Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №646/1355/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 травня 2025 року

м. Харків

справа № 646/1355/26

провадження № 22-ц/818/2983/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Куп`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Харківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Сіренко Ю.Ю., -

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою заінтересована особа - Куп`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Харківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті. Просив встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки сел. Куп`янськ-Вузловий Куп`янського району Харківської області у селі Куп`янськ-Вузловий Куп`янського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Куп`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Харківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду у справі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження, оскільки заявник не звернувся до органу ДРАЦС. Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до даних правовідносин не може бути застосовано вимоги ст. 317 ЦПК України, оскільки смерть сестри заявника настала не на окупованій території. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії від 28.02.2025 року № 376 с. Куп`янськ-Вузловий, на час смерті сестри заявника було визнано таким, що знаходиться на території, на якій ведуться активні бойові дії. Тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом РАЦС зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи. Факт смерті реєструється відповідним реєстраційним органом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Отже, зверненню до суду із заявою про встановлення факту смерті у певний час має передувати звернення заявника до органу РАЦС із заявою про реєстрацію смерті особи. Лише після одержання відмови органу РАЦС у реєстрації події смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням у ці органи або відсутності документів, які стверджують подію смерті, заявник має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті особи в певний час. Тому, суд відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки заява про встановлення факту смерті громадянина України на території активних бойових дій не підлягає розгляду в порядку ст. 317 ЦПК України.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує з нормою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка міститься в статті 6 «Право на справедливий суд».

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Статтями 315, 317 ЦПК України передбачено встановлення, зокрема, факту смерті.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦСу може бути видано свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).

У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина перша-друга статті 318 ЦПК України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях" розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК. На даний час до них відносяться території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.

Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України, тому даний спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану).

Заявник просив встановити факт смерті особи у селищі Куп`янськ - Вузловий Куп`янського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_3 під час обстрілу збройними формуваннямим РФ із застосуванням снарядів.

Посилання суду першої інстанції на необхідність попереднього звернення до органів ДРАЦС не ґрунтується на законі, оскільки ст.315 ЦПК України передбачено встановлення факту смерті особи в певний час та при певних обставинах у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують смерть особи в певний час при певних обставинах.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року -скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова