Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №755/20111/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/20111/24

Провадження №: 2/755/6979/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Коваленко І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення половини додаткових витрат на дитину, -

В С Т А Н О В И В :

15.11.2024 року позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення половини додаткових витрат на дитину, просила:

«Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) половину (п`ятдесят відсотків) фактично понесених додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , в розмірі 40 460 (сорок тисяч чотириста шістдесят) гривень.»

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач або ОСОБА_2 ), який рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2011 року було розірвано. У шлюбі у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце проживання дітей після розірвання шлюбу було визначено за адресою позивача на підставі статті 160 Сімейного кодексу України.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2012 року, у цивільній справі № 2/3737/11, з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішення суду піддано примусовому виконанню, у зв`язку з відмовою відповідача від добровільної сплати аліментів.

Після досягнення сином повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) постановою державного виконавця про зміну (доповнення) реєстраційний даних від 06.02.2020 року у виконавчому провадженні №46553299 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження та замість резолютивної частини:

«Про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , в постанові помилково вказано 20011 року народження), починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття» резолютивну частину викладено в такій редакції:

«Про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано 2011 року народження), починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття».

Постановою державного виконавця від 21.05.2021 року про зміну доповнення реєстраційних даних внесено (зміни доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження та в резолютивній частині дату народження дитини зазначено правильно - ІНФОРМАЦІЯ_4 , замість неправильної дати - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, після досягнення сином повноліття з відповідача продовжувалось стягнення аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісяця, тобто в частці, яка припадає на одну дитину (1/3:2 = 1/6).

Судове рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 виконується у примусовому порядку, оскільки відповідач так і не виявив бажання утримувати дитину добровільно.

Позивач вказувала, що окрім стягнених в примусовому порядку аліментів, вона не отримує від відповідача жодних інших грошових коштів, на утримання дитини.

При цьому, вказувала, що вона понесла додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами, а саме: розвитком здібностей дитини та хворобою.

На підтвердження даних обставин позивач посилалась на укладений нею 22.12.2023 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 договір №22-12-23-1 про надання освітніх послуг - ОСОБА_3 (надалі за текстом - Договір), згідно із пунктом 1.1 якого ФОП ОСОБА_7 , як Виконавець, взяв на себе зобов`язання за рахунок грошових коштів позивача, як Замовника, надати освітні послуги з поглибленого вивчення англійської мови та математики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою розвитку здібностей дитини до вивчення англійської мови та математичних наук.

Згідно із пунктом 2.2 Договору, Виконавець, за умови виконання дитиною як ученицею всіх вимог програми, гарантував такі результати навчання дитини - ОСОБА_3 : 1) вільне (досконале) володіння англійською мовою, без істотних помилок в усному та писемному мовленні; 2) отримання високого (максимального або наближеного до максимального) балу за результатами складання Національного мультипредметного тесту з англійської мови, за умови відсутності помилок в умовах завдань та об`єктивного оцінювання виконаних завдань; 3) здатність до успішного виконання вимог (складання іспитів) закладу вищої освіти, для вступу в заклад вищої освіти на навчання, за освітньою програмою з англійською мовою навчання та здатність до навчання англійською мовою; 4) розуміння та розв`язування задач з вищої математики (аналітичної геометрії, диференційного та інтегрального числення, диференційних рівнянь).

У відповідності до пункту 3.1 Договору, позивач, як Замовник, зобов`язана оплатити послуги, відповідно до умов цього Договору, загальна вартість яких згідно пункту 5.1 Договору складає 33 420, 00 гривень.

Виконавець виконав взяті на себе за Договором зобов`язання в повному обсязі, відповідно позивач сплатила на рахунок Виконавця грошові кошти в сумі 33 420, 00 гривень, яка зазначена в договорі.

За результатами навчання ФОП ОСОБА_7 склав довідку №1-11-24 від 08.11.2024 року про те, що дитина ОСОБА_3 є лінгвістично обдарованою особистістю, під час навчання проявила великі здібності до поглибленого вивчення англійської мови. В дитини підвищений рівень здібностей до процесів мислення англійською мовою, до активної пізнавальної діяльності в галузі теорії та історії мови, а також до творчості у виборі способів спілкування англійською мовою. Вікторія володіє різноманітним вербальним матеріалом, легко визначає значення слів, здатна розуміти складні тексти та інтерпретувати прислів`я, приказки і афоризми, проводить словесні аналогії та правильно будує, різні за рівнем складності, судження. Викладачем математики підтверджено, що дитина ОСОБА_3 дуже здібна у розв`язанні задач з математики та вищої математики.

Позивач стверджувала у позові, що розвиток здібностей дитини, про які мовиться вище, дав їй можливість здобувати вищу освіту в державному університеті за освітньою програмою з англійською мовою навчання, що, в свою ж чергу, має забезпечити дитині гідне майбутнє. Вільне володіння англійською мовою забезпечить дитині, як майбутній випускниці університету та фахівцю за обраною спеціальністю, можливість працевлаштуватися в будь-якій державі світу, а також надасть можливість вільно почувати себе в англомовному середовищі та безперешкодно взаємодіяти із цим середовищем, що надає дитині багато переваг та відкриває перед нею багато можливостей. Вважала, що забезпечення розвитку здібностей дитини - це її спільний з відповідачем обов`язок перед дитиною.

Вказувала, що наразі донька навчається в державному торговельно-економічному університеті, на денній формі навчання, за англомовною освітньою програмою.

Оскільки дитина також має здібності до вивчення математичних наук, позивач вважала спільним з відповідачем обов`язком здійснити внесок і у розвиток цих здібностей. На її думку, поглиблена підготовка та удосконалення отриманих дитиною знань під час здобуття повної загальної середньої освіти, були необхідними для успішного складання державного екзамену (національного мультипредметного тесту) та отримання відповідного результату для можливості вступу в університет для навчання за англомовною освітньою програмою.

Звертала увагу суду на те, що дитина отримала освітні послуги з поглибленого вивчення англійської мови та математики, з метою розвитку її здібностей та удосконалення її знань, щоб отримати можливість навчатися в університеті англійською мовою. Такий рівень підготовки виходить за межі шкільної програми.

Наголошувала, що дитина отримувала приватні уроки лише з грудня 2023 року до червня 2024 року, до грудня 2023 року дитина вивчала поглиблено англійську мову та математику самостійно. Проте, перевірка фахівцями з англійської філології та математики якості знань дитини була необхідною з метою надання дитині допомоги в узагальненні здобутих знань та поясненні матеріалу, якого вона не розуміла та який не входив до шкільної програми.

Зазначала, що раніше вона ніколи не зверталася до суду з таким позовом до відповідача. Вважала, що відповідач зобов`язаний компенсувати частину понесених нею додаткових витрат на дитину.

Також позивач стверджувала, що понесла додаткові витрати на лікування стоматологічних захворювань дитини: «1кл по Енгелю бімаксилярна протрузія, зуб 22 у зворотньому перекритті, вторинна адентія зубів 36, 46», загальна вартість витрат складає 47 500, 00 грн.

Таким чином, позивач вказувала, що загальна вартість понесених нею додаткових витрат на дитину складає 80 920 грн. та зазначала, що оскільки відповідач, як батько, має рівні з нею обов`язки щодо спільної дитини, він зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, які викликані особливими обставинами, незважаючи на факт примусового стягнення нього аліментів.

У зв`язку з цим, позивач просила стягнути з відповідача половину (п`ятдесят відсотків) понесених нею додаткових витрат на дитину, що складає 40 460 (сорок тисяч чотириста шістдесят) гривень (80 920:2 = 40 460), що є правовою підставою цього позову.

18.11.2024 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позову заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Електронного реєстру територіальної громади м.Києва «ГІОЦ/КМДА».

Згідно ч. 7 ст. 187 ЦПК України, на звернення суду з відділу з питань реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .

25.11.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками - 20.01.2025 року, про що свідчить розписка про вручення рекомендованого повідомлення (а.с.54).

06.02.2024 (вх.№7071) представник відповідача - адвокат Новак Наталія Юріївна подала відзив на позов, за змістом якого просила відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13.09.2017 по справі № 6-1489цс17 та від 08 травня 2018 року у справі №272/118/17, стверджувала, що до особливих обставин, внаслідок яких у батьків виникає обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину, закон відносить насамперед випадки, коли дитина потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами. Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Таким чином додаткові витрати на утримання дитини можуть бути покладені на одного з батьків лише за умови, що ці витрати є необхідними і виникли внаслідок особливих обставин, зокрема у зв`язку із розвитком певних здібностей дитини чи наявність у дитини тяжкої хвороби.

Заперечуючи проти тверджень позивача про її витрати на освіту у розмірі 33 420,00 грн. та стоматологічне лікування у розмірі 47 500,00 грн., які мають бути розподілені між батьками, відповідач вказував, що ці витрати не є надзвичайними і позивачкою не доведено, що без них дитина не змогла б успішно навчатися або розвиватися. Натомість зазначені Позивачкою витрати на освітні послугами та лікування є звичайними і покриваються аліментними платежами відповідача.

Відповідач стверджує, що у спірний період регулярно сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини свого заробітку (доходу). Зокрема, за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року включно, щомісячний аліментний платіж становив від 9 877,81 грн. до 10 845,95 грн, що, на думку відповідача, значно (більше, ніж в 3 рази) перевищує рекомендовану суму аліментів на утримання дитини відповідного віку, що підтверджує виконання Відповідачем обов`язку на утримання дитини, які у в повній мірі покривали заявлені Позивачкою витрати.

Посилаючись на положення ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України щодо розміру аліментів, щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та становить відповідач звертав увагу суду, що збільшення аліментного навантаження на Відповідача через стягнення додаткових витрат є несправедливим, оскільки він у спірний період у повній мірі забезпечував належний рівень утримання дитини.

Вказував на наявність рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23.04.2024 по справі № 754/2243/24, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2024, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Звертав увагу, що у даному рішенні суд першої інстанції серед іншого послався на те, що позивачка не надала суду належні та допустимі докази наявності обставин, які відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України є підставою для збільшення розміру аліментів, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення заявленого позивачкою розміру аліментів. Зокрема, суд зазначив, що на утриманні відповідача перебуває його непрацездатна матір, яка є особою пенсійного віку, має розлади здоров`я. Також суд взяв до уваги те, що у відповідача погіршився стан здоров`я, а також змінився сімейний стан, він зареєстрував шлюб, і наразі на його утриманні перебуває родина.

В межах даного спору відповідач просив суд врахувати ті обставини, що на його утриманні буває матір-пенсіонерка ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_9 , яка тимчасово не працює, власного заробітку (доходу) не має, а також матір дружини ОСОБА_10 , а сам відповідач має проблеми з власним здоров`ям, відповідно несе значні витрати на лікування, які не покриваються за місцем проходження служби.

Просив суд взяти до уваги, що обґрунтовуючи власні втрати на навчання дитини, позивачка фактично посилається на підготовку дитини до вступу до Державного торговельно-економічному університеті за англомовною освітньою програмою за спеціальністю «Туризм і рекреація». Доказів на підтвердження наявності у дитини особливих здібностей до математики та англійської мови матеріали справи не містять. Предмети з математики у навчальному плані доньки в університеті взагалі відсутні. Позивачка самостійно уклала Договір з ФОП ОСОБА_7 на надання освітніх послуг без погодження та без інформування Відповідача. За відшкодуванням цих витрат у добровільному порядку позивачка до відповідача не зверталася. Відповідач ставить під сумнів необхідність таких витрат з огляду на недоведеність належної кваліфікації надавала освітніх послуг, ФОП ОСОБА_7 , а також надання ним послуг дистанційно в режимі відеоконференції (п. 4.2. Договору про надання освітніх послуг №22-12-23-1 від 22.12.2023), що є явно неефективним. Вказував, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) є 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, а його місцезнаходженням: АДРЕСА_2 . Наявність належної кваліфікації ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у наданні одночасно уроків з математики та англійської мови матеріали справи не містять.

Окрім того, на думку відповідача, позивачка не надала належних доказів того, що витрати на ортодонтичне лікування є життєво необхідними для дитини, а не мають лише естетичний характер, зокрема не надала відповідних медичних висновків, направлень сімейного лікаря або інших медичних документів. До того ж матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення Позивачкою витрат на стоматологічне лікування, в тому числі в сумі 47 500,00 грн., наданий Позивачкою Акт інформацію про здійснення Позивачкою витрат на лікування - не містить.

Посилався на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду від 29.04.2022 по справі № 761/27222/20.

Відповідач стверджував, що він регулярно сплачував аліменти, а також враховуючи додаткові фінансові зобов`язання Відповідача, пов`язані з необхідністю утримання матері та дружини, вважав, що стягнення з нього половини зазначених витрат є надмірним і створює непропорційне навантаження на його фінансові можливості.

Враховуючи розмір його щомісячних аліментних платежів на утримання доньки у спірний період, що значно перевищує прожитковий мінімум дитини відповідного віку, відповідач вважав їх достатніми для оплати підготовки дитини до вступу у ВИШ та оплати послуг ортодонта. До того, ж у цей період позивачка мала достатній власний заробіток (дохід), зокрема, її середньомісячний заробіток у Трипільському пакувальному комбінаті (ЄДРПОУ 31826484) на посаді начальника відділу контролю якості становив більше 42 000,00 грн. на місяць (посадовий оклад 39 752,00 грн.), а також дохід від здавання в оренду власного майна, наявність у неї на праві власності житла.

За таких обставин, враховуючи, що витрати позивачки на освіту та медичне лікування дитини були понесені без участі та без попереднього з ним погодження, не є життєво необхідними для дитини, не спрямовані на розвиток особливих здібностей дитини, розмір заявлених позивачкою витрат на ортодонтичне лікування доньки не підтверджені жодними доказами, розмір аліментних платежів на утримання доньки та розмір доходу Позивачки, наявність у Відповідача інших утриманців, його витрати на власне лікування, відповідач вважав, що позов до задоволення не підлягає.

Одночасно з поданням відзиву, у його прохальній частині відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

10.02.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва у задоволенні представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Новак Наталії Юріївни про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, - відмовлено.

14.02.2025 (Вх.№8641) до суду позивач подала відповідь на відзив, за змістом якого просила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також просила відхилити відзив на позовну заяву. Вказувала, що законодавець визначив, що додаткові витрати на дитину зумовлюють особливі обставини до яких, зокрема, відноситься хвороба і не конкретизував, що підставою стягнення додаткових витрат на дитину є виключно тяжка форма хвороби. Це означає, що наявність у дитини хвороби та її лікування є підставою для стягнення додаткових витрат, з того з батьків з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, незалежно від того тяжка чи нетяжка форма хвороби в дитини.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2019 року (справа №443/1578/15-ц, номер касаційного провадження: 61-42313св19), вказувала, що до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з хворобою дитини. Вважала доводи відзиву про те, що тільки тяжка хвороба є підставою для стягнення додаткових втрати на дитину, безпідставними.

Вважала юридично неспроможним посилання відповідача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року (єдиний унікальний номер справи: 272/118/17) як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки ці висновки обґрунтовують законність судових рішень в частині відмови у стягнення витрат на оздоровлення дитини на території держави Ізраїль, тобто, стосуються правових відносин, які не є подібними до правових відносин, що виникли в цій справі.

18.02.2025 (Вх.№9406) до суду позивач подала додаткові пояснення, в яких спростовувала твердження відповідача щодо ненадання нею доказів понесених витрат на лікування доньки у лікаря-ортодонта.

19.02.2025 (Вх.№9762) представник відповідача - адвокат Новак Наталія Юріївна подала до суду заперечення проти відповіді позивача на відзив, за змістом яких відповідач звертав увагу суду, що позивачка так і не надала суду доказів на підтвердження здійснення нею витрат на ортодонтичне лікування доньки, а також що таке лікування є життєво необхідними для дитини, а не має лише естетичного характеру. Також Позивачкою не надано суду доказів на підтвердження наявності у доньки особливих здібностей до математики та англійської мови, відсутність яких непрямо підтверджується тим фактом, що донька не змогла скласти вступні тести таким чином, щоб вступити до ВИШу на безоплатній основі. Вважав, що залишилися не спростованими його доводи про те, що у спірний період він регулярно сплачував аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини власного заробітку (доходу), зокрема, що середньомісячний аліментний платіж становив від 9 877,81 грн. до 10 845,95 грн., тобто більший, ніж в 3 рази рекомендованого розміру аліментів на утримання дитини відповідного віку (у спірний період 3 196,00 грн. на місяць), відтак сплачені Відповідачем аліменти у в повній мірі покривали всі заявлені Позивачкою додаткові витрати.

21.02.2025 року (Вх.№10165) до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача - адвоката Новак Н.Ю., в якій остання заперечує проти долучення до матеріалів справи письмових доказів, оскільки вони подані стороною позивача із порушенням ст.83 ЦПК України.

27.02.2025 (Вх.№11345) до суду позивач подала додаткові пояснення, в яких просила прийняти додаткові докази на підтвердження понесених нею витрат на лікування дитини.

17.03.2025 (Вх.№14662) через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Новак Н.Ю. подала заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правову допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільного повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження. (а.с.30)

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2012 року у цивільній справі № 2/3737/11 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дочки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішення суду виконувалось у примусовому порядку.

Після досягнення сином ОСОБА_5 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) постановою державного виконавця про зміну (доповнення) реєстраційний даних від 06 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 46553299 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження та замість резолютивної частини:

«Про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , в постанові помилково вказано 20011 року народження), починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття» викладено резолютивну частину в такій редакції:

«Про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано 2011 року народження), починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття».

Постановою державного виконавця від 21 травня 2021 року про зміну доповнення реєстраційних даних внесено (зміни доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження та в резолютивній частині дату народження дитини зазначено правильно - ІНФОРМАЦІЯ_4 , замість неправильної дати - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, після досягнення сином повноліття з відповідача продовжено стягнення аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісяця, тобто в частці, яка припадає на одну дитину (1/3:2 = 1/6).

22.12.2023 року між позивачкою, як замовником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , як виконавцем, укладено договір № 22-12-23-1 про надання освітніх послуг, згідно пункту 1.1 якого Виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок грошових коштів Замовника надати освітні послуги, з поглибленого вивчення англійської мови та математики, дитині Замовника - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з метою розвитку здібностей дитини до вивчення англійської мови та математичних наук.

Відповідно до пункту 2.2 Договору Виконавець, за умови виконання дитиною як ученицею всіх вимог програми, гарантував такі результати навчання дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ): 1) вільне (досконале) володіння англійською мовою, без істотних помилок в усному та писемному мовленні; 2) отримання високого (максимального або наближеного до максимального) балу за результатами складання Національного мультипредметного тесту з англійської мови, за умови відсутності помилок в умовах завдань та об`єктивного оцінювання виконаних завдань; 3) здатність до успішного виконання вимог (складання іспитів) закладу вищої освіти, для вступу в заклад вищої освіти на навчання, за освітньою програмою з англійською мовою навчання та здатність до навчання англійською мовою; 4) розуміння та розв`язування задач з вищої математики (аналітичної геометрії, диференційного та інтегрального числення, диференційних рівнянь).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, Замовник взяла на себе зобов`язання оплатити освітні послуги, загальна вартість яких згідно із пунктом 5.1 Договору, складає 33 420 (тридцять три тисячі чотириста двадцять) гривень.

На підтвердження повного виконання умов Договору № 22-12-23-1 від 22.12.2023 року в частині оплати замовником освітніх послуг на суму 33 420 гривень, позивачка надала наступні квитанції:

1) № КСХА-МР70-84ТТ-Р66Р від 23.12.2023 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 040, 00 гривень за вісім індивідуальних занять з математики для ОСОБА_3 , за грудень 2023 року та січень 2024 року;

2) № 321Т-КТВХ-7РХН-93АА від 29.01.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 040,00 гривень за вісім індивідуальних занять з математики для ОСОБА_3 , за лютий 2024 року;

3) № 34В7-Е38Н-47ТЕ-05МХ від 07.02.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 360, 00 гривень, за вісім індивідуальних занять з англійської мови для ОСОБА_3 , за лютий 2024 року;

4) № 9КАО-СВВХ-02Е4-ВМ10 від 25.02.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 040,00 гривень за вісім індивідуальних занять з математики для ОСОБА_3 , за березень 2024 року;

5) № МХМ8-4РЗМ-Р80К-В4КА від 12.03.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 360, 00 гривень, за вісім індивідуальних занять з англійської мови для ОСОБА_3 , за березень 2024 року;

6) № 4СР1-ТКМС-ХАМ4-ТЗВС від 24.03.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 040,00 гривень, за вісім індивідуальних занять з математики для ОСОБА_3 , за квітень 2024 року;

7) № К68Х-66АМ-7ЕТ8-К27Т від 09.04.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 360,00 гривень, за вісім індивідуальних занять з англійської мови для ОСОБА_3 , за квітень 2024 року;

8) № К1РМ-291Х-1Н02-0МРР від 11.04.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1 440,00 гривень, за чотири індивідуальні заняття з англійської мови для ОСОБА_3 , за квітень 2024 року;

9) № 87Р6-0ВЕВ-8469-С9ХВ від 19.04.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 040, 00 гривень, за вісім індивідуальних занять з математики для ОСОБА_3 , за квітень-травень 2024 року;

10) № 878Х-9Е8М-67ХС-91ЕО від 06.05.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 4 800,00 гривень за дванадцять індивідуальних з англійської мови для ОСОБА_3 , за травень 2024 року;

11) № Р7КК-95КР-М55Р-Р069 від 17.05.2024 року, згідно якої позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1 900,00 гривень за п`ять індивідуальних занять з математики для ОСОБА_3 , за травень-червень 2024 року. (а.с.13-23)

Зі змісту довідки № 1-11-24 від 08 листопада 2024 року, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , вбачається, що дитина - ОСОБА_3 є лінгвістично обдарованою особистістю, під час навчання проявила великі здібності до поглибленого вивчення англійської мови. В дитини підвищений рівень здібностей до процесів мислення англійською мовою, до активної пізнавальної діяльності в галузі теорії та історії мови, а також до творчості у виборі способів спілкування англійською мовою. ОСОБА_6 володіє різноманітним вербальним матеріалом, легко визначає значення слів, здатна розуміти складні тексти та інтерпретувати прислів`я, приказки і афоризми, проводить словесні аналогії та правильно будує, різні за рівнем складності, судження. Викладачем математики підтверджено, що дитина - ОСОБА_3 дуже здібна у розв`язанні задач з математики та вищої математики. Загальна вартість освітніх послуг склала 33 420 гривень, за які мама дитини розрахувалася за послуги в повному обсязі. (а.с.12)

Згідно із попереднім договором №2776здб-2024 від 10.08.2024 року, укладеним між Державним торгівельно-економічним університетом, як виконавцем, та ОСОБА_1 , сторони зобов`язались за умови зарахування ОСОБА_3 упродовж двох тижнів з дати видання наказу про зарахування укласти Договір про надання платної послуги щодо підготовки фахівця за освітнім рівнем: бакалавр, напрямком: туризм і рекреація, за формою здобуття освіти: денною. На підтвердження укладення Договору про надання платної освітньої послуги замовник надає виконавцю завдаток у розмірі 19 000,00 гривень у рахунок належних з нього платежів до оплати за Договором про надання платної послуги. У разі зарахування ОСОБА_3 завдаток переходить у рахунок оплати за Договором про надання платної освітньої послуги. (а.с.28)

Згідно із договором про навчання №ФТБ24-242-БДр/51 від 10 серпня 2024 року, укладеним ОСОБА_1 як представником ОСОБА_3 та ОСОБА_3 як здобувачем вищої освіти з Державним торгівельно-економічним університетом, яку зараховано на навчання на перший курс для здобуття вищої освіти у 2024 році, за спеціальністю 242 «Туризм і рекреація» за освітньою програмою «Міжнародний туризм», за освітнім ступенем бакалавр, за денною формою навчання. Фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб. (а.с.26-27)

Відповідно до довідки №33/24 1259 від 13.11.2024 року, виданої деканом факультету Н. Ведмідь на ім`я ОСОБА_3 вбачається, що остання є студенткою 1 курсу денної форми навчання факультету технологій та бізнесу Державного торгівельно-економічного університету. Термін закінчення навчання за навчальним планом здобувача вищої освіти освітнього ступеня «бакалавр» червень 2028 року. (а.с.24)

На підтвердження понесених позивачкою додаткових витрат, пов`язаних із лікуванням дитини, позивачка надала Акт виконаних робіт з ортодонтичного лікування пацієнтки ОСОБА_3 з діагнозом: «Ікл по Енгелю бімаксилярна протрузія, зуб 22 у зворотньому перекритті, вторинна адентія зубів 36, 46», складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюшато», в якому міститься таблиця, яка відображає дати наданих послуг, назви цих послуг та їхню вартість. Загальна вартість послуг згідно складеного Акту складає 47 500, 00 гривень. (а.с.29)

Як вбачається з Листа-відповіді ТОВ «Дюшато» від 13.02.2025 на лист позивачки від 11.02.2025 року, ТОВ «Дюшато» зазначило, що клініка затрудняється дати прогноз про те, що могло би бути та що не могло і «детально описати ризики нелікування», як того вимагала позивач. Це пов`язано із тим, що кожен випадок індивідуальний. Вказали, що наявність у дитини порушення прикусу допускає закономірні супроводжуючі стани: намірне навантаження зубів при порушенні прикусу призводить до передчасної рухливості зубів та їх втрату; до пошкодження емалі та розвитку множинного карієсу зубів через ускладнення гігієни порожнини рота. ТОВ «Дюшато» підтвердило, що за період лікування в клініці з лютого 2023 по жовтень 2024 дитині позивачки були надані послуги на суму 47 500,00 грн, які позивачка сплатила згідно плану лікування, який був узгоджений з позивачкою та нею підписаний.

Як стверджує позивачка, загальна вартість понесених нею додаткових витрат на дитину складає 80 920,00 гривень, у звязку з чим позивач просила суд стягнути з відповідача як батька дитини половину (п`ятдесят відсотків) понесених нею додаткових витрат на дитину, що складає 40 460, 00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов (див. постанову Верховного Суду від 08.05.2023 № 756/9882/19, провадження № 61-2065св23).

Подібні висновки щодо застосування статті 185 СК України викладено у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19, від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, від 13 липня 2022 року у справі № 766/22653/17.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. Такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Витрати позивача на поїздки та відпочинок, придбання одягу, взуття, іграшок, продуктів харчування та солодощів для дитини, витрати на освітні послуги і навчання дитини з метою здобуття освіти в приватній школі, не є тими витратами, що викликані особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України. Вказані витрати є витратами на утримання дитини, тобто аліментами (див. постанову Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19, провадження № 61-425св23).

У постанові Верховного Суду від 29.04.2022 року у справі № 761/27222/20 (провадження № 61-8815св21) зазначено, що витрати, які позивачка віднесла до витрат, пов`язаних з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком дитини, понесені на проходження дитиною додаткових курсів з професійної орієнтації, підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, навчання дитини в школі, на купівлю обладнання та витратних матеріалів на підготовчих курсах вищого навчального закладу, тому апеляційних суд обґрунтовано виходив з того, що такі додаткові витрати не були викликані особливими обставинами, особливою схильністю дитини до навчання. Позивачка не довела, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на дитину. Верховний Суд врахував, що підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до вищого навчального закладу, придбання посібників, не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять.

Не може бути віднесено до витрат, викликаних особливими обставинами, щодо інших витрат, понесених позивачем у зв`язку профілактичними оглядами дитини у приватних медичних закладах, якщо такі витрати були самостійним рішенням позивача, яка не була позбавлена можливості проведення обстеження, діагностики та лікування дитини у державних чи комунальних закладах охорони здоров`я, а тому такі витрати не підлягають стягненню у зв`язку з недоведеністю їх понесення за особливих обставин. Ураховуючи, що заявлені позивачем витрати на медичне страхування та проведені профілактичні огляди дитини, не були пов`язані з каліцтвом чи тяжкою хворобою дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх стягнення з відповідача (див. постанову Верховного Суду від 29.04.2022 № 761/27222/20, провадження № 61-8815св21).

У постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від аліментів - коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19) погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою дитини тощо. Також позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б потребу платного навчання дитини у приватній школі-садочку «Перша ластівка» при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина у приватній школі, в якій останній навчався у 2016-2018 навчальних роках, а також того, що дитині був рекомендований заклад «Оздоровчий СПА-Комплекс Трембіта» в лікувальних цілях, викликаних її станом здоров`я. Цей заклад для відпочинку і загального оздоровлення дитини вибрано позивачкою на власний розсуд, без погодження із відповідачем.

У постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19) Верховний Суд врахував, що позивачка не надала доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина за кордоном. Навчальний заклад New Brunswik Communiti College, Moncton, Canadа вибрано позивачкою на власний розсуд, без погодження з відповідачем.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки половини понесених нею додаткових витрат на отримання дитиною освітніх послуг з поглибленого вивчення англійської мови та математики, що, на думку позивача, викликані особливими обставинами, а саме: розвитком особливих здібностей дитини, суд керується таким.

Позивачка фактично посилається на підготовку дитини до вступу до Державного торговельно-економічному університеті за англомовною освітньою програмою за спеціальністю «Туризм і рекреація». Доказів на підтвердження наявності у дитини особливих здібностей до математики та англійської мови матеріали справи не містять. Предмети з математики у навчальному плані доньки сторін в університеті відсутні.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та, відповідно, бути особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України підготовка дитини до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до ЗВО, придбання посібників.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті правового висновку Верховного Суду, витрати на підготовку до ЗНО та на репетиторів є нормальними витратами на утримання та розвиток дитини, не є витратами, пов`язаними з особливими обставинами, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок батька дитини як додаткові витрати.

Окрім того, суд також враховує ту обставину, що позивачка самостійно уклала Договір з ФОП ОСОБА_7 на надання освітніх послуг на власний розсуд, без погодження з відповідачем. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням позивача та останньою не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких занять.

Також судом враховується та обставина, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) є 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, а його місцезнаходженням: АДРЕСА_2 . Наявність належної кваліфікації у ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у наданні одночасно уроків з математики та англійської мови матеріали справи не містять.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення половини витрат, пов`язаних з отриманням освітніх послуг з поглибленого вивчення англійської мови та математики, слід відмовити, оскільки вони є тими витратами, що викликані особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки половини понесених нею додаткових матеріальних витрат на ортодонтичне лікування дитини, що, на думку позивачки, викликані особливими обставинами, а саме: хворобою дитини - «Ікл по Енгелю бімаксилярна протрузія, зуб 22 у зворотньому перекритті, вторинна адентія зубів 36, 46», суд керується таким.

Позивачка не надала належних доказів того, що витрати на ортодонтичне лікування були життєво необхідними для дитини, а не мали лише естетичний характер, оскільки матеріали справи не містять висновку лікаря-ортодонта, де було б стверджено зазначено, що відсутність своєчасного лікування може призвести до подальшої деформації зубощелепної системи, порушення функції жування, ускладнень з боку травної системи, підвищеного зношування зубів; матеріали справи не містять плану лікування. Відсутні медичні висновки про те, що дане лікування проводилось за такими медичними показаннями, як: аномалія прикусу, порушення жування, мовлення, ризики для здоров`я та таке лікування було необхідним. Через відсутність висновків лікаря-ортодонта та плану лікування з даного приводу суд позбавлений можливості встановити, що дані витрати були обґрунтованими та життєво необхідними, а самі послуги були лікувальними, а не косметичними.

Отже, витрати на ортодонтичне лікування без надання доказів наявності потреби в такому лікуванні, викликаної хронічною хворобою чи лікуванням не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини, і така правова позиція узгоджується з висновками постанови Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 720/1119/17.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення позивачкою витрат на ортодонтичне лікування (кошторис, рахунки, чеки). Наявний в матеріалах справи Акт виконаних робіт з ортодонтичного лікування пацієнтки ОСОБА_3 містить лише відомості про суму наданих послуг та носить інформаційний характер, однак він не підтверджує, що позивачкою фактично були понесені витрати на ортодонтичне лікування дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

В силу глави 3 ЦК України та статей 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених вимог, в тому числі і щодо способу захисту, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 Цивільного процесуального кодексу України)

За нормою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд враховує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених вимог, в розумінні ст. 185 СК України та позицій Верховного Суду України, не свідчать про те, що понесені нею витрати на дитину були викликані особливими обставинами, зумовленими станом здоров`я дитини та особливими її здібностями.

Щодо судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати, понесені відповідачем, можуть бути стягнуті з позивача, якщо вони підтверджені належними доказами.

Позивачем під час подання позовної заяви була звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з наведеним, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати у частині сплати судового збору необхідно покласти на позивача.

Відповідачем доказів понесення витрат, пов`язаних із розглядом справи до матеріалів справи не подано.

За таких обставин підстав для стягнення будь-яких судових витрат із позивача немає, у зв`язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 141, 180, 185 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення половини додаткових витрат на дитину, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 )

Повний текст рішення суду складений 06 травня 2026 року.

Суддя: І.В.Коваленко