Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №398/76/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Суд: Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 05 травня 2026 р.

Справа: №398/76/26

Суддя: Москалик В. В.

Справа №: 398/76/26

провадження №: 2/398/1593/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Москалик В. В.,

за участю секретаря судового засідання Ситник І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Долина Людмила Григорівна, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимогу обґрунтовує тим, що 05.10.2007 між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис № 535. За час цього шлюбу у вказаного подружжя народилися діти: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі було придбано майно, а саме: житлове приміщення у гуртожитку номер АДРЕСА_1 . Вартість житлового приміщення загальною площею 48,8 кв. м становить 82 680,00 грн, що підтверджується договором купівлі - продажу житлового приміщення у гуртожитку від 28.10.2015. З 2024 фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені. Позивачка разом з дітьми мешкала за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 . Проте, перед початком вторгнення російських військ до України, була змушена разом з дітьми, залишити територію України ще до офіційного розірвання шлюбу, а після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року не мала можливості повернутися в Україну, оскільки перебувала у статусі тимчасового захисту в Польщі. Наразі Позивачка разом з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі № 398/4162/25 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на утримання дітей аліменти 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але це рішення суду не виконується, оскільки відповідач офіційно ніде не працює. Зазначене в певній мірі ускладнює забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей та є підставою для збільшення частки майна ОСОБА_1 . Позивачка самостійно сплачує комунальні послати та доглядає за вказаним житловим приміщенням, не проживаючи в ньому. Після завершення війни планує повернутися до України разом з дітьми. Оскільки відповідач матеріальної участі у забезпеченні дітей не приймає, це покладає надмірне навантаження на позивача та потребує втручання суду. Вважає, що майно слід розподілити між ними, відступивши від засад рівності часток подружжя на об`єкти спільної сумісної власності та визнати за позивачкою право власності на 2/3 частини житлове приміщення у гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частину зазначеного приміщення.

Позивач та представник позивача, в судове засідання не з`явилися, від представника позивачки до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника, в заяві зазначила, що підтримують позовні вимоги, просили задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням заяви від 06.0.2026.

Відповідач в судове засідання не з`явився, через систему подав на адресу суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Статтею 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.

Суд встановив, що згідно з заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.12.2024 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.10.2007 до 15.12.2024.

В шлюбі народились діти, дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.11.2025 з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання дітей.

В період шлюбу, а саме 28.10.2015, подружжя придбало жиле приміщення у гуртожитку АДРЕСА_1 , загальною площею 48,8 кв. м за адресою: покупцем в договорі купівлі- продажу жилого приміщення у гуртожитку від 28.10.2015 зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, ОСОБА_1 , є власником жилого приміщення в гуртожитку АДРЕСА_5 .

З урахуванням викладеного, оскільки вказаний договір купівлі-продажу квартири укладався під час перебування позивачки та відповідача у шлюбі, спірне житлове приміщення є спільним сумісним майном подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Угоди про добровільний поділ квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто, а тому позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України № 1-8/2012 (№ 17-рп/2012) встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу) або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України). Примусове припинення права власності можливе лише згідно зі ст. 365 ЦК України.

Суд, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, дійшов висновку, що придбане сторонами під час шлюбу житлове приміщення у гуртожитку АДРЕСА_1 , яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу шляхом визнання за кожним із подружжя права власності, а саме: за позивачкою право власності на 2/3 частини житлового приміщення у гуртожитку та за відповідачем право власності на 1/3 частину зазначеного приміщення.

Оскільки представник позивача в своїй заяві просила судові витрати залишити за фактично понесеними, питання про розподіл судових витрат, не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 28, 81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Долина Людмила Григорівна до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити.

Визнати житлове приміщення у гуртожитку АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) право власності на 2/3 частину житлового приміщення № 703-704 у гуртожитку, розташованого в будинку АДРЕСА_6 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 ) право власності на 1/3 частину житлового приміщення № 703-704 у гуртожитку, розташованого в будинку АДРЕСА_6 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.05.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua