Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №492/521/26 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/521/26

провадження № 3/492/126/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Варгаракі С.М.,

за участю секретаря судового засідання Богдан А.І.,

прокурора Іванова Р.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Арциз Одеської області, громадянки України, депутата Арцизької міської ради Болградського району Одеської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією ОСОБА_1 , будучи депутатом Арцизької міської ради Болградського району Одеської області VIII скликання, будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подала 13 липня 2025 року щорічну декларацію за 2024 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим порушила вимоги частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Притягувана ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовилася від надання пояснень

Прокурор Іванов Р.В. у судовому засіданні просив визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Суд, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що притягувана своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, а її вина у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом № 389/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 26 березня 2026 року; витягом з Єдиного державного реєстру декларацій про дату і час подання щорічної декларацій ОСОБА_1 за 2024 рік; рішенням Арцизької міської ради «Про початок повноважень депутатів Арцизької міської ради VІІІ скликання; присягою депутата Арцизької міської ради від 20 листопада 2020 року; попередженням про спеціальні обмеження, встановлені законом «Про запобігання корупції»; письмовими поясненнями самої притягуваної ОСОБА_1 .

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими судом.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено статтею 252 КУпАП.

Щодо дотримання строків накладення адміністративного стягнення, слід вказати наступне.

У частині 4 статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у роз`ясненнях від 09 квітня 2021 року № 1089/0/2-21 вказав, що виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо). Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З вищенаведеного слід зробити висновок, що датою виявлення адміністративного правопорушення слід вважати день складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 26 березня 2026 року, оскільки на момент складання протоколу були зібрані всі необхідні докази в обґрунтування наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV, депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 вказаного Закону депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», на депутатів місцевих рад поширюється вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Частиною 3 статті 8 вказаного Закону передбачено, що на депутатів місцевих рад поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Депутати місцевих рад зобов`язані щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи депутатом Арцизької місцевої ради, є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з частиною 1 статті 65 даного Закону за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

За даними публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подала за 2024 рік 13 липня 2025 року о 18:39.

Таким чином, ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2024 рік (яку відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» повинна була подати до 01 квітня 2024 року) подала 13 липня 2025 року.

Частиною 1 статті 172-6 КУпАП встановлена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Це адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом, для констатації наявності якого достатньо лише встановлення факту несвоєчасного подання декларації (порушення вимоги закону). Встановлення ж суспільно-небезпечних наслідків та з`ясування форми вини не вимагається.

Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації.

Перелік поважних причин законом не встановлено, а тому поважність несвоєчасного подання декларацій у кожному окремому випадку має визначатись залежно від наданих доказів і внутрішнього переконання судді.

При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Під поважними причинами у розрізі несвоєчасного подання декларації необхідно визнавати такі обставини як: затримання, тримання під вартою або відбування покарання; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійне лихо тощо); відсутність особи за місцем проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування у закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю (за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад); смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю.

Відомості про обставини, які об`єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні щорічної декларації у встановлений законом строк, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП є доведеною та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При накладенні адміністративного стягнення, відносно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого порушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене не адміністративне правопорушення, судом встановлено не було.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на порушницю за вчинене нею адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого порушення; особу правопорушниці, вік, соціальне положення; ступінь її вини та ставлення до вчиненого; відсутність обтяжуючих відповідальність обставин під час вчинення адміністративного правопорушення, суддя вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нею нових правопорушень застосувати до порушниці адміністративне стягнення у виді штрафу в межах мінімального розміру, передбаченого санкцією частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, суд також вважає, що в даному випадку таке стягнення, як штраф, буде достатнім та таке стягнення повністю досягне мети його застосування.

Згідно з статтею 40-1 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з винесенням судом постанови про накладання на правопорушницю адміністративного стягнення, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 34, 35, 40-1, 172-6, 221, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення за частиною 1 статті 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення; у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем її проживання, роботи або за місцезнаходженням її майна; у разі примусового виконання постанови з неї стягується подвійний розмір штрафу.

Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://ar.od.court.gov.ua/sud1502/gromadyanam/rekvizit/ та https://ar.od.court.gov.ua/sud1502/gromadyanam/tax/.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.