Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №347/997/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/997/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від Косівського РВП ГУНП у Івано-Франківській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштованого, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП,

в с т а н о в и л а :

За змістом протоколу серія ВАД №737466 від 16.04.2026 року вбачається, що 15.04.2026 року близько 02:18 години в с. Яворів, батько ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: син близько 19:00 години 14.04.2026 року пішов з дому гуляти та не повернувся додому до 02:18 години, не повідомив батька про своє місцезнаходження та в комендантську годину був відсутній за місцем проживання.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 14.04.2026 року близько 19:00 години він відпустив свого сина ОСОБА_2 в центр села. О 09:30 годині син зателефонував та повідомив, що буде вдома за пів години. Однак тривалий час син не повертався додому. Після чого, він телефонував до сина, але він був поза зоною досяжності. Близько 01:00 години 15.04.2026 року він поїхав розшукувати сина, побачив в центрі села квадроцикл сина, але сина не було. Раніше не було такого, щоб син не повідомив куди іде і коли поверненться, тому він почав хвилюватися, зателефонував в лікарню для з`ясування чи не поступав його син до медичного закладу, зателефонував в поліцію. Продовжив пошуки сина разом із працівниками поліції, під час яких товариш його сина повідомив, що він поїхав в с. Бабин в клуб на танці. 15.04.2026 року близько 03:00 години його син зателефонував та повідомив де він знаходиться, після чого він з працівники поліції прибули за його місцем знаходження та відвезли його додому. Наразі син зробив висновки із цього випадку і постійно тримає ОСОБА_1 в курсі його місцезнаходження. Син його слухається, він забезпечує належне виховання і навчання сина.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дітей. Дитина - це особа до досягнення нею повноліття, що за українським законодавством настає з 18 років (ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України). Наявність у особи правового статусу дитини означає, що вона має відповідні права та обов`язки дитини. Спеціальні норми, якими конкретизовано обсяг прав і обов`язків дитини, наведено як у Сімейному кодексі України (ст. 148, 149, 152, 160, 177, 179, 243, 247, 253 тощо), так і в Цивільному кодексі України (ст. 31, 32, 33). До того ж, права дитини підлягають спеціальному захисту на підставі положень Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р.

Поняття «дитина» розділяють на дві категорії: малолітня дитина та неповнолітня дитина. Малолітньою необхідно вважати дитину віком до 14 років. Її протиправні дії передбачають відповідальність для батьків та осіб, що їх замінюють (ч. 4 ст. 184 КУпАП).

В інших частинах цієї статті йдеться про дітей віком від 14 до 18 років, яких закон визначає неповнолітніми.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, полягає в:

1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей;

2) учиненні неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП;

3) учиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суб`єкт правопорушення - спеціальний - батьки неповнолітнього або особи, які їх замінюють.

Суб`єктивну сторону правопорушення характеризує наявність вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров`ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу і без нього.

Виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП. В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на його ухилення від батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини. Матеріали справи не містять доказів неякісного виконання обов`язку ОСОБА_1 щодо виховання його сина ОСОБА_2 , а навпаки - за змістом рапорта вбачається, що 15.04.2026 року о 02:18 годині ОСОБА_1 звернувся до чергової частини Косівського РВП ГУНП з повідомленням про зникнення його сина ОСОБА_2 . Також, згідно із заявою ОСОБА_1 до Косівського РВП ГУНП, він повідомив про те, що його син знаходиться з ним по місцю проживання, а тому просить припинити розгляд повідомлення про зникнення його сина, що свідчить про належне виконання батьківських обов`язків.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП суду надано письмові докази, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №737466 від 16.04.2026 року (а.с.1), рапорт (а.с.2), копію пояснення ОСОБА_2 (а.с.3), копію пояснення ОСОБА_1 (а.с.4), заява ОСОБА_1 (а.с.5), копія паспорта ОСОБА_1 (а.с.6-7), копія паспорта ОСОБА_2 (а.с.8), рапорт (а.с.9).

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, суддя приходить до висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з наступних підстав.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Виходячи із наведеної практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов`язана з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За змістом ч.1 ст.251, ст.252 КУпАП: орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо, які орган (посадова особа) оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так,ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».

Отже, вказана у протоколі подія відбулася не внаслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання дитини.

В даному випадку судом не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки надані на розгляд матеріали не містять доказів вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 .

З долученого письмового пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що 14.04.2026 року близько 19:00 години ОСОБА_2 пішов з дому та перебував у центрі села. Близько 22:00 години він зателефонував до батька та повідомив, що скоро буде вдома. Пізніше його знайомі запропонували поїхати в с. Бабин в клуб, на що він погодився та не повідомив про це батька. ОСОБА_1 телефонував до сина, однак він був поза зоною досяжності. Близько 01:00 години 15.04.2026 року ОСОБА_1 поїхав розшукувати сина та зателефонував в поліцію. Пізніше товариш його сина повідомив, що ОСОБА_2 поїхав в с. Бабин в клуб. 15.04.2026 року близько 03:00 години ОСОБА_2 повідомили, що його розшукує батько з поліцією. Він зателефонував до батька та повідомив де він знаходиться, після чого приїхали працівники поліції разом з батьком і відвезли його додому.

П.1 ч.1 ст.247 КУпАП: провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, враховуючи докази по справі, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №737466 від 16.04.2026 року, не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тому, оцінивши надані суду докази, суддя вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 221, п.7 247, 251, 252, 268,277,280,283,284,287,289 КУпАП, суддя

УХВАЛИЛА :

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: Д.С. Драч