Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №522/1782/25 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 522/1782/25

Провадження № 2/503/272/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

представника позивача – адвоката Онуфрієва А.Г.,

представника відповідача – адвоката Дьоміна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що 12.11.2023 року о 11 год. 40 хв. за адресою: вул. Артилерійська, 8, м. Одеса, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи маневр повороту на АЗС «АВІАС» не надав дорогу транспортному засобу Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого відбулося зіткнення, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Одеського апеляційного суду від 27.06.2024 року у справі № 521/3727/24 відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення ним пункту 10.11 Правил дорожнього руху. В свою чергу, згідно висновку експерта № 23-6102 транспортно-товарознавчої експертизи ринкова вартість Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 433727 грн, тому вартість матеріального збитку завданого власнику Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 433727 грн. Також за транспортування автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця його зберігання витрати становлять 6640 грн. Крім того, позивач зазначає, що крім матеріальних збитків йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у тривалих фізичних стражданнях, які були перенесені ним та продовжують відчуватися до цього часу внаслідок отриманих при ДТП травм, у тих фізичних болях, які були перенесені ним, а також у стражданнях викликаних хворобливим станом та втратою транспортного засобу і вимушеністю пересуватися іншими видами транспорту по теперішній день. У зв`язку з чим позивач пред`явив до відповідача позов шляхом подання до суду разом із своїм представником – адвокатом Онуфрієвим А.Г. відповідної позовної заяви, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 440367 грн та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

11.02.2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (а.с.57) дана справа була передана за підсудністю до Кодимського районного суду Одеської області.

15.08.2025 року матеріали цивільної справи надійшли поштою до Кодимського районного суду Одеської області (а.с.60).

17.09.2025 року ухвалою суду (а.с.68-69) було відкрите провадження у даній справі із проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати на адресу суду відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали надіслано сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними.

06.10.2025 року представник відповідача – адвокат Дьомін О.М. подав через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) (а.с.115-117), в якому останній просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за обставин виникнення правовідносин у даній справі, є зловживанням позивачем своїми правами з метою отримання безпідставної винагороди та збагачення за рахунок відповідача. Зазначене твердження обґрунтоване тим, що Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року передбачав, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламенту виплату на умовах, визначених цим законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак, станом на 12.11.2023 року, коли трапилося ДТП, цивільно-правова відповідальність щодо транспортних засобів Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не була застрахована. При цьому, ліміт за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становив 160000 грн. У зв`язку з чим представник відповідача вважає, що не застрахувавши свою відповідальність за законом позивач не може вимагати матеріальні збитки в повному обсязі, оскільки зазначеним сам позбавив себе можливості отримати від МТСБУ страхове відшкодування в розмірі 160000 грн. Окрім того представник відповідача двічі у змісті відзиву відзначив те, що обставини, за яких сталася ДТП за участі позивача та відповідача, встановленні постановою Одеського апеляційного суду від 27.06.2024 року у справі № 521/3727/24, яка набрала законної сили, а відтак у відповідності до ч.4 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Проте водночас із цим представник відповідача зазначив, що вважає висновки зроблені судом апеляційної інстанції у зазначеній вище постанові про винність водія ОСОБА_2 в ДТП неправильними, оскільки вони були зроблені немаючі на це спеціального пізнання в галузі автотехніки. Тому представник відповідача просив суд в рамках даної цивільної справи надати власну оцінку належності, допустимості і достовірності кожного окремого доказу у справі № 521/3727/24 про адміністративне правопорушення. В свою чергу до самого відзиву додано докази його надсилання іншому учаснику справи – позивачу та його представнику у письмовій формі поштою з описом вкладення до цінних листів, у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та пункту 2 ч.5 ст. 178 ЦПК України, а саме копії відповідних описів вкладення, накладних № 6500707812650 і № 6500707812669 АТ «Укрпошта» та фіскальних чеків про оплату послуг за пересилання зазначених листів (а.с.121-122).

У встановлений судом строк позивач своїми процесуальними правами учасника справи не скористався, відповідь на відзив не подав.

15.10.2025 року ухвалою суду (а.с.127) строк підготовчого провадження у цивільній справі продовжено на тридцять днів.

02.12.2025 року ухвалою суду (а.с.148-149) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 і 3 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, як шляхом надіслання йому судової повістки за адресою, яка була повідомлена суду у змісті позовної заяви на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, що в сукупності підтверджує роздруківка відомостей про результат надіслання рекомендованого поштового відправлення № R067137895592 із офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» разом із самим рекомендованим поштовим відправленням № R067137895592 із офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» разом із самим рекомендованим поштовим відправленням № R067137895592 із судовою повісткою, яке 09.04.2026 року було повернуто поштою до суду неврученим внаслідок відсутності адресата за вказаною адресою; так і через свого представника – адвоката Онуфрієва А.Г., шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету останнього, про що свідчить відповідна довідка від 31.03.2026 року про доставку електронного документу (а.с.211).

Представник позивача – адвокат Онуфрієв А.Г., який приймав участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, підтримав заявлений позов та просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві. На запитання представника відповідача повідомив, що 02.08.2024 року транспортний засіб Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у пошкодженому стані, був відчужений третій особі за суму 80000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.3 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, як шляхом надіслання йому поштою судової повістки за адресою, яка була повідомлена суду у змісті відзиву на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 178 ЦПК України, що в сукупності підтверджує роздруківка відомостей про результат надіслання рекомендованого поштового відправлення № R067137894839 із офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» разом із самим рекомендованим поштовим відправленням № R067137894839 із судовою повісткою, яке 09.04.2026 року було повернуто поштою до суду неврученим внаслідок відсутності адресата за вказаною адресою; так і через свого представника – адвоката Дьоміна О.М., шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету останнього, про що свідчить відповідна довідка від 31.03.2026 року про доставку електронного документу (а.с.212).

Представник відповідача – адвокат Дьомін О.М., який приймав участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В свою чергу, згідно пунктів 1 і 4 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно змісту копії висновку експерта № 23-6102 транспортно-товарознавчої експертизи КТЗ Honda Accord р.н. НОМЕР_2 від 20.12.2023 року (а.с.35 на звороті) власником автомобіля Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 21.08.2020 року ТСЦ 5141.

Під час судового розгляду відповідачем/його представником не заперечувались та обставина, що позивач ОСОБА_3 мав речове право на автомобіль Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний власнику ОСОБА_4 та правомірне володів ним, зокрема використовуючи його для керування, станом на 12.11.2023 року.

12.11.2023 року о 11 год. 40 хв. за адресою: вул. Артилерійська, 8, м. Одеса, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи маневр повороту на АЗС «АВІАС» не надав дорогу транспортному засобу Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого відбулося зіткнення, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

12.11.2023 року. на місці зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, слідчим СВ ВП №1 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області було складено протокол огляду із схемою до нього, копії яких додано до позовної заяви (а.с.14-18), в яких було зафіксовано, серед іншого, умови настання ДТП; опис ділянки проїзної частини, де вона сталася; розташування на ній транспортних засобів по відношенню один до одного та до сталих об`єктів місцевості; опис виявлених механічних пошкоджень на транспортних засобах та їх локалізація.

12.11.2023 року за вище вказаним фактом ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесенні відомості за № 12023162470001596 з попередньою правою кваліфікацією за ч.1 ст. 286 КК України, про що свідчить зміст копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.03.2024 року (а.с.13).

13.12.2023 року експертно установою – Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було складено висновок експерта № СЕ-19/115-23/16504-ІТ, за результатом проведення судової інженерно-транспортної експертизи в рамках кримінального провадження № 12023162470001596 від 12.11.2023 року, згідно висновків якого на момент ДТП ходова частина, рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля Audi A4 д.н. НОМЕР_1 знаходилось в працездатному стані та забезпечували водію технічну можливість контролювати напрямок руху транспортного засобу, при цьому несправностей, які могли би викликати неочікуваного водієм уводу автомобіля чи відмову систем, а також невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010 в процесі огляду не виявлено, про що свідчить копія цього висновку експерта з додатком до нього у вигляді ілюстративної таблиці (а.с.19-23).

Також 13.12.2023 року експертно установою – Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було складено висновок експерта № СЕ-19/115-23/16498-ІТ, за результатом проведення судової інженерно-транспортної експертизи в рамках кримінального провадження № 12023162470001596 від 12.11.2023 року, згідно висновків якого на момент ДТП ходова частина, рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля Honda Accord д.н. НОМЕР_2 знаходилось в працездатному стані та забезпечували водію технічну можливість контролювати напрямок руху транспортного засобу, при цьому несправностей, які могли би викликати неочікуваного водієм уводу автомобіля чи відмову систем, а також невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010 в процесі огляду не виявлено, про що свідчить копія цього висновку експерта з додатком до нього у вигляді ілюстративної таблиці (а.с.24-28).

20.12.2023 року експертно установою – Одеське науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України було складено висновок експерта № 23-6102 транспортно-товарознавчої експертизи КТЗ Honda Accord р.н. НОМЕР_2 , згідно висновків якого ринкова вартість КТЗ Honda Accord р.н. НОМЕР_2 станом на момент ДТП (12.11.2023 р.) складає 433727 грн, а вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ Honda Accord р.н. НОМЕР_2 в результаті ДТП (12.11.2023 р.) складає 433727 грн. При цьому, у дослідницькій частині даного висновку експертом зазначено, що визначена вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля 751410,27 грн, внаслідок чого вартість відновлювального ремонту КТЗ перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, про що свідчить копія цього висновку експерта (а.с.33-38).

09.01.2024 року експертно установою – Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було складено висновок експерта № СЕ-19/115-23/16500-ІТ, за результатом проведення судової інженерно-транспортної експертизи в рамках кримінального провадження № 12023162470001596 від 12.11.2023 року, згідно висновків якого під час первісного контактування автомобіль Honda Accord д.н. НОМЕР_2 розташовувався передньою більш правою частиною (панелі переднього бампера, декоративної накладки радіатора разом з радіатором, правій частині підсилювача панелі переднього бампера, передній переважно правій частині капоту, передній торцевій частині крила правого переднього колеса) до правої передньої частини автомобіля Audi A4 д.н. НОМЕР_1 (задній частині крила правого переднього колеса та правої передньої двері). Під час первісного контактування повздовжні осі автомобіля Honda Accord д.н. НОМЕР_2 та автомобіль Audi A4 д.н. НОМЕР_1 знаходились під кутом близьким до 100+/-5о (відлік проходить проти ходу годинникової стрілки) (дивись рисунок № 3 дослідницької частини). Більш точне визначення кута під яким розташовувалися повздовжні осі даних транспортних засобів, під час первісного контактування, не є можливим по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку, про що свідчить копія цього висновку експерта (а.с.29-30).

29.12.2023 року кримінальне провадження № 12023162470001596 від 12.11.2023 року за вище вказаним фактом ДТП, яке перебувало у провадженні слідчого відділення відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, було закрито на підставі пункту 2 ч.1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю в діях водіїв складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, про що в сукупності свідчить копія відповідної постанови слідчого від 29.12.2023 року про закриття кримінального провадження (а.с.39-40) та відомості наявні у копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.03.2024 року (а.с.13). При цьому, у мотивуванні зазначеної постанови зазначено, що згідно висновку судово-медичної експертизи громадянин ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Окрім цього, зазначена постанова містить рішення слідчого про направлення її копії до УПП в Одеській області для притягнення водія автомобіля Audi A4 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.

Суд відзначає, що згідно відомостей про кримінальне провадження № 12023162470001596 наявних у публічному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень:

- 09.04.2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси у справі № 947/11930/24 скаргу адвоката Дьоміна Олександра Миколайовича на рішення слідчого СВ ВП №1 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження №12023162470001596 від 12.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях водіїв складу кримінального правопорушення, було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 2 ч.2 ст. 304 КПК України, тобто оскільки згадана скарга не підлягає розгляду в цьому суді та роз`яснено, що належним судом для її розгляду є Малиновський районний суд м. Одеси;

- 05.06.2024 року ухвалою Одеського апеляційного суду у справі № 521/25552/23 ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року про відмову у задоволені скарги на постанову слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 29 грудня 2023 року про закриття кримінального провадження №12023162470001596, внесеного до ЄРДР 12 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, було скасовано, а скаргу адвоката Дьоміна О.М., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , на постанову слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 29 грудня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12023162470001596, внесеного до ЄРДР 12 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, було повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 ч.2 ст. 304 КПК України, тобто як подану особою, яка не має права подавати скаргу.

18.03.2024 року Малиновським районним судом міста Одеси у справі № 521/3727/24 було винесено постанову, якою провадження по справі ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Зазначена вище постанова була оскаржена представником Селчука Узеіра шляхом подання апеляційної скарги, копія якої додана до позовної заяви (а.с.42-43).

27.06.2024 року Одеським апеляційним судом, за результатом апеляційного перегляду вище зазначеної постанови, було винесено постанову (а.с.44-50), яка набрала законної сили (ухвалою від 04.11.2024 року в ній було виправлено описку допущену у 50-му абзаці мотивувальної частини) та якою постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2024 року скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, мотивувальна частина зазначеної постанови містить в собі висновок про те, що:

- «під час розгляду справи, суд у порядку черговості зобов`язаний з`ясувати питання про те чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, і лише за сукупності цих двох обставин, вирішувати питання про те чи підлягає вона адміністративній відповідальності»;

- «апеляційний суд вважає, що у діях водія ОСОБА_2 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки саме невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.10.11 ПДР знаходиться у прямому причинному зв`язку з ДТП та наслідками, що настали у виді пошкодження транспортних засобів, оскільки водій ОСОБА_2 мав можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, за умови, який би дав дорогу транспортом засобу, який наближався до нього з правого боку під керуванням ОСОБА_6 ».

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт дорожньо-транспортної пригоди, обставини її вчинення, а також винуватість відповідача ОСОБА_2 у цій ДТП є доведеними обставинами і доказуванню в цій цивільній справі не підлягають.

За надання послуг стоянки транспортного засобу Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в період з 12.11.2023 року по 26.04.2024 року (166 днів) було сплачено ФОП ОСОБА_7 суму в розмірі 6640 грн 00 коп., тобто із розрахунку 40 грн за добу, що підтверджує копія відповідної квитанції, виданої ФОП ОСОБА_7 26.04.2024 року (а.с.52).

Під час судового розгляду представниками сторін не заперечувались та визнавалися ті обставини, що цивільно-правова відповідальність щодо транспортних засобів Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не була застрахована, про що також було відзначено представником відповідача у змісті поданого відзиву (а.с.116).

Нормативно-правове застосування

У відповідності до ч.1 ст. 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

При цьому, згідно пунктів 1 і 2 ч.1 ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є право володіння; право користування (сервітут).

В свою чергу ч.3 ст. 386 ЦК України передбачає, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Висновки суду

– щодо позовної вимоги про стягнення матеріальних збитків:

Суд вважає, що позивач ОСОБА_3 , як особа яка правомірно володіла і користувалася транспортного засобу Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на час настання події ДТП, яка сталася 12.11.2023 року, у відповідності до положень ст. 386 ч.3, 395 ч.1, 396 ч.1 ЦК України, має право на захист свого речового права на останній у вигляді володіння і користування шляхом відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Матеріальна шкода позивача ОСОБА_1 внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 становить загалом 440367 грн та складається із:

- збитків у вигляді пошкодженого транспортного засобу, які становлять його ринкову вартість в розмірі 433727 грн, станом на час ДТП (оскільки вартість відновлювального ремонту становить 751410,27 грн);

- витрат понесених на утримання пошкодженого транспортного засобу на стоянці в розмірі 6640 грн.

Тому суд вважає обґрунтованим позов в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 440367 грн. У зв`язку з чим суд вважає необхідним задовольнити дану частину позовних вимог.

– щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди:

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналогічного правового висновку дотримується Верховний Суд (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18) і Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 390/116/18 (провадження № 61-6481св 19).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою (висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 127/12338/19).

У змісті позовної заяви зазначено, що позивачу ОСОБА_8 було задано моральної шкоди, яку останній оцінює в розмір 100000 грн та яка полягає у:

- тривалих фізичних стражданнях, які Він переніс та продовжує відчувати до цього часу внаслідок фізичних болів від травм отриманих при ДТП;

- у стражданнях, викликаних хворобливим станом та втратою транспортного і змушеністю пересуватися іншими видами транспорту по теперішній день (день подання позовної заяви до суду 31.01.2025 року);

- поведінкою відповідача, який не вчинив жодних дій спрямованих на відшкодування шкоди та навіть не попросив вибачення.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положенням ч.2 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви.

Однак, в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди з підстав перенесення позивачем Селчуком Узеіром емоційного/морального страждання і негативного впливу на стан здоров`я суду не надано належних доказів таких обставин, а саме:

- медичних документів, зокрема підтверджуючих звернення за допомогою до психолога;

- висновку психологічної експертизи, згідно пунктів 1.2.6. розділу І і розділу VI Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, хоча пункт 6.6. зазначеної Інструкції передбачає можливість, під час проведення психологічної експертизи, вирішення питань: Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (прізвище, ім`я та по батькові)? Якщо так, то чи завдані особі (прізвище, ім`я та по батькові) страждання (моральна шкода)? Чи спричинені особі (прізвище, ім`я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім`я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?;

- тощо.

Натомість суд вважає, що існування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 з підстави отримання ним фізичних (тілесних) ушкоджень внаслідок ДТП, яка сталася 12.11.2023 року, оскільки наявність у нього від зазначеного тілесних ушкоджень, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, підтверджується змістом копії постанови слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 29.12.2023 року у кримінальному провадженні № 12023162470001596 від 12.11.2023 року, в якій дане твердження обґрунтоване посиланням на висновок судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_9 . Однак, при цьому позивачем не доведено тривалості страждань викликаних фізичним болем від цих травм, як і самих звернень за медичною допомогою для їх подолання.

Також суд вважає, що існування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 з підстави порушення звичайного способу життя в результаті ДТП знаходить своє доказове підтвердження, оскільки на думку суду позбавлення останнього можливості використовувати транспортний засіб, яким Він правомірне володів, внаслідок його пошкодження, а також потреба у вжитті активних дій щодо свого подальшого пересування, вжиття заходів для пред`явлення позову для відшкодування матеріальної шкоди, за умов відсутності добровільності цього з боку винної особи – відповідача ОСОБА_2 , що в свою чергу об`єктивно та неминуче призвело до порушення звичайного способу життя позивача ОСОБА_1 .

Тому суд вважає необхідним визначити розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди на підставі зазначеного вище та засад розумності, виваженості і справедливості, а саме в розмірі 20000 грн. У зв`язку з чим позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

– щодо заперечень проти позову:

1) Суд не погоджується із твердженнями висловленими представником відповідача у змісті поданого відзиву та в судовому засіданні про те, що не застрахувавши свою відповідальність за законом позивач не може вимагати матеріальні збитки в повному обсязі, оскільки зазначеним сам позбавив себе можливості отримати від МТСБУ страхове відшкодування в розмірі 160000 грн.

У випадку якби цивільна-відповідальність щодо транспортного засобу Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 , була застрахована у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року (надалі за текстом – Закон), який був чинним на момент виникнення правовідносин – настання події ДТП 12.11.2023 року, то у потерпілого була б можливість отримати відшкодування в межах страхового ліміту страховиком. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тому інша невідшкодована частина шкоди в розмірі, яка перевищує страховий ліміт, підлягала б відшкодуванню вже відповідачем ОСОБА_2 .

Також, у разі якби цивільна-відповідальність щодо транспортного засобу Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач ОСОБА_3 , була застрахована у порядку, передбаченому Законом, то у потерпілого була б можливість отримати відшкодування в межах страхового ліміту від МТСБУ, у відповідності до підпункту «а» ч.41.1 ст. 41 Закону. При цьому, інша невідшкодована частина шкоди в розмірі, яка перевищує страховий ліміт, підлягала б відшкодуванню вже відповідачем ОСОБА_2 .

Однак, при цьому суд відзначає, що зазначене вище звільнило б відповідача ОСОБА_2 від несення цивільної відповідальності в розмірі суми страхового ліміту 160000 грн, оскільки згідно п.п.38.2.1 пункту 38.2 ст. 38 вказаного Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування набуло б права подати регресний позов до водія ОСОБА_2 , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Аналогічні за своєю суттю норми містяться вст. 20. 25, 32 37 ч.2 пункт 1Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2004 року № 3720-IX, який є чинним на час пред`явлення позову та судового розгляду.

Таким чином наявність у учасників ДТП / сторін у справі страхування цивільно-правової відповідальності впливало виключно на порядок відшкодування шкоди, але не на сам обсяг цивільної відповідальності відповідача ОСОБА_2 .

В свою чергу за умов того, що цивільно-правова відповідальність щодо транспортних засобів Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не була застрахована, то відшкодування шкоди здійснюється на підставі та у порядку загальних положень відшкодування шкоди, передбаченої цивільним законодавством.

2) Також суд вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення суми матеріальної шкоди на вартість транспортного засобу у пошкодженому стані / вартість непошкоджених в ньому деталей і вузлів, зокрема на суму 80000 грн, яка була отримана за відчуження транспортного засобу Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у пошкодженому стані. Транспортний засіб є річчю, яка представляє собою користь внаслідок можливості його використання для пересування та перевезення. Внаслідок настання ДТП перестав бути придатним для виконання зазначених цілей, а його відновлення було нерентабельне внаслідок перевищення вартості ремонту самої його ринкової вартості.

Представник відповідача не запропонував порядок і методологію визначення вартості непошкоджених частин (деталей і вузлів) пошкодженого транспортного засобу, які були у вжитку.

Можливість потерпілого відчужити окремі частини (деталі і вузли) пошкодженого транспортного засобу, на думку суду, жодним чином не тягне за собою зменшення розміру матеріальної шкоди для винної особи. Суд відзначає, що зняття непошкоджених частин (деталей і вузлів) пошкодженого транспортного засобу потребує також докладання додаткових вмінь, навичок, компетенції, зусиль і витрат, зокрема часу та/або на послуги виконавця цих робіт, а також на подальший пошук їх потенційних покупців. Тому покладення цих обов`язків на постраждалу особу з метою зменшення обсягу матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з винної особи, буде несправедливим.

Окремо суд відзначає, що відповідач не був позбавлений можливості, зокрема в порядку досудового врегулювання спору або вже на стадії судового провадження в порядку укладення мирової угоди, досягти домовленості з потерпілою особою щодо передання йому у власність транспортного засобу Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у пошкодженому стані, а натомість потерпілий щоб зменшив розмір заявленої до стягнення з відповідача суми відшкодування матеріальної шкоди на суму транспортного засобу у пошкодженому стані. В цьому випадку відповідач ОСОБА_2 мав би можливість сам отримати здобутки від реалізації непошкоджених частин транспортного засобу відповідно до своїх інтересів та наявних в нього вмінь і здібностей, а також вже витрачання на зазначене власного часу.

3) З приводу висловлених представником відповідача у змісті поданого відзиву та в судовому засіданні тверджень про те, що постанова суду апеляційної інстанції в справі про адміністративне правопорушення не є судовим рішенням, яким встановлено наявність вини в ДТП його довірителем, то суд відзначає наступне.

Згідно вимог ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.

При цьому, в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції міститься висновок про те, що ДТП було спричинено саме внаслідок невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.10.11 ПДР.

Відтак суд вважає, що постанова Одеського апеляційного суду від 27.06.2024 року у справі № 521/3727/24 (ухвалою від 04.11.2024 року в ній було виправлено описку допущену у 50-му абзаці мотивувальної частини), яка набрала законної сили, доводить вину відповідача у скоєнні ДТП, внаслідок якої була заподіяно шкоду.

4) Також суд не вбачає підстав для необхідності залучення до участі у даній справі МТСБУ в якості третьої особи, про що відзначав представник відповідача в судовому засіданні, зокрема під час свого виступу у судових дебатів, оскільки за обставин наведених у даному рішенні вище відсутні самі підстави вважати, що рішення ухвалене у даній справі може вплинути на права або обов`язки МТСБУ щодо однієї зі сторін, що в свою чергу є процесуальною підставою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, передбаченої у ч.1 ст. 53 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

– щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При поданні до суду позовної заяви у даній справі позивач ОСОБА_3 поніс витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в загальному розмірі 5407,30 грн, що підтверджують копії квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки Одеського відділення ПАТ «МТБ БАНК» № 31 від 24.12.2024 року № ПН440 на суму 4337,30 грн (а.с.11) та від 29.01.2025 року на суму 1070,00 грн (а.с.12).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4606,47 грн, що дорівнює 85,19% від 5407,30 грн, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 85,19 відсотка (розмір задоволених позовних вимог х 100% / ціну позову, тобто 460367 грн х 100% / 540367 грн = 85,19%).

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 , до ОСОБА_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП невідомий, про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 440367 (чотириста сорок тисяч триста шістдесят сім) грн та моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4606 (чотири тисячі шістсот шість) грн 47 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 07.05.2026 року.

Суддя Д.В. Вороненко