Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №498/59/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 498/59/26

Провадження № 2/517/219/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

установив:

08 квітня 2026 року до Захарівського районного суду Одеської області з Великомихайлівського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2315937. Згідно умов даного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 7400 гривень на строк 30 днів, а останній зобов`язався повернути отриману суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

Водночас свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість.

15 липня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (тепер ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу № 2-15072022, відповідно до умов якого ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право вимоги, що належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та боржниками, в тому числіза кредитним договором відповідача № 2315937 від 01 вересня 2021 року.

Позивач жодних нарахувань за договором з моменту набуття права вимоги не здійснював.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2315937 від 01 вересня 2021 року становить 24082 гривні, з яких: 7400 гривень – заборгованість за сумою кредиту, 16682 гривні – заборгованість по відсотках.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 2315937 від 01 вересня 2021 року не виконав, тому з урахуванням викладеного вище позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у сумі 24082 гривні.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 29 січня 2026 року цивільну справу за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Захарівського районного суду Одеської області (а.с. 16).

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін(а.с. 62).

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялась належним чином (а.с. 66). Водночас до позовної заяви додала клопотання, в якому просить суд розглянути справу за її відсутності. Зазначила, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 58).

Відповідач у судове засідання, не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 71). Про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву чи заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за запитом судді у справі № 498/59/26 на підставі частини 8 статті 187 ЦПК України, сформовано відповідь № 2584791 від 09 квітня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 61).

Крім цього, про дату, час і місце судового розгляд відповідач повідомлялася через наявний в нього електронний кабінет, що підтверджено довідкою про доставку документу (а.с. 67).

Суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 2315937 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі – договір), який підписано позичальником електронним підписом відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Е608 (зв.а.с. 24 – а.с. 31).

Крім цього, в матеріалах справи міститься підписаний дистанційно відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування (зв.а.с. 31 – а.с. 33).

Згідно умов вказаного вище договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в розмірі 7400 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Строк кредитування 30 днів, тип процентної ставки фіксована – 1,90% в день.

Клієнт в свою чергу зобов`язався повернути використану суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання умовами кредитного договору виконало в повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 14978-0403 від 04 березня 2024 року про перерахунок 01 вересня 2021 року коштів в сумі 7400 гривень на рахунок НОМЕР_2 (зв.а.с. 42).

15 липня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (тепер ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу № 2-15072022, відповідно до умов якого ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» набуло право вимоги, що належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та боржниками в розмірі портфеля заборгованості (а.с. 43-44).

На підтвердження повної оплати за договором факторингу до матеріалів справи додано платіжне доручення № 8664 від 18 липня 2022 року (а.с. 45).

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу № 2-15072022 від 15 липня 2022 року, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2315937 від 01 вересня 2021 року в сумі 24082 гривні, яка складається з такого: 7400 гривень – заборгованість за сумою кредиту, 16682 гривні – заборгованість по відсотках (а.с. 47).

Відповідно до копії рішення Свеа Економі Кіпр Лімітед № 1 від 25 березня 2024 року як єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»вказане товариство змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС»(зв.а.с. 47 – а.с. 48).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «СВЕА ФІНАНС»присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 37616221, що є ідентичним кодом юридичної особи, який був присвоєний ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»(зв.а.с. 56 – а.с. 57).

Таким чином, вбачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС»набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2315937 від 01 вересня 2021 року на загальну суму 24082 гривні.

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» жодних нарахувань за договором з моменту набуття права вимоги не здійснював.

Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови договору не виконуються, кредит та відсотки за їх користування не повертаються.

Згідно статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата прострочених відсотків обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідач своєчасно не погасив суму кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк суму кредиту, порушив вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 2315937 від 01 вересня 2021 року в загальній сумі 24082 гривні, яка складається з такого: 7400 гривень – заборгованість за сумою кредиту, 16682 гривні – заборгованість по відсотках. Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону (зв.а.с. 39- а.с. 42).

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 гривень) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800 гривень).

Згідно із частиною 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 1683 від 23 грудня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2422 гривень 40 копійок (а.с. 24).

Отже, з урахуванням задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України та частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 копійок.

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 514, 525, 526, 530, 610, 1054, 1055, 1077-1080, 1084 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 133, 137, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2315937 від 01 вересня 2021 року у сумі 24082 (двадцять чотири тисячі вісімдесят дві) гривні, з яких: 7400 (сім тисяч чотириста) гривень - заборгованість за сумою кредиту; 16682 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні – заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 07 травня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221 , яке розташоване за адресою: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя