Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №756/2284/26 — Оболонський районний суд міста Києва

06.05.2026 Справа № 756/2284/26

Справа пр. № 2/756/4342/26

ун. № 756/2284/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суду міста Києва в складі судді Андрейчука Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року позивач ТОВ "Бізнес позика" звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 січня 2025 року між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 522083-КС-001, згідно з умовами якого ТОВ "Бізнес позика" надало позичальниці ОСОБА_1 кредит у сумі 11000,00 грн на строк 16 тижнів. Кінцевий термін повернення кредиту - 02 травня

2025 року. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становила 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 2200,00 грн.

Відповідачка не дотримувалась умов кредитного договору, своєчасно не повернула кредит та не сплатила проценти за користування ним.

Заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання кредиту 10 січня 2025 року

№ 522083-КС-001 становить 31130,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 11000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 12430,00 грн, комісія у сумі

2200,00 грн, проценти відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 5500,00 грн.

За таких обставин позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання кредиту від 10 січня 2025 року № 522083-КС-001 у сумі

31130,00 грн, судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року прийнято до провадження позовну заяву ТОВ "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

Також вказаною ухвалою витребувано в АТ "ПУМБ" належним чином засвідчені документи з інформацією, чи була емітована АТ "ПУМБ" банківська карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , виписку з банківського рахунку клієнта ОСОБА_1 , до якого емітовано картку № НОМЕР_2 , за період з 10 січня 2025 року до 02 травня

2025 року.

Зазначена ухвала була надіслана відповідачці за адресою, за якою зареєстроване її місце проживання. Поштове відправлення з ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернуто відправнику з проставленням 12 березня 2026 року у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи у місці проживання.

Отже, за положеннями п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України ухвала судді Оболонського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачці 12 березня 2026 року (зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19).

У строк, визначений ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від

23 лютого 2026 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження, відповідачка відзив на позовну заяву ТОВ "Бізнес позика" до суду не подала.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

12 березня 2026 року АТ "ПУМБ" надало суду витребувані докази.

За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за наявними матеріалами.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Судом з`ясовано, що 10 січня 2025 року ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" договір про надання кредиту № 522083-КС-001, за умовами якого ТОВ "Бізнес позика" зобов`язалось надати позичальниці ОСОБА_1 кредит у сумі 11000,00 грн на строк

16 тижнів. Комісія за надання кредиту - 2200,00 грн.

Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня

2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від

01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі

№ 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ "Бізнес позика" належно виконало умови кредитного договору, надавши позичальниці ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 11000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ "ПУМБ".

Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з п. п. 2.3, 2.7 договору про надання кредиту від 10 січня 2025 року № 522083-КС-001 ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит у термін до 02 травня 2025 року, проте взяте на себе зобов`язання не виконала, допустила заборгованість за тілом кредиту у сумі 11000,00 грн.

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

П. п. 2.4 та 10.2 договору про надання кредиту від 10 січня 2025 року № 522083-КС-001 передбачено, що стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка - 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховані кредитодавцем в межах погодженого сторонами строку кредитування, виходячи з процентної ставки, встановленої в п. 2.4 договору про надання кредиту від 10 січня 2025 року № 522083-КС-001. Заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування кредитом становить 12430,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку чи іншій кредитній установі встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (кредитною установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості кредитодавця як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо сплати комісії, так і в подальшому нараховувати її та вимагати її сплати позичальником (у тому числі і в судовому порядку).

Відповідно до п. 2.5 договору про надання кредиту від 10 січня 2025 року № 522083-КС-001 комісія за надання кредиту становила 2200,00 грн.

Комісія не була прихованою, позичальниця ОСОБА_1 ознайомилась і погодилась з її розміром підписуючи кредитний договір, та в подальшому не оспорювала її в судовому порядку.

Розмір комісії, який не сплатила відповідачка, становить 2200 грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За період з 25 січня 2025 року до 15 березня 2025 року ТОВ "Бізнес позика" на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано процентирічних від простроченої суми у розмірі 5500,00 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що процентирічних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 5500,00 грн нараховані у період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у їх стягненні.

Отже, заборгованість за договором про надання кредиту від 10 січня 2025 року

№ 522083-КС-001, яку слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика", становить 25630,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 11000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 12430,00 грн, комісія у сумі 2200,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, суд присуджує з відповідачки на користь позивача судовий збір у сумі 2192,01 грн (25630,00 грн / 31130,00 грн х 2662,40 грн = 2192,01 грн).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 553, 610, 612, 625, 1049, 1050, 1054-10561 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код в ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту від 10 січня 2025 року № 522083-КС-001 у сумі 25630 (двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 00 (нуль) копійок, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, процентів за користування кредитом у сумі 12430 (дванадцять тисяч чотириста тридцять) гривень 00 (нуль) копійок, комісії у сумі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код в ЄДРПОУ: 41084239) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код в ЄДРПОУ: 41084239) судовий збір у сумі 2192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 01 (одна) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК