Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №760/8906/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

____________________________________________________________________________________________

Провадження 2-а/760/1133/26

В справі 760/8906/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

05 травня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Коробенко С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №1817548 від 03 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

ІІ. Описова частина

16 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №1817548 від 03 квітня 2024 року, винесеної інспектором другого взводу п`ятої роти першого батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Горий Валентином Валерійовичем, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

В обґрунтування позову Позивач зазначив, що 03 квітня 2024 року він рухався на автомобілі Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Берестейському в місті Києві, коли відчув гострий біль у черевній порожнині, що змусило його здійснити вимушену зупинку на правому краю проїзної частини з увімкненим знаком аварійної зупинки. Позивач вказує, що його зупинка на смузі для маршрутних транспортних засобів мала вимушений характер, була зумовлена станом здоров`я та здійснена відповідно до вимог п.15.14 ПДР. При цьому інспектором при винесенні постанови не було зібрано жодних доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, а доводи Позивача щодо вимушеної зупинки не були враховані та не спростовані. Окрім того, Позивач зазначає, що інспектором було порушено порядок розгляду справи, встановлений ст.278 КУпАП.

16 квітня 2024 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

19 квітня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, а Позивачу надано строк на усунення недоліків.

10 червня 2024 року Позивачем подано заяву про усунення недоліків.

11 червня 2024 року судом постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та направлено її примірники учасникам справи.

30 серпня 2024 року до суду від Відповідача надійшов відзив, в якому представник Департаменту патрульної поліції Кубрак О.І. просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що інспектором було встановлено наявність адміністративного правопорушення та дотримано порядок притягнення до відповідальності.

03 жовтня 2024 року від представника Позивача Шевченка А.В. надійшло заперечення щодо врахування відзиву на позовну заяву, в якому зазначено про подання відзиву з пропущенням встановленого строку та без доказів його направлення Позивачу.

19 листопада 2024 року від представника Позивача Шевченка А.В. надійшло клопотання про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8.000,00 грн.

12 грудня 2024 року від представника Відповідача Кубрака О.І. надійшли заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, в яких Відповідач просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про розгляд справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.222 КпАП України органи Національної поліції окрім іншого розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ст.122 КпАП України.

Відповідно до ч.2 ст.222 КпАП України від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що 03 квітня 2024 року інспектором другого взводу п`ятої роти першого батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Горий Валентином Валерійовичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №1817548 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КпАП України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн за те, що 03 квітня 2024 року о 22 год. 17 хв. у м. Києві по просп. Берестейському, 115 водій, керуючи транспортним засобом Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух (зупинку) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8, чим порушив п.17.1 ПДР України.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Щодо відзиву Відповідача суд зазначає наступне. Ухвалою від 11 червня 2024 року про відкриття провадження Відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву з дня вручення (отримання) копії ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала була доставлена до електронного кабінету Відповідача у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 25 липня 2024 року. Відзив датований 20 серпня 2024 року та фактично поданий до суду лише 30 серпня 2024 року, тобто з пропущенням встановленого строку. Крім того, Відповідачем не надано доказів направлення копії відзиву Позивачу, що є порушенням вимог ч.3 ст.162 КАС України.

Водночас, навіть беручи до уваги зміст відзиву, суд зазначає, що Відповідачем не надано до суду жодних доказів (відеозаписів з нагрудних камер, показань свідків, схем, фотофіксацій або інших матеріалів), які б підтверджували факт вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Відзив містить лише загальні посилання на норми законодавства та опис складу адміністративного правопорушення без конкретних доказів вини Позивача у вчиненні цього правопорушення.

За змістом ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд також звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Враховуючи, що Позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, посилаючись на вимушену зупинку через погіршення стану здоров`я з дотриманням вимог п.15.14 ПДР та увімкненням знаку аварійної зупинки, і саме на Відповідача покладений обов`язок доведення правомірності свого рішення, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, оскільки Відповідачем не подано будь-яких доказів вчинення Позивачем дій, що стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.122 КпАП України. Доводи Позивача щодо вимушеної зупинки Відповідачем не спростовані.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

За таких обставин, вимога Позивача про скасування постанови серії ЕНА №1817548 від 03 квітня 2024 року підлягає задоволенню.

Що стосується заяви сторони Позивача про стягнення з Департаменту патрульної поліції витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8.000,00 грн, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Стороною Позивача у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:

-копію договору про надання правничої (правової) допомоги адвоката від 11 квітня 2024року;

-копію рахунку-фактури №3-1 від 12 квітня 2024 року на суму 8.000,00 грн;

-копію платіжної інструкції №573027905 від 15 квітня 2024 року;

-копію акта прийому-передачі наданих юридичних послуг №1 від 01 листопада 2024року.

Згідно з актом прийому-передачі, адвокатом Шевченком А.В. надано наступні послуги: консультація клієнта, вивчення матеріалів, підготовка позовної заяви (6 годин); ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні суду 23 вересня 2024 року (0,5 години); підготовка та направлення заперечень від 03 жовтня 2024 року щодо розгляду відзиву (1,5 години). Загальна вартість послуг складає 8.000,00 грн.

Відповідачем подані заперечення проти стягнення на користь Позивача компенсації за надану правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність із складністю справи, розміром штрафу (680,00 грн) та обсягом проведеної адвокатом роботи.

У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивачем доведений належними та допустимими доказами розмір понесених ним судових витрат на правничу допомогу в сумі 8.000,00 грн.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у справі №904/4507/18 виходила з того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Враховуючи категорію справи (справа є малозначною), її невисоку складність, розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, незначні обсяги матеріалів справи, а також те, що розмір стягнутого штрафу становить 680,00 грн, тоді як витрати на правничу допомогу заявлені у розмірі 8.000,00 грн, суд вважає необхідним зменшити компенсацію витрат на правничу допомогу до суми в розмірі 5.000,00 грн, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги та реальній складності справи.

Враховуючи задоволення позову, сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 1.211,20 грн підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань (ч.1 ст.139 КАС України).

Відтак, з урахуванням вказаного та відповідно до вимог ст.139 КАС України, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача суми понесених судових витрат в загальному розмірі 6.211,20 грн (1.211,20 грн судового збору + 5.000,00 грн витрат на правничу допомогу).

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 122, 222, 247, 251, 252, 280, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 7, 9, 72-79, 139, 241-246, 250, 263, 287, 295 КАС України, суд вирішив:

1.Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №1817548 від 03 квітня 2024 року, винесену інспектором другого взводу п`ятої роти першого батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Горий Валентином Валерійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КпАП України.

Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

2.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1.211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5.000,00 грн.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646.

Суддя: