Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №756/2163/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/2163/26

Номер провадження № 1-кп/756/1195/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 02.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105050000770, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Крижопіль, Тульчинського району, Вінницької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. 02.10.2025 приблизно о 15:58 год., перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, що поблизу будинку № 3, що неподалік вулиці Героїв Дніпра у місті Києві, ОСОБА_4 виявив біля дерева згорток клейкої стрічки зеленого кольору, всередині якої знаходився зіп-пакет із вмістом кристалоподібної речовини світло-зеленого кольору, який у подальшому поклав до правої кишені штанів, у які був одягнутий, тим самим незаконно придбав та почав зберігати вказану особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання без мети збуту.

У подальшому 02.10.2025 о 16:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 3, що неподалік вулиці Героїв Дніпра у місті Києві, був зупинений працівниками поліції. За результатами слідчих дій у останнього виявлено та вилучено шматок ізоляційної стрічки зеленого кольору із зіп-пакетом із вмістом кристалоподібної речовини світло-зеленого кольору.

Під час досудового розслідування встановлено, що вилучена під час огляду та надана на дослідження кристалоподібна речовина світло-зеленого кольору, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,91 г, що є великим розміром.

1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому прокурор просив урахувати, що обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, на його думку, є щире каяття.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, обставини, що викладені в обвинувальному акті та пункті 1.1. вироку у повному обсязі підтверджує. Просив призначити покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки останній має статус учасника бойових дій, має поранення пов`язанні із захистом держави від збройної агресії російської федерації. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, запевнив суд, що зробив для себе належні висновки та наразі не вживає наркотичні засоби та психотропні речовини.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_4 установлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання останнього є щире каяття, наявність статусу учасника бойових дій та відсутність обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.

3.2. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать матеріали досудового розслідування, ОСОБА_4 беззаперечно визнавав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про спосіб незаконного придбання та інші відомості, які йому були відомі щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_4 як каяття, а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом`якшує покарання.

Крім того, слід уразувати, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, проходить службу в лавах ЗСУ під час дії воєнного стану та за участь в бойових діях отримав статус учасника бойових дій.

3.3. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_3 у судовому засіданні та в обвинувальному акті, уважає наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, що покарання є необхідним у тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорій нетяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність. Наслідки вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що матеріальна шкода не завдана. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, є військовослужбовцем, має поранення пов`язані із захистом держави від збройної агресії російської федерації, не вживає наразі наркотичних засобів, має повну загальну середню освіту.

4.3. При дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статями 69 КК України, не встановлено.

4.4. З урахуванням викладених обставин справи суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.

4.5. Зазначене судом покарання, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченого.

Бо примус зі сторони держави здійснити платіж на корить останньої, у значному розмірі, є не лише дієвим інструментом перевиховання, а й нагадуванням, негативним досвідом, з метою утриматися в майбутньому учинення повторних дій, що відповідає меті притягнення до кримінальної відповідальності, визначеної ст. 50 КК України.

Обвинувачений у судовому засіданні також просив суд розстрочити суму штрафу на десять місяців, оскільки останній немає змоги одразу сплатити штраф в розмірі 34 000 грн.

Указані обставини, на думку суду, є достатніми для задоволення заяви ОСОБА_4 та розстрочення суми штрафу на 10 місяців.

4.6. Ураховуючи вид призначеного покарання, відсутні підстави для застосування положень ст. 75 КК України, а саме звільнення від відбуття покарання з іспитовим строком.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, у суду відсутні підстави для застосування запобіжного заходу до набуття вироком законної сили.

5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

5.3. Речові докази, відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме кристалоподібну речовину світлого кольору, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса PVP в речовині становить 1,91 г, які перебувають у камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у місті Києві - слід знищити.

5.4. Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-25/61296-НЗПРАП - від 14.10.2025 у розмірі 3565 грн 60 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання в виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.

Розстрочити ОСОБА_4 виплату штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп. рівними частинами на 10 (десять) місяців, зобов`язавши сплачувати 3 400 (три тисячі чотириста) гривень щомісячно.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 26 КВК України він має сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документів про сплату штрафу.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набуття вироком законної сили - залишити без змін.

Речові докази:

- кристалоподібну речовину світлого кольору, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса PVP в речовині становить 1,91 г, які перебувають у камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у місті Києві - знищити.

Процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення експертизи № СЕ-19/111-25/61296-НЗПРАП - від 14.10.2025 у розмірі 3565 грн 60 коп. - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1