітна плата штатних працівників підприємств, установ, організацій Івано-Франківської області із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб у березні 2026 року (останні офіційні дані) становила 23500,0 грн.

Отже, враховуючи відсутність доказів того, що відповідач офіційно працевлаштований та отримує відповідний дохід, розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) буде визначатись виходячи із середньої заробітної плати працівника Івано-Франківської області.

Отже, на даний час відповідачка отримує від позивача аліменти на утримання доньки приблизно в сумі 5875, грн. В той же час розмір аліментів на утримання двох інших дітей, які стягуються за судовим наказом, становить приблизно 7833,33 грн. на двох дітей, тобто по 3916,66 на дитину.

Суд вважає, що розмір аліментів на утримання всіх дітей відповідача повинен бути не менше розміру, який мінімально встановлений державою на утримання дитини відповідного віку. При цьому цей розмір має бути рівнозначним для кожної дитини (з врахуванням вікової категорії).

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком дітей віком від 6 до 18 років становить 3512,0 грн., а отже мінімальний розмір аліментів, на момент розгляду справи, на дитину віком від 6 до 18 років не може бути меншим, ніж 1756,0 грн.

Верховний Суд звертає увагу на те, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності та гармонійного розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З `ясувавши обставини, які згідно ст. 182 СК України враховуються при визначенні розміру аліментів, оцінивши матеріальне становище сторін по справі, які є працездатними особами та мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини, враховуючи те, що відповідачка інформації про своє матеріальне становище не надала, а позивачем надані доказі, які свідчать про те, що він на даний час не працевлаштований, доходів не має, під час служби в ЗСУ отримав захворювання, які пов`язані з проходженням військової служби, наявності на його утриманні ще двох малолітніх дітей та дружини, яка перебуває в декретній відпустці по догляду за другою дитиною (23.07.2025 р.н.), суд вважає, що, з врахуванням рівності прав всіх дітей позивача на належне матеріальне утримання, позов підлягає до часткового задоволення, шляхом зменшення розміру стягуваних з позивача на користь відповідачки аліментів та визначення розміру аліментів на утримання дитини у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При такому вирішенні позову, з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 775,17 грн. (1/5 ? 1/4 х 100 = 80%) (копія квитанції № ПН215600426655 від 25.12.2025 року, а.с. 37).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі №278/1396/19.

Враховуючи те, що у позовній заяві та у відзиві на позовну заяву представник сторін до закінчення судових дебатів у справі заявили про те, що докази на підтвердження розміру понесених ними витрат в суді будуть подані ними протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом, тому питання розподілу зазначених судових витрат, в т.ч. понесених на професійну правничу допомогу, судом не вирішується.

На підставі ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 192 СК України та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з дня набрання даним рішенням суду законної сили і проводити щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , – 775,17 (сімсот сімдесят п`ять гривень 17 копійок) понесених судових витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З дня набрання даним рішенням суду законної сили припинити стягнення по виконавчому листу, виданому на підставі рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15.05.2025 року (справа № 555/1394/23), яким змінено спосіб стягнення аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду до досягнення нею повноліття.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА

Повний текст судового рішення cкладено «07» травня 2026 року.