Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №753/8372/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8372/26

провадження № 3/753/2577/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Бондаренко М.С.,

секретар судового засідання Струсевич К.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Федотов А.І.,

розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ),

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 08 квітня 2026 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24 березня 2026 року серії ЕПР1 № 622648, водійка ОСОБА_1 24 березня 2026 року, о 10 год. 00 хв., у м. Києві, на вул. Урлівська, 16, керувала транспортним засобом «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 , із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у лікаря нарколога ОСОБА_1 відмовилась на бодікамеру поліцейських. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні брав участь прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва Федотов А.І., який вважав долучені матеріали достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Кривошей О.Ю. заперечував наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та зазначав, що керування транспортним засобом відбувалося в умовах крайньої необхідності. Адвокат наполягав, що у ніч на 24 березня 2026 року в м. Києві була оголошена повітряна тривога у зв`язку із загрозою ракетного удару, про що також повідомлялося різними джерелами. У зв`язку з реальною небезпекою для життя та здоров`я, ОСОБА_1 разом із сім`єю була змушена терміново прямувати до найближчого укриття, тому і розпочала рух транспортним засобом у комендантську годину. Наголошував, що вказані дії були спрямовані виключно на усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожувала життю та здоров`ю як самої ОСОБА_1 , так і членів її сім`ї, а тому вчинені нею дії підпадають під ознаки крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність.

ОСОБА_1 підтвердила викладені обставини та зазначила, що після оголошення повітряної тривоги о 00:19 вони разом із чоловіком і дітьми терміново зібралися та вирушили до укриття. Чоловік поїхав з дітьми одним автомобілем, а вона іншим. Під час руху її було зупинено працівниками поліції. Вона зазначила, що їй не сподобалося ставлення працівників поліції, а також сама підстава для її зупинки під час комендантської години. ОСОБА_1 заперечила факт вживання алкоголю та наполягала, що діяла з єдиною метою дістатися разом із родиною до укриття для збереження життя і здоров`я свого та членів сім`ї.

Свідок ОСОБА_2 підтвердив обставини, викладені його дружиною, та пояснив, що вони всією родиною прямували до укриття двома автомобілями. Також зазначив, що протягом останнього року вони регулярно користуються укриттям у паркінгу ТРЦ River Mall. На запитання, чому вони вирушили до укриття вже після початку тривоги опівночі, незважаючи на попередження про можливу загрозу, яке лунало раніше, пояснив, що не хотів переривати сон дітей.

Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши думку прокурора та сторони, яка притягається до адміністративної відповідальності, й свідка, дійшла таких висновків.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 24 березня 2026 року серії ЕПР1 № 622648 складений стосовно ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів; водійське посвідчення ОСОБА_1 ; реєстраційна картка транспортного засобу «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 ; відеозапис з бодікамер з місця події.

Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року(далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Інструкції).

Суддя дослідила відеозапис із нагрудної камери працівника поліції № 472683, події мали наступну послідовність.

ОСОБА_1 була зупинена на дорозі близько 01:00 ночі. Після зупинки вона одразу почала з`ясовувати причини її проведення. Надалі повідомила, що поспішає разом з дітьми з метою їх перевезення до укриття, на що працівники поліції зазначили, що після пред`явлення документів готові забезпечити її супровід до укриття.

Близько 01 хв. 30 с відеозапису працівники поліції повідомили про виявлення ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд, на що ОСОБА_1 відмовилася, продовжуючи вимагати пояснення причин зупинки.

У період з 02 до 03 хв. відеозапису вона також вимагала пред`явлення службових документів працівниками поліції, стверджуючи про порушення з їхнього боку.

О 03 хв. 10 с. ОСОБА_1 повторно відмовилася від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі.

Близько 03 хв. 40 с. відео їй було запропоновано сісти до службового автомобіля для подальшого супроводу до укриття разом із дітьми, однак вона відмовилася, продовжуючи наполягати на з`ясуванні причин зупинки.

На 03 хв. 50 с. працівники поліції втретє роз`яснили необхідність проходження огляду на стан сп`яніння, проте ОСОБА_1 знову відмовилася та почала телефонувати адвокату.

На 06 хв. їй повторно запропонували супровід до укриття, однак вона і надалі відмовлялася.

О 08 хв. 30 с. працівники поліції вкотре запропонували пройти огляд на стан сп`яніння знову ж таки в укритті, однак водійка продовжувала заперечувати.

О 16 хв. 20 с. ОСОБА_1 було надано протокол для ознайомлення, з яким вона ознайомилася та скористалася правом надати свої зауваження.

Отже, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом та маючи ознаки алкогольного сп`яніння, неодноразово відмовлялася від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога.

Надаючи оцінку доводам щодо перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, суддя насамперед зазначає, що працівниками поліції щонайменше тричі пропонувалося забезпечити її супровід до укриття, а також пройти огляд на стан сп`яніння без зволікання, з урахуванням того, що зі слів самої ОСОБА_1 та свідка, укриття знаходилося неподалік.

Водночас ОСОБА_1 від зазначених пропозицій категорично відмовлялася, супроводжуючи це з`ясуванням причинами зупинки.

Тому, аргументи про необхідність негайного прямування до укриття не узгоджуються з поведінкою ОСОБА_1 , адже запропонований працівниками поліції варіант супроводу до укриття забезпечував досягнення цієї мети.

Натомість її дії якраз призвели до тривалого перебування на місці зупинки, що також підтверджується відеозаписом.

При цьому варте уваги те, що повітряна тривога у місті Києві була оголошена 24 березня о 00:19, тоді як зупинка транспортного засобу відбулася близько 01:00 поряд з її будинком, тобто через понад 40 хвилин після її початку.

З огляду на це, а також з урахуванням посилань ОСОБА_1 на підвищену небезпеку (загрозу балістичного удару), така поведінка не вказує про вчинення нею дій, спрямованих на негайне усунення небезпеки, що підсилює сумнів обґрунтованості посилання на стан крайньої необхідності.

Крім того, суддя не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про відсутність факту вживання нею алкогольних напоїв, оскільки їй інкримінується не керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а саме відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння і як водійка, яка зобов`язана дотримуватися ПДР, ОСОБА_1 повинна була виконати законну вимогу працівників поліції щодо проходження такого огляду, чого вона не зробила, що і утворює в цьому випадку склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню її вини, обставин, які пом`якшують та обтяжують її відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.

Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ухвалила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Марина БОНДАРЕНКО