Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №490/8184/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8184/25

н\п 2/490/853/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Чулуп О.С., за участю секретаря судового засідання Правник А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не були виконані взяті на себе зобов`язання за кредитним договорм, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 23393,50 грн. з яких: 13000 – сума заборгованості за основною сумою боргу, 8151 грн. – заборгованість за процентами, 2242,50 грн. – заборгованість за комісією.

Представник відповідача надав відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову. Так представник відповідача вказав, що позивачем не було направлено вимогу про дострокове погашення боргу, а тому у позивача відсутні підстави звернення до суду за стягнення частини кредиту, строк сплати якого не настав. Зазначає, що позивачем у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги надаються за комісію, пов`язану з наданням кредиту. Натомість з її змісту договору вбачається, що така є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, що є обов`язком позивача за кредитними договором, тобто не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику, а тому такі умови є нікчемними. Відповідач також зазначає, що представник позивача не надав підтвердження щодо способу підписання кредитного договору. Відсутні будь-які відомості про те, коли саме та в результаті яких дій було проведено ідентифікацію особи відповідача. Відповідно, вказане не може бути належним підтвердженням того, що наданий до суду кредитний договір було підписано відповідачем та що останньому були відомі умови такого договору. Зазначає також, що Банк не надав докази перерахування коштів на рахунок боржника. Крім того вказує, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2025 року 15 між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8358279, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 13000 грн строком на 365 днів.

Згідно п. 2.2.8 Договору комісія за надання кредиту – 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2242,50 грн.

Згідно п. 2.2.8 Договору дата повернення кредиту – 24.05.2026 року., процентна ставка – 0,95% в день, розмір неустойки – 650 грн. в день.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 808330.

У пункті 11 Договору відповідач вказав номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Згідно копії платіжної інструкції від 25.05.2025 року вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 кошти в розмірі 13000 грн.

Крім того, з відповідді АТ «Універсал Банк» від 11.11.2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 .

З виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що 25.05.2025 року на картку відповідача було зараховано кошти в розмірі 13000 грн.

16.09.2025 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №16/09/25 за яким, TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» право грошової вимоги за кредитними зобов`язаннями у тому числі і за кредитним договором № 8258279 від 25.05.2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості надано позивачем вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 8358279 від 25.05.2025 року в розмірі 23393,50 грн. з яких: 13000 – сума заборгованості за основною сумою боргу, 8151 грн. – заборгованість за процентами, 2242,50 грн. – заборгованість за комісією.

Згідно із ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виходячи із положень ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Таким чином наявними матеріалами підтверджується факт укладення кредитного договору, а також перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Судом встановлено, що відповідач умови договору не виконує, а отже наявні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією за договором на користь позивача, який набув права грошової вимоги до відповідача згідно договору факторингу.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позивачем не було направлено вимогу про дострокове погашення боргу, а тому у позивача відсутні підстави звернення до суду за стягнення частини кредиту, строк сплати якого не настав, то слід зазначити наступне.

Визначаючись щодо стягнення вказаної суми заборгованості суд враховує, що за умовами вказаного договору строк користування кредитом становить 365 днів з 25 травня 2025 року, тобто строк кредитування закінчується 24 травня 2026 року.

Позивач направив до суду позовну заяву, яка була зареєстрована судом 01 жовтня 2025 року. Тобто на момент пред`явлення позову строк кредитування не закінчився.

Так сторони обумовити, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 5 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. договору (п. 6.1 договору).

Згідно з п.п. 2.2.4 п. 2.2 кредитного договору, період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 5 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 5 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 5 днів користування. Кількість обов`язкових платежів становить 72.

Пунктом 1.18 кредитного договору визначено, що мінімальний обов`язковий платіж - це грошові кошти, які включають в себе фактично нараховані проценти за користування кредитом, що сплачуються позичальником регулярно по закінченню періоду сплати мінімального обов`язкового платежу. Мінімальний обов`язковий платіж, який сплачується позичальником в дату повернення кредиту, окрім нарахованих процентів включає в себе суму кредиту.

Таким чином, відповідач отримав 25 травня 2025 року кредит в сумі 13000 грн зобов`язався упродовж 365 днів здійснювати 72 разів мінімальний обов`язковий платіж з інтервалом 5 днів, який включає у себе всі проценти нараховані за користування кредитом за кожні 5 днів. Саму ж суму кредиту повернути разом з нарахованими процентами як мінімальний обов`язків платіж в дату повернення кредиту.

У той же час умовами п. 6.13 Договору передбачено, що у разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обовязкового платежу на шістдесят другий календарний день, кредитодавенць має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще настав. В такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості.

Згідно п. 6.13.1 Договору вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в Договору та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника. Повідомлення вважається отриманим позичальником з моменту отримання кредитодавцем елетронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом тридцяти календарних днів позичальник усуне порушення умов Договору та здійснить погашення простроченої заборгованості, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Слід також зазначити, що Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 20 - 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №638/13683/15-ц, ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Положення ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, втратили чинність, проте аналогічним чином обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту передбачено ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів справи слідує, що відповідачу за вказаним договором було надано кредит на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Враховуючи, що кредитні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наданням кредиту на споживчі потреби, то спірні правовідносини, що стосуються дострокового повернення кредиту, врегульовані положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, якщо кредитор за вищевказаними наслідками бажає дострокового повернення всього кредиту, то повинен направити вимогу клієнту та повідомити його, що у випадку не погашення прострочки протягом 30 днів (60 днів за іпотекою) настане момент сплати всієї суми виданих коштів. Протягом вказаного строку позичальник може погасити вказану суму, що призведе до втрати чинності вимоги кредитора та, як наслідок, до повернення у графік платежів.

За умовами договору, як вказувалося, така вимога направляється на електронну адресу позичальника зазначену в договорі та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника (п.6.13 договору).

Проте на виконання вищевказаних вимог, позивачем не надано жодного доказу направлення вимоги відповідачу, а звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за спірним договором не замінює визначений вказаним Законом порядок.

З огляду на викладене відсутні підстави для достроково стягнення коштів за тілом кредиту за весь період дії кредитного договору.

Разом з тим, враховуючи те, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання (неналежним чином сплачував щомісячні проценти), суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення простроченої заборгованості, строк погашення яких настав за період з 25.05.2025 року по 01.10.2025 року (день звернення до суду з позовом).

Проте позивач не надав графіку сплати тіла кредиту та не визначив суму заборгованості строк якої настав, а в Договорі не встановлено, якими саме платежами позивач має погашати тіло кредиту, а тому суд позбавлений можливості визначити суму заборгованості за тілом кредиту строк якої настав. А тому в даній частині в задоволенні позову слід відмовити за передчасністю.

З урахуванням викладеного та зважаючи, що позивачем не було дотримано порядку дострокового повернення кредиту, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками станом на 01 жовтня 2025 року в розмірі 8151 грн.

Також підлягає стягненню комісія за надання кредиту у розмірі 2242,50 грн, яка нараховується на день надання кредиту на підставі п. 2.2.8 кредитного договору та з урахуанням п. 6.2, 6.7.1 та 6.13 кредитного договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4500 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, детальний опис робі, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги.

Так позивачем долучено до матеріалів позову договір № 22-08

25/ФП від 22.08.2025 року про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 24.09.2025 року.

За такого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 1999,35 грн.

Крім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1076,27 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 81, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 8358279 від 25.05.2025 року у розмірі 10393,50 грн. з яких: 8151 грн. заборгованість за процентами, 2242,50 грн заборгованість за комісією.

В решті вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати на правову допомогу в розмірі 1999,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір в розмірі 1076,27 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп", код ЄДРПОУ 44280974, адреса: м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя