Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №465/8150/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №465/8150/24 2/760/7586/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,

встановив:

У жовтні 2024 року позивач інтереси якого представлені адвокатом Торопчиним О.Д. звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 2000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.09.2024 інспекторами УПП у Львівській області ДПП відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 133609 про вчинення адміністративного правопорушення зафіксованого не в автоматичному режимі за

ч. 1 ст. 130 КУпАП.

03 жовтня 2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області розглянуто вказаний вище протокол та винесено постанову якою провадження у справі закрите, за відсутності у діях позивача складу/події адміністративного правопорушення.

Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 14.10.2024 з вказаного моменту у позивача виникло право на відшкодування шкоди в розмірах та порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів які здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Повідомлення про право на відшкодування шкоди з відповідними роз?ясненням, орган який склав відносно позивача адміністративний протокол та суд який закрив провадження у справі за реабілітуючими обставинами ОСОБА_1 не надсилалось.

Складання 21.09.2024 УПП у Львівській області ДПП відносно ОСОБА_1 адміністративного протоколу призвело до значних душевних хвилювань, його поганого самопочуття, порушення звичайного ритму життя, не раціонального витрачання життєвого часу, а також тимчасового обмеження, (в день складання адміністративного протоколу) свободи пересування, ініціювання службового розслідування, (з підстав саме складання стосовно позивача матеріалів адміністративної практики), що як наслідок призвело до накладення 02.10.2024 на позивача дисциплінарного стягнення та звільнення 07.10.2024 з публічної служби, що у сукупності усіх обставин завдало позивачеві моральної шкоди.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.01.2025 справу передано на розгляд до Сихівського районного суду м. Львова.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 23.04.2025 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва за місцем знаходження відповідача Департамент патрульної поліції.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

02 липня 2025 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва справу прийнято до розгляду, призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.08.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

02 вересня 2025 року позивачем усунуто недоліки зазначені у вищевказаній ухвалі.

03 вересня 2025 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

В матеріалах справи які були передані до Солом`янського районного суду м. Києва наявний відзив на позовну заяву в якому відповідач Департамент патрульної поліції заперечує проти задоволення позовних вимог вважає вказаний позов безпідставним, оскільки вказаний позов не має жодного правового підґрунтя.

Відповідачем Державною казначейською службою України подано відзив у якому вона заперечує проти задоволення позову, вважає позов необґрунтованим та безпідставним. Як зазначено у відзиві, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Позивач не надав доказів незаконності дій відповідача. Жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до позивача застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішене лише судом. Також позивач не обгрунтував розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися. Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, які містяться у справі.

Судом встановлено, що 21.09.2024 інспекторами УПП у Львівській області ДПП відносно позивача ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 133609 про вчинення адміністративного правопорушення зафіксованого не в автоматичному режимі за

ч. 1 ст. 130 КУпАП.

03 жовтня 2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області розглянуто вказаний вище протокол та винесено постанову якою провадження у справі закрите, за відсутності у діях позивача складу/події адміністративного правопорушення.

Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 14.10.2024.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

У ч. 1 ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, визначені

ст. 1176 ЦК України.

Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється

ч. 1 ст. 1176 ЦК України, - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якої, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Водночас з огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування.

За обставинами цієї справи позивач під слідством чи судом не перебував, відповідно шкоди, на думку позивача, заподіяно внаслідок здійснення щодо нього адміністративного провадження, а також здійснення по відношенню до позивача медичного обстеження на виявлення ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння та відповідною поведінкою патрульних поліцейських, тому приписи ст. 1176 ЦК України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.

Відшкодування шкоди з підстав заявлених у позові відбувається, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що врегульовано ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Вказані висновки відповідають правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та вони відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як доказ протиправності дій працівників Департаменту патрульної поліції та заподіяння моральної шкоди позивачу останній посилається на на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.10.2024 у справі № 45/4518/24.

Щодо рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.10.2024 у справі № 45/4518/24, то останнім не було встановлено очевидної невідповідності дій патрульного поліцейського вимогам закону, або інших протиправних дій працівників патрульної поліції, які містять ознаки свавільності.

Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України (відповідні позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

За результатом касаційного перегляду справи № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22.01.2025, в якій зробила такі висновки про застосування норм права:

«Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.

Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР».

Таким чином, у справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач має довести наявність очевидних ознак протиправності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 зазначено, що оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.

Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також за допомогою інших доказів.

Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом.

Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.

У постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що при невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення.

Отже, факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи, оскільки протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

З огляду на викладене судом не встановлено вчинення патрульними поліцейськими свавільних, неправомірних дій по відношенню до позивача у спірних правовідносинах.

За вказаних обставин, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач Департамент патрульної поліції, код за ЄДРПОУ 40108646 місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3;

відповідач Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ,

вул. Бастіонна, буд. 6.

Суддя О. Майстренко