Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №344/253/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/253/26

Провадження № 2/344/2764/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Семенюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

07.01.22026 позивач звернувся суду з позовною заявою до відповідача, у якій просить: розірвати шлюб, зареєстрований 15.06.2003, актовий запис №1090, що зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління юстиції міністерства юстиції.

Позов обґрунтовує тим, що у нього з відповідачем відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Втратили почуття любові та поваги один до одного. Спільного господарства не ведуть. Відповідач уникає будь-якого спілкування з позивачем. Не виходить на зв`язок, що позбавляє його вирішити дане питання позасудовим шляхом.

Рішення про розірвання шлюбу усвідомлене, добровільна та безпосередньо пов`язане з бажанням припинити подальше подружнє життя.

Спільних неповнолітніх дітей у шлюбі немають.

Надання строку для примирення не потрібно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.01.2026 справу передано судді Кіндратишин Л.Р.

12.01.2026 позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

28.01.2026- позивачем усунуто недоліки,у наданий законом строк з моменту отримання ухвали суду.

29.01.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.03.2026 від відповідача надійшов відзив. У позові просить відмовити. Також просить надати строк для примирення. В обґрунтування вказаного зазначено, що позивач проходить військову службу з 25.02.2022, є діючим військовослужбовцем. Шлюб між нею та позивачем укладено 15.06.2023, тобто підчас проходження позивачем військової служби. Отже, вважає, що позивач свідомо вчинив певні дії щодо укладення шлюбних відносин з відповідачем, під час проходження військової служби та розуміючи, що відносини будуть будуватися на відстані до демобілізації. Проте, позивачу надавалась щорічна відпустка, яку вони проводили разом, будували плани на майбутнє.

За рішенням від 25.09.2024 №468 про зарахування на квартирний облік за місцем проживання у виконкомі міської ради, відповідач та позивач занесені у список громадян, що мають право на першочергове одержання житла як сім`я.

Згідно договору оренди від 30.11.2023, нею було здійснено найм житла під час спільного проживання з позивачем. У такій квартирі продовжують перебувати речі та документи позивача.

Під час лікування позивача, після отримання бойової травми, 15.09.2024, відповідач постійно ( пів року) дбала про нього. Отримувала кредитні кошти на його лікування. Як дружині військовослужбовця рішенням суду було відмовлено у нарахованих відсотках за кредитом.

Позивач жодного разу не звертався до відповідача з питання розірвання шлюбу.

Відповідач не бажає розлучатись із позивачем, вважає у їхніх відносинах настала « криза трьох років».

20.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив. Просить строк на примирення не надавати, задоволити позов про розірвання шлюбу. В обґрунтування, зокрема, зазначено, що шлюб має добровільний характер. Наполягання позивача на розірванню шлюб є його остаточним волевиявленням. Збереження шлюбу є неможливим.

24.03.2026- протокольною ухвалою суду відмовлено у надання строку для примирення.

Позивач в судове засідання не прибув. Разом з позовом подав про розгляд справи без його участі.

У вступному слові представник відповідача – адвокат Панова О.В. у позові просила відмовити. Сторони у справі є молодими людьми, відповідач прагне зберегти сім`ю. при цьому, зазначила, що у випадку розірвання шлюбу, відповідач бажає відносити своє дошлюбне прізвище.

Заслухавши вступне слово представника позивача, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого 15.06.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 15.06.2023 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №1090. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_4 .

Спільних дітей у сторін немає.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Спільні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються СК України.

Суд встановив, що сім`я між сторонами розпалася, перебування сторін у шлюбі є формальним, примирення не можливе. Зокрема, тривалий час сторони не проживають однією сім`єю, не підтримують сімейно-шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства. Причиною розпаду сім`ї стало те, що в них виявилися різні погляди на спільне подружнє життя, через що між ними склалися відносини, які перешкоджають утриманню сім`ї та неможливістю подальшого спільного проживання та збереження сім`ї, що призвело до припинення шлюбних відносин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 1 СК України, передбачено побудову сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, а також взаємодопомоги і підтримки. Рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї закріплена статтею 7 цього Кодексу, а також статтею 24 СК України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

При цьому, добровільність як засада шлюбу спостерігається, починаючи із закріплення права осіб на укладення шлюбу, перебування у ньому і закінчуючи правом на його вільне розірвання та припинення шлюбних відносин за бажанням будь-кого із подружжя.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя, що у контексті даної справи означає надання можливості подружжю на вільний вибір способу побудови своїх відносин у зареєстрованому шлюбі або іншим шляхом. Ніхто не може бути примушений до шлюбу або до особистих стосунків поза його волею. При цьому колишнє подружжя не позбавляється можливості налагодити свої стосунки й після розлучення шляхом укладення нового шлюбу або іншим шляхом.

Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За частиною 2 статті 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя .

Згідно з ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно в процесі розгляду конкретної справи.

З правового аналізу норм ст. 111 СК України та ч.7 ст.240 ЦПК України випливає, що надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. До того ж, здійснення процедури примирення є можливим за наявності бажання до цього обох сторін, які прикладають зусилля до збереження шлюбу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, причини позову про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу стало неможливим, позивач відмовляється перебувати в шлюбі. За час перебування справи на розгляді в суді, фактично за три місяці, позивач не змінив своєї позиції, а відповідач не надала належних доказів, які б свідчили що нею вживалися заходи для примирення, що сім`ю можливо зберегти, отже, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, сім`я розпалася остаточно, а тому шлюб необхідно розірвати.

Відповідач виявила бажання змінити своє прізвище на дошлюбне.

Таким чином позов підлягає до задоволення.

У порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої в даному випадку сплачений судовий збір слід стягнути з відповідача в користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи визнання відповідачем позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №1090, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331, 20 грн. копійок судового збору.

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 відновити дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 ».

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , остання відома адреса місця проживання : АДРЕСА_2 .

Повне рішення – 04.05.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.