Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №341/243/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/243/26

Номер провадження 2/341/414/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Галицького районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №843251785 від 26.01.2021 в розмірі 70 245 гривень 95 копійок.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначено про те, що 26.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 843251785 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

Відповідно до умов вказаного Договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит в сумі 14 000,00 грн не пізніше наступного дня після укладення договору. А позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та перерахував грошові кошти на банківську карту відповідача. Пізніше, позивальник збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту становить 18 800,00 грн.

Відповідач не виконував умови Договору належним чином, не сплачував платежі у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Пізніше між кредотодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та іншими фінансовими компанія укладено ряд договорів факторингу, в кінцевому результаті якого, право вимоги за кредитним договором № 843251785 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Відповідач не здійснював повернення кредиту, а тому у нього утворилася заборгованість на загальну суму 70 245,95 грн, яка складається з: 18 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 51 445,95 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Цю заборгованість позивач в порядку переуступки просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У позовній заяві позивач також клопотав про витребування доказів. Просив витребувати від АТ КБ «Приватбанк», інформацію про належність банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , та іншу банківську інформацію, яка стосується факту належності банківських карток та рахунків ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року витребувано від АТ КБ «Приватбанк», інформацію про належність банківської картки № НОМЕР_1 та іншу банківську інформацію, яка стосується факту належності банківських карток та рахунків ОСОБА_1 .

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

25 лютого 2026 року через відповідач скерував відзив на позов, за змістом якого просить застосувати позовну давність та відмовити у позові.

27 лютого 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

27 лютого 2026 відповідач скерував додаткові пояснення. Щодо невідповідності суми основного боргу (тіла кредиту) позивач зазначає, що фактично було видано 14 000,00 грн а не 18 800,00 грн, як зазначає позивач. Різниця у 4 800 грн не є тілом кредиту, а є прихованою комісією або не законно нарахованими відсотками, які включили до тіла кредиту з метою штучного збільшення бази нарахування. Нарахування 51 445,95 грн відсотків на 14 000,00 грн фактичного боргу (що становить понад 380% від суми) є несправедливим відповідно до статті 233 ЦК України та принципів розумності (стаття 3 ЦК України). Зазначив, що він є учасником бойових дій. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захисти військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до кінця особливого періоду відсотки за користування кредитом, а також штрафні санкції та пеня не нараховується. Правову допомогу просив зменшити до 500,00 грн.

04 березня 2026 року представник позивача скерував пояснення, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, попередньо скерувавши до суду відзив на позовну заяву та додаткової пояснення через підсистему «Електронний суд».

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, на підставі положень частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

26.01.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір №843251785 у формі електронного документа з використанням електронного підпису ( надалі по тексту – Договір, а.с.21-23).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного Договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 14 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно із пунктом 1.2. Договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредит позичальником (далі «Дисконтний період»).

За пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Положеннями пункту 1.4.1 Договору, зазначено, виключно протягом строку, визначеного пунктом 1.2. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 51,10 відсотків річних, що становить 0,14 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним.

За пунктом 1.4.2. Договору, за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 502,38 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,38 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 1.6. договору основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Відповідно до пункту 1.7 Договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пункт 1.7.1. Договору); з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.7.2. Договору).

Згідно графіку розрахунків, що є Додатком №1, орієнтовна загальна вартість кредиту за дисконтною ставною складає 14 588,00 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 588,00 грн та суму кредиту в розмірі 14 000,00 грн (а.с.23, зворот).

Відповідач підписав вказаний Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «MNV66KX2» 26.01.2021.

Пунктом 4.4 Договору, передбачено, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 26.01.2021 перерахував грошові кошти в сумі 14 000,00 грн на банківську карту відповідача №5168-75ХХ-ХХХХ-1660, призначення платежу: переказ коштів, згідно договору №843251785 від 26.01.2021 (а.с. 46 зворот).

30.01.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 550,00 грн з 30.01.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.17).

Згідно графіку розрахунку, що є Додатком №1 до Додаткової угоди тіло кредиту становить 14550,00 грн, проценти за користування кредитом 608 грн 02 коп, загальна вартість кредиту складає 15 158,02 грн (а.с.24, зворот).

30.01.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 550,00 грн. на банківську карту відповідача за №5168-75ХХ-ХХХХ-1660. Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 550,00 грн від 30.01.2021 (а.с.46).

12.02.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 300,00 грн з 12.02.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.25).

Згідно графіку розрахунку, що є Додатком №1 до Додаткової угоди від 12.02.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 25.02.2021, загальна сума кредиту 14 850,00 грн, проценти - 613 грн 48 коп. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 15 463,48 грн (а.с.25, зворот).

12.02.2021. кредитор перерахував грошові кошти в сумі 300,00 грн. на банківську карту відповідача за №5168-75ХХ-ХХХХ-1660. Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 300,00 грн від 12.02.2021 (а.с.45, зворот).

14.02.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 200,00 грн з 14.02.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.26).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 14.02.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, загальна сума кредиту - 15050,00 грн відповідно якого проценти за користування кредитом становлять 616 грн 40 коп. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 15 666 грн 56 коп. (а.с.26, зворот).

14.02.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 200,00 грн. на банківську карту відповідача за №5168-75ХХ-ХХХХ-1660. Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 200,00 грн від 14.02.2021 (а.с.45).

28.02.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 800,00 грн з 28.02.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.27).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 28.02.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 15850,00 грн, проценти за користування кредитом 4947,50 грн. До сплати разом 20 797, 50 грн (а.с.27, зворот).

28.02.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 800,00 грн. на банківську карту відповідача за №5168-75ХХ-ХХХХ-1660. Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 800,00 грн від 28.02.2021 (а.с.44, зворот).

05.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 250,00 грн з 28.02.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.28).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 05.03.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 16100,00 грн, проценти за користування кредитом 4995,80 грн. До сплати разом 21095,80 грн (а.с.28, зворот).

05.03.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 250,00 грн. на банківську карту відповідача за №5168-75ХХ-ХХХХ-1660. Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 250,00 грн від 06.03.2021 (а.с.44).

06.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 250,00 грн на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.29).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 06.03.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 16350,00 грн, проценти за користування кредитом 5040,65 грн. До сплати разом 21390,65 грн (а.с.29, зворот).

06.03.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 250,00 грн. на банківську карту відповідача за № НОМЕР_2 . Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 250,00 грн від 06.03.2021 (а.с.43, зворот).

08.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 100,00 грн з 28.02.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.30).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 08.03.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 16450,00 грн, проценти за користування кредитом 5055,83 грн. До сплати разом 21505,83 грн (а.с.29, зворот).

08.03.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 100,00 грн. на банківську карту відповідача за №5168-75ХХ-ХХХХ-1660. Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 100,00 грн від 08.03.2021 (а.с.43, зворот).

10.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 300,00 грн з 28.02.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.31).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 08.03.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 16750,00 грн, проценти за користування кредитом 5093,09 грн. До сплати разом 21843,09 грн (а.с.31, зворот).

10.03.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 300,00 грн. на банківську карту відповідача за №5168-75ХХ-ХХХХ-1660. Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 300,00 грн від 10.03.2021 (а.с.43).

13.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 250,00 грн з 13.03.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.32).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 13.03.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 17 000,00 грн, проценти за користування кредитом 5113,79 грн. До сплати разом 22 113, 79 грн (а.с.32, зворот).

13.03.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 250,00 грн. на банківську карту відповідача за № НОМЕР_2 . Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 250,00 грн від 13.03.2021 (а.с.42, зворот).

13.03.2021 сторони уклали ще одну Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 350,00 грн з 13.03.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.33).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 13.03.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 17 350,00 грн, проценти за користування кредитом 5142,77 грн. До сплати разом 22292,77 грн (а.с.33, зворот).

13.03.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 350,00 грн. на банківську карту відповідача за №5168-75ХХ-ХХХХ-1660. Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 350,00 грн від 13.03.2021 (а.с.42).

14.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 600,00 грн з 14.03.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.32).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 14.03.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 17950,00 грн, проценти за користування кредитом 4944,74 грн. До сплати разом 22 894,74 грн (а.с.34, зворот).

14.03.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 250,00 грн. на банківську карту відповідача за № НОМЕР_2 . Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 250,00 грн від 14.03.2021 (а.с.40, зворот).

Цього ж дня сторони уклали ще дві Додаткові угоди, за умовами якої позичальник збільшив суму кредиту спершу на 450,00 грн, а потім ще на 250,00 грн. 14.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало позичальнику 450,00 грн та 250,00 грн (а.с.35, 36, 40,41 зворот).

15.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору №843251785 від 26.01.2021, відповідно до якої збільшили суму кредиту на 150,00 грн з 15.03.2021 на строк дії Договору №843251785 від 26.01.2021. (а.с.37).

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди від 15.03.2021 до Договору №843251785 від 26.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу – 19.03.2021, загальна сума кредиту - 18800,00 грн, проценти за користування кредитом 5249,03 грн. До сплати разом 24049,03 грн (а.с.37, зворот).

15.03.2021 кредитор перерахував грошові кошти в сумі 150,00 грн. на банківську карту відповідача за № НОМЕР_2 . Вказане підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 150,00 грн від 15.03.2021 (а.с.40,).

Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 .

Випискою, наданою АТ КБ «Приватбанк» підтверджується зарахування коштів 26.01.2021 на суму 14 000,00 грн, 05.03.2021 на суму 250,00 грн, 30.01.2021 на суму 550,00 грн, 12.02.2021 на суму 300, 00 грн, 14.02.2021 на суму 200,00 грн, 28.02.2021 на суму 800,00 грн, 06.03.2021 на суму 250.00 грн, 08.03.2021 на суму 100,0 грн, 10.03.2021 на суму 300.00 грн, 13.03.2021 на суму 250,00 грн, 13.03.2021 на суму 350,00 грн, 14.03.2021 на суму 600,00 грн, 14.03.2021 на суму 450,00 грн, 14.03.2021 на суму 250,00 грн, 15.03.2021 на суму 150,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №843251785 від 26.01.2021, складеним первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 26.01.2021 по 20.04.2021, у відповідача утворилась заборгованість, яка складає 45 599,15 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту – 18 800,00 грн.; заборгованість за відсотками – 26 799,15 грн. При цьому, ОСОБА_1 здійснив часткову оплату на загальну суму 783,00 грн (а.с.48,49).

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуває право вимоги, тобто набуває всі права клієнта за кредитними договорами в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Відповідно до долученого до матеріалів справи Витягу з реєстру прав вимоги №130 від 20.04.2021 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 45 599,15 грн (18 800,00 грн – тіло кредиту та 26 799,15 грн - відсотки за користування кредитом).

Згідно з розрахунком заборгованості, представленим ТОВ «Таліон Плюс», загальна сума заборгованості ОСОБА_1 склала 70 245,95 грн: 18 800,00 грн – тіло кредиту та 51 445,95 грн проценти за користування кредитом. При цьому, ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до умов договору факторингу здійснило нарахування процентів за кредитним договором з 21.04.2021 по 16.06.2021 (а.с.50).

05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 70 245,95 грн: 18 800,00 грн – тіло кредиту та 51 445,95 грн проценти за користування кредитом.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № 11/07/25-Е від 11.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 70 245,95 грн: 18 800,00 грн – тіло кредиту та 51 445,95 грн проценти за користування кредитом.

Отже, в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №843251785 від 26.01.2021 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 70 245,95 грн.

Вказана сума заборгованості відображена у виписці з особового рахунку за кредитним договором №843251785 від 26.01.2021, складеній ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за період з 14.07.2025 по 26.12.2025 (а.с.51).

Загальна сума заборгованості, яка залишається непогашеною відповідачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №843251785 від 26.01.2021 становить 70 245,95 грн: 18 800,00 грн – тіло кредиту та 51 445,95 грн проценти за користування кредитом.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 26.01.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір №843251785 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі та перерахував грошові кошти в сумі 14 000,00 грн. на банківську карту відповідача, що підтверджується платіжним дорученням та Довідкою від АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів.

В подальшому ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали ряд Додаткових угод, згідно яких загальна сума кредиту становить 18 800,00 грн.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що кошти у сумі 4 800,00 грн не є тілом кредиту, оскільки таке спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, наданими позивачем та витребуваними судом.

Так, згідно з інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 .

Випискою, наданою АТ КБ «Приватбанк», підтверджується зарахування коштів 26.01.2021 на суму 14 000,00 грн, 05.03.2021 на суму 250,00 грн, 30.01.2021 на суму 550,00 грн, 12.02.2021 на суму 300, 00 грн, 14.02.2021 на суму 200,00 грн, 28.02.2021 на суму 800,00 грн, 06.03.2021 на суму 250.00 грн, 08.03.2021 на суму 100,0 грн, 10.03.2021 на суму 300.00 грн, 13.03.2021 на суму 250,00 грн, 13.03.2021 на суму 350,00 грн, 14.03.2021 на суму 600,00 грн, 14.03.2021 на суму 450,00 грн, 14.03.2021 на суму 250,00 грн, 15.03.2021 на суму 150,00 грн, а всього 18 800,00 грн.

Докази перерахування коштів відповідачу також підтверджено наданими позивачем відповідними платіжними дорученнями, що є належними та допустимими доказами, зокрема 26.01.2021 на суму 14 000,00 грн, 05.03.2021 на суму 250,00 грн, 30.01.2021 на суму 550,00 грн, 12.02.2021 на суму 300, 00 грн, 14.02.2021 на суму 200,00 грн, 28.02.2021 на суму 800,00 грн, 06.03.2021 на суму 250.00 грн, 08.03.2021 на суму 100,0 грн, 10.03.2021 на суму 300.00 грн, 13.03.2021 на суму 250,00 грн, 13.03.2021 на суму 350,00 грн, 14.03.2021 на суму 600,00 грн, 14.03.2021 на суму 450,00 грн, 14.03.2021 на суму 250,00 грн, 15.03.2021 на суму 150,00 грн, що сумарно ставить 18 800,00 грн. Ці кошти були надані відповідачу на підставі укладення додаткових договорів, які укладені самим ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Зазначений висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №381/1647/21, від 07 грудня 2022 року у справі № 298/825/15-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Тобто, виписки за картковими рахунками є належними доказами виконання кредитором свого обов`язку щодо передачі грошових коштів позичальнику на виконання умов договору кредитування, а також, у подальшому, підтвердженням прострочення виконання обов`язків з боку позичальника щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.

Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором не виконав, внаслідок чого у останнього за вказаним Договором утворилась заборгованість, що згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором складеним первісним кредитором складає 70 245,95 грн: 18 800,00 грн – тіло кредиту та 51 445,95 грн проценти за користування кредитом.

Вказаний розрахунок заборгованості є офіційним документом, що виготовляється уповноваженим працівником у ліцензованому програмному забезпеченні, у якому вбачаються усі наявні на рахунку клієнта кошти та фіксується їх розподіл на погашення заборгованості.

Наданий розрахунок підтверджує утворення заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.

Вказана позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 р. у справі № 278/2177/15-ц, а саме вказується на те, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Отже, розрахунок заборгованості є актуальним, а також належним доказом що підтверджує наявність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.

Суд також, враховує, що ОСОБА_1 здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням, вносячи періодичні оплати на загальну суму 783,00 гривні Зазначене свідчить про вчинення ним конклюдентних дій, які підтверджують визнання ним умов кредитного договору та наявності зобов`язань за цим договором.

В подальшому згідно з укладеними договорами факторингу право вимоги за вказаним договором було передано позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Вказаний розмір заборгованості нараховано правомірно відповідно до умов договору і межах погодженого сторонами строку кредитування.

Указане свідчить, що грошові кошти, отримані за кредитним договором перебували у користуванні відповідача, однак після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок щодо повернення кредитних коштів та не сплатив проценти за користування ними.

Відтак, з останнього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» в порядку переуступки права вимоги слід стягнути заборгованість за відповідним кредитним договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заявляв, що є учасником бойових дій,та просив до нього застосувати статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захисти військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої військовослужбовцям з початку і до кінця особливого періоду військового стану відсотки за користування кредитом, а також штрафні санкції та пеня не нараховується.

Суд відмовляє у застосуванні положень статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до відповідача, оскільки останнім не надано належних і допустимих доказів, що підтверджують його статус учасника бойових дій. Зокрема, матеріали справи не містять посвідчення учасника бойових дій або іншого офіційного документа, який би підтверджував наявність відповідного статусу.

Відтак, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору № 843251785 від 26.01.2021 та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 клопотав про зменшення судом відсотків, нарахованих первісним кредитором, оскільки такі є надміру завищеними та такими, що не відповідають принципу розумності і справедливості.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 справі № 679/1103/23, вважаючи зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.

Судом встановлено, що загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 70 245,95 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 18 800,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 51 445,95 гривень.

Суд установив, що умови договору дають право на нарахування відсотків, розрахунок позивача відповідає умовам договору, але сума нарахованих відсотків у розмірі 51 445,95 грн є значною більшою (майже в три рази) від тіла кредиту та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. З огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, суд вважає за необхідне зменшити суму нарахованих відсотків зменшити до 30 000,00?грн.

Підсумовуючи викладене та враховуючи принципи змагальності і диспозитивності, та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме 18 800,00 грн - тіло кредиту, 30 000,00 грн - проценти за користування кредитом.

Щодо строків позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 266 та частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 (який набрав чинності 02.04.2020), внесено зміни до Розділ у «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, під час воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначеної Цивільним кодексом, було зупинено на весь період дії воєнного стану.

Тобто, перебіг позовної давності зупиняється на період карантину та період дії військового стану, тобто з 02.04.2020.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, зупинення скасовано, і перебіг позовної давності поновлюється.

Позивач звернувся до суду з позовом 16 лютого 2026 року, тобто є в межах трирічного строку позовної давності, а тому у застосуванні строків позовної давності слід відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 7 000,00 гривень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності задоволених судом позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1849, 57 грн з розрахунку: 48800 *2 662, 40 / 70245,95

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №843251785 від 26.01.2021 в розмірі 48 800 (сорок вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з них: 18 800 (вісімнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок - тіло кредиту, 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1 849 (одна тисяча вісімсот сорок дев`ять) гривень 57 копійок судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул.. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . Повний текст рішення складено 06 травня 2026 року.

СуддяСвятослав АННИШИН