Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №627/33/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року

м. Харків

справа № 627/33/25

провадження № 22-ц/818/ 1986/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії –Маміна О.В., Мальований Ю.М.

за участю секретаря судового засідання – Риндіч О.Б.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство «Барвінок»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Кравченка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року у складі судді Вовка Л.В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, після уточнення якого від 14.07.2025 (а.с. 174-179) просила: визнати недійсною додаткову угоду №3 від 07.03.2017 до договору оренди землі , зареєстрованого 12.07.2012 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584200:01:001:0043, площею 3,6862 га ( надалі Земельна ділянка 1) та зобов`язати ПСП « Барвінок» повернути позивачці Земельну ділянку1 ; визнати недійсним договір оренди землі № 270 від 03.07.2017 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584200:01:001:0416 , площею 3,6648 га ( надалі Земельна ділянка 2) та зобов`язати ПСП « Барвінок» повернути позивачці зазначену земельну ділянку № НОМЕР_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що є власницею Земельних ділянок 1 та 2, що розташовані на території Краснокутської селищної ради та Богодухівського району Харківської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 05.10.2006 позивачка передала у користування ПСП «Барвінок» Земельну ділянку 1 строком на 5 років, термін дії якого сплинув 05.10.2011. В грудні 2024 року вона дізналася, що 07.03.2017 між нею та ПСП « Барвінок», без її відома, укладено додаткову угоду №3 , зареєстровану в Державному реєстрі земель 24.03.2017 за №24 згідно якої договір оренди укладено ще на 15 років . В січні 2025 року позивачці стало відомо про наявність договору оренди землі №270 від 03.07.2017, укладеного між нею та ПСП « Барвінок» без її відома, на земельну ділянку 2 строком на 10 років. Договір оренди землі №270 від 03.07.2017 та додаткову угоду №3 від 07.03.2017 до договору оренди землі позивачка не підписувала. На підставі укладених договорів ПСП « Барвінок » зареєструвало за собою право оренди вказаних земельних ділянок. 02.01.2025 позивачка подала до відділення поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.358 КК України , за фактом підробки її підпису . З урахуванням того факту, що позивачка не підписувала договори, тобто її волевиявлення на їх укладання було відсутнє, умови оренди свого майна вона не погоджувала, у відповідача відсутні підстави для користування Земельними ділянками 1,2 на умовах оренди , тому вони підлягають поверненню у користування позивачки.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. У спірних правовідносинах позивач має заявити вимогу про визнання відсутнім у відповідача права оренди земельних ділянок, а якщо він чинить перешкоди у користуванні останніми - також вимогу про повернення земельних ділянок.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі, не належно оцінив надані позивачем докази та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову. Матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 оспорювані правочини не підписувала, тому ПСП «Барвінок» не набув прав орендаря за оспорюваними договорами, тому зобов`язаний повернути позивачу належні їй земельні ділянки .

13.02.2026 Біловусом Р.В., який діє в інтересах ПСП «Барвінок» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що апеляційна скарга не містить посилання на належні, достатні та достовірні докази на спростування висновків суду, а всі доводи апелянта зводяться виключно до незгоди з прийнятим судовим рішенням. На думку відповідача, позивач намагається ухилитись від належного виконання своїх обов`язків по вказаним правочинам, зокрема, в частині строку оренди, та створити штучні підстави для його дострокового припинення, адже жодного доказу на підтвердження недійсності спірних правочинів, позивачем не надано, зокрема, висновків судово-почеркознавчої експертизи про те, що спірні правочини підписувала не ОСОБА_1 , а інша особа. Посилання на наявність кримінальних проваджень, вважає безпідставними, оскільки лише сама наявність відкритих проваджень жодним чином не підтверджує та не обґрунтовує позовні вимоги, оскільки жодну особу не було повідомлено про підозру та не винесено обвинувальний вирок, в якому б була надана відповідна правова оцінка тим обставинам, на які посилається апелянт. При цьому, питання правомірності укладення та державної реєстрації договору оренди землі №107 від 05 жовтня 2006 року, додаткова угода №3 від 07.03.2017 року , до якого оскаржується позивачем по даній справі, є предметом спору в іншій справі №27/178/25, яка перебуває на розгляді в Краснокутському суді Харківської області. Між ОСОБА_1 та ПСП «Барвінок» існують належним чином орендні відносини на підставі договору оренди ДАНІ , з урахуванням додаткової угоди №3 від 07 березня 2017 року та Договору оренди землі №270 від 03.07.2017, які ОСОБА_1 особисто підписувала та була належним чином ознайомлена зі всіма істотними умовами, погодили їх та усвідомлювала їх наслідки.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 330351 виданим Краснокутським районним відділом земельних ресурсів від 07.09.2000, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.04.2005 за № 1387, є власником земельної ділянки площею 3,6862 га, з кадастровим номером : 6323584200:01:001:0043, цільове призначення : для ведення товарного сількогосподарського виробництва, яка розташована на території Краснокутської селищної ради ( колишня територія Любівської сільської ради) Богодухівського ( колишнього - Краснокутського ) району Харківської області . Державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею , договорів оренди землі за № 010569900034. ( а.с. 7)

05.10.2006 між ОСОБА_1 та ПСП « Барвінок» укладено договір оренди землі № 107 , згідно якого в оренду передається земельна ділянка , загальною площею 3,6862 га , в тому числі 3, 6862 га ріллі, яка розташована на території Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, строком на п`ять років . Договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.2012 за номером № 632358424001040. ( т.1, а.с. 43-44)

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації ( п.39 Договору )

З копії акту визначення меж земельної ділянки та акту приймання - передачі земельної ділянки від 13.07.2012 вбачається наявність підписів з боку орендаря , директора ПСП « Барвінок » ОСОБА_3 , та з боку орендодавця ОСОБА_1 (т.1, а.с.45,46).

Згідно акта приймання - передачі об`єкта оренди ( земельної ділянки ) , укладеного 13.07.2012, за договором оренди від 05.10.2006 за №107 , власник земельної ділянки ОСОБА_1 (орендодавець) передає земельну ділянку , кадастровий номер 6323584200:01:001:0043, площею 3,6862 га, а ПСП « Барвінок » , в особі генерального директора ОСОБА_3 , ( орендар ) приймає земельну ділянку в оренду. (т.1, а.с. 45).

З додаткової угоди №3 від 07.03.2017 до договору оренди землі , зареєстрованого 12.07.2012 за №632358424001040, вбачається, що внесені зміни до пункт 8 Договору, а саме що строк дії договору складає 15 років ( т.1, а.с.48).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.03.2017 за №83402571 вбачається, що 16.03.2017 за ПСП «Барвінок» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 3,6862 га ріллі, кадастровий номер: 6323584200:01:001:0043, на підставі додаткової угоди №3 від 07.03.2017 до договору оренди землі №107 від 05.10.2006 , орендодавець ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки, строк дії договору 15 років. (т.1,а.с. 49).

03.07.2017 між ОСОБА_1 та ПСП « Барвінок » укладено договір оренди землі №270 , згідно якого орендодавець ОСОБА_1 надала , а орендар ПСП « Барвінок» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,6648 га , з кадастровим номером : 6323584200:01:001:0416, яка знаходиться на території Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області , строком на 10 років. Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель та вчинено запис від 21.07.2017 за № 21513225. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрії .( п.40 Договору). Договір укладений с. Колонтаїв Краснокутського району (т.1, а.с. 58-60)

В акті визначення меж земельної ділянки №280 та акті приймання -передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 03.07.2017 наявні підписи сторін (т.1, а.с.103,104).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.07.2017 за № 92381359, на підставі заяви ОСОБА_1 , 13.07.2017 зареєстровано право власності на земельну ділянку , кадастровий номер : 6323584200:01:001:0416, площею 3,6648 га , цільове призначення : для ведення товарного сільсьгосподарського виробництва, що знаходиться на території Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Дата державної реєстрації земельної ділянки 12.07.2013 , орган , що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки : відділ Держземагенства у Краснокутському районі Харківської області ( т.1, а.с. 62).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.07.2017 за №92955993 свідчить про те, що 13.07.2017 за ПСП «Барвінок» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 3,6648 га ріллі, кадастровий номер: 6323584200:01:001:0416, на підставі договору оренди землі № 270 від 03.07.2021 , орендодавець ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки, строк дії договору 10 років (т.1 а.с. 49).

Згідно видаткового касового ордеру № 52 від 25.12.2024 ПСП « Барвінок» видав ОСОБА_1 за 2024 рік орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 6323584200:01:001:0043, по договору оренди землі №107 , у сумі 20 000 грн, яку вона одержала 25.12.2024 (т.1, а.с. 239).

Згідно видаткового касового ордеру №53 від 26.12.2024 ПСП « Барвінок» видав ОСОБА_1 за 2024 рік орендну плату за земельну ділянку, кадастровий номер : 6323584200:01:001:0416, по договору оренди землі №270, та по додатковій угоді №3 до договору оренди землі №107 по земельній ділянці з кадастровим номером : 6323584200:01:001:0043, у сумі 31 000 грн, яку вона одержала 26.12.2024 (т.1, а.с. 239).

За період 2017 по 2024 роки , ПСП « Барвінок » нараховувалася та була виплачена орендна плата ОСОБА_1 за користування земельними ділянками з кадастровими номерами :6323584200:01:001:0043 та 6323584200:01:001:0416, що підтверджується довідкою ПСП « Барвінок » від 24.01.2025 ( т.1 , а.с.50).

02.01.2025 за заявою ОСОБА_1 щодо підробки договорів оренди належних їй земельних ділянок СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області було внесено відомості до ЄРДР за №12025226010000003 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, за фактом внесення недостовірних даних.

По кримінальному провадженню, постановою дізнавача СД Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області І. Рарог від 26.06.2025 призначена судово - почеркознавча експертиза.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.03.2026 витребувано з Богодухівської районної державної (військової) адміністрації заяву про державну реєстрацію земельної ділянки та державний акт або договір оренди земельної ділянки, на підставі якої, було зареєстровано право оренди за договором оренди земельної ділянки №280 від 03.07.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП «Барвінок», з кадастровим номером 6323584200:01:001:0416, з записом у Державному реєстрі №21513225 від 21.07.2012 року, з додатками до заяви.

Витребувано з СД Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області сканкопію висновку експерта почеркознавчої експертизи №15864, щодо підпису у додатковій угоді №3 від 26 лютого 2026 року з кримінального провадження №12025226010000003 від 02.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи №15864 по кримінальному провадженні №12025226010000003 від 26.02.2026 підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді №3 від 07.03.2017 до договору оренди землі, зареєстрованого 12.07.2012 за №632358424001040 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584200:01:001:0043 площею 3,6862 га де: орендарем є ПСП «Барвінок, код ЄРПОУ:30957183, розташований у графі «Орендодавець»,-виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно даних витягу сформованого 20.07.2017 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що право власності земельної ділянки 6323584200:01:001:0416 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі заяви від 13.07.2017.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що 13.07.2017 ПСП «Барвінок» зареєстрував право оренди земельної ділянки 6323584200:01:001:0416 на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.07.2017 укладеним з ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 69).

21.07.2017 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проведено державну реєстрацію право оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 6323584200:01:001:0416 за суб`єктом ПСП «Барвінок».

З відомостей із бази даних про реєстрацію заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 13.07.2017 подана заява про державну реєстрацію право власності земельної ділянки 6323584200:01:001:0416.

Проте у наданій суду копії заяви про державну реєстрацію права власності за ПСП «Барвінок» підпис заявника відсутній.

Згідно довідки Керівника Богодухівського міжрайонного стоматологічного центру В.П. Масалітніна ОСОБА_1 була протезована в Богудухійвському міжрайонному стоматологічному центрі 03.07.2017.

Допитаний в суді першої інстанції свідок, директор ПСП «Барвінок» ОСОБА_3 , пояснив, що спірні договір оренди землі та додаткова угода до договору оренди землі , були укладені між ПСП « Барвінок» та ОСОБА_1 , які були підписані позивачкою. Відповідач , зареєструвавши право оренди, користується спірними земельними ділянками на законних підставах , а відповідачка отримує належну орендну плату.

Відповідно ч.1ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.317,319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

У статті 328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 2ст. 373 ЦК України вказано, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність – це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21)).

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21)).

Частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У частині першій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частині 4 статті 124 ЗК України зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до абзацу першого статті 638 ЦК України в редакції, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тлумачення вищенаведених норм ЦК України свідчить, що обов`язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку договор оренди) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини договору оренди, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов`язкового суб`єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.

Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об`єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин.

Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об`єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб`єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.

Таким чином, на відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.

Конструкція частини третьої статті 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов`язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.

В пунктах 7.5-7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Отже, тлумачення частини третьої статті 203 ЦК України дає підстави стверджувати, що вона застосовується лише тоді, коли існує хоча б якесь волевиявлення учасника правочину. Якщо процес формування його волі відбувся під впливом (тиском) зовнішніх обставин чи факторів, які її деформують, за приписами частини першої статті 215 ЦК України це є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 визначено, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок із кадастровими номерами: 6323584200:01:001:0043 та 6323584200:01:001:0416.

В додатковій угоди №3 до договору оренди землі від 07.03.2017, зареєстрованою 12.07.2012 за №632358424001040, якою внесені зміни до умов договору щодо розміру орендної плати , порядку і форми розрахунків , строку оренди , порядку продовження його дії та умов збору врожаю після його припинення наявний підпис особи в графі «Орендодавець».

Згідно висновку почеркознавчої експертизи №15864 по кримінальному провадженні №12025226010000003 від 26.02.2026 підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді №3 від 07.03.2017 до договору оренди землі, зареєстрованого 12.07.2012 за №632358424001040 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584200:01:001:0043 площею 3,6862 га де: орендареом є ПСП «Барвінок, код ЄРПОУ:30957183, розташований у графі «Орендодавець»,-виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Судова колегія не враховує факт сплати ПСП «Барвінок» орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6323584200:01:001:0043 за договором оренди землі №107 та за земельну ділянку з кадастровим номером 6323584200:01:001:0416 за договором оренди землі №270, як належне виконання умов договорів оренди, оскільки такі платежі були здійснені лише після виникнення спору у 2024 році та не мають ознак систематичності.

Згідно ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Визнання договору недійсним є неналежним способом захисту у випадку оспорювання самого факту укладення правочину через відсутність волевиявлення (підробку підпису). Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права шляхом визнання обов?язку боржника за договором відсутнім.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі N? 554/11260/21.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання недійсними додаткової угоди № 3 до договору оренди землі від 07 березня 2017 року та договору оренди землі № 270 від 03 липня 2017 року з огляду на обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71).

З огляду на доведення факту відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди № 3 до договору оренди землі від 07.03.2017 ( відсутність її підпису у зазначеному договорі), судова колегія вважає, що ПСП « Барвінок» набув право оренди та користується Земельною ділянкою 1 за відсутності належної правової підстави, що є підставою для задоволення позовних вимог про її повернення у користування власника.

Волночас всупереч вимогам статей 12, 18 ЦПК України, позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин неукладення договору оренди землі № 270 від 03 липня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323584200:01:001:0416 площею 3,6648 га.

Довідка від 03.07.2017 Керівника Богодухівського міжрайонного стоматологічного центру В.П. Масалітніна про те, що ОСОБА_1 була протезована в Богудухійвському міжрайонному стоматологічному центрі 03.07.2017 та відсутність її підпису у заяві про реєстрацію права оренди не свідчить про неможливість укладання нею 03 липня 2017 договору № 270 щодо оренди Земельної ділянки 2.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути Земельну ділянку 2.

Оскільки суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання ПСП «Барвінок» повернути на користь ОСОБА_1 . Земельну ділянку 1 з кадастровим номером 6323584200:01:001:0043, а також навів помилкові мотиви відмови у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача повернути позивачу Земельну ділянку 2 з кадастровим номером 6323584200:01:001:0416, рішення суду в частині відмови у задоволення позовних вимог про зобов`язання повернути Земельну ділянку 1 – скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Мотивувальну частину рішення суду про відмову у задоволенні позову про зобов`язання відповідача повернути позивачу Земельну ділянку 2 належить змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови.

В іншій частині суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними додаткової угоди № 3 до договору оренди землі від 07 березня 2017 року та договору оренди землі № 270 від 03 липня 2017 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пунктів 3,4 ч. 1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Частиною 1статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, тому стягненню підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 302,80 грн.

Врахуваючи, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в суді апеляційної інстанції, а апеляційна скарга задоволена частково, з ПСП «Барвінок» на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1411,97 грн.

Керуючись статтями367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Кравченка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року в частині відмови у задоволення позовних вимог про зобов`язання повернути ПСП « Барвінок» земельну ділянки з кадастровим номером 6323584200:01:001:0043 ОСОБА_1 - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.

Зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство «Барвінок» повернути на користь ОСОБА_1 земельну ділянки з кадастровим номером 6323584200:01:001:0043, площею 3,6862 га яка розташована на території Краснокутської селищної ради ( колишня територія Любівської сільської ради) Богодухівського ( колишнього - Краснокутського ) району Харківської області.

Мотивувальну частину рішення суду про відмову у задоволенні позову про зобов`язання Приватного сільськогосподарського підприємство «Барвінок» повернути на користь ОСОБА_1 земельну ділянки з кадастровим номером 6323584200:01:001:0416 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Барвінок» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302 (триста дві) грн 80 коп.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Барвінок» на користь держави судовий збір у розмірі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн 97 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований