Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №464/949/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/949/26

пр.№ 2/464/1466/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Позивач через електронний кабінет звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 06.09.2023-100003221 від 09 вересня 2023 року у розмірі 7583,16 грн, покликаючись на невиконання узятих на себе зобов`язань.

У зв`язку з поданням до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивачем додано до позовної заяви доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.

Суддя ухвалою від 27 лютого 2026 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у зв`язку з малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного законодавства, про що просив позивач.

Ухвала про відкриття провадження оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.

Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.

Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.

Позивачу/представнику позивача ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

За відсутності відомостей щодо наявності у відповідача електронного кабінету та зареєстрованого місця проживання/перебування (отримані у порядку ст.187 ЦПК України відомості з Єдиного державного демографічного реєстру, Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної міграційної служби, реєстру Львівської міської територіальної громади (Сихівський район) повідомлявся через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України в порядку, як це передбачено ч.10 ст.187 ЦПК України.

Відповідач додатково (альтернативним способом) повідомлявся про розгляд справи за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить рекомендоване повідомлення поштового відправлення.

Суд вжив передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідача та створив умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, відповідач, незважаючи на належне повідомлення, своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявив.

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України).

При застосуванні норм права суд ураховує сформовану позицію Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року), за якою обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за договором, ретельно досліджуючи які, суд ураховує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Як регламентовано ст.ст.1, 8, 13, 14 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом з`ясовано, що 09 вересня 2023 року між позивачем (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено кредитний договір № 06.09.2023-100003221 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора – А416. Договір також підписано кредитодавцем.

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору: сума кредиту – 9 000 грн; строк надання кредиту 70 днів з датою повернення – 17 листопада 2023 року; фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3 % за 1 день користування кредитом; комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 15 % від суми кредиту, що дорівнює 1350 грн; реквізити належного позичальнику електронного засобу для надання коштів за договором – 4966-80ХХ ХХХХ-1222.

На підставі наявного у справі договору № 4507 від 01 листопада 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надає позивачу послуги в системі LiqPay.

На підтвердження заявлених вимог позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо переказу 10 серпня 2023 року через платіжну систему LiqPay (ID операції НОМЕР_1 ) у розмірі 6 000 грн на карту НОМЕР_2 *93 на виконання договору № 10.08.2023-100000178.

Натомість вказані письмові докази жодним чином не підтверджують перерахування позивачем кредитних коштів відповідачу, адже є відмінними та не співпадають ані з номером договору, ані з датою надання кредиту, ані з сумою кредиту, ані з номером платіжного інструменту.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Таким чином, позивач у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитом не долучив жодних документів, які б підтверджували виконання кредитодавцем взятих на себе зобов`язань - перерахування відповідачу як позичальнику кредитних коштів та користування такими.

Об`єктивні докази, які б слугували висновком виконання кредитодавцем взятих на себе зобов`язань, відсутні.

Суд, досліджуючи наданий розрахунок заборгованості, переконаний, що такий сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розмір за договором, адже позивачем не надано будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору (постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 765/№ 755/18920/18).

Розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Інших доказів позивачем не надано.

Позивач клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв, а, зважаючи на вимоги цивільного процесуального законодавства, зокрема засади змагальності та диспозитивності, суд не вправі за власною ініціативою витребувати докази у позивача. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.

Суд, розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом з похідними вимогами – процентів, комісії та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту. Наведене зумовлює відмову у позові. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний рішення суду та беззастережно доводили протилежне.

За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Водночас неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від тягарю доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог (постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

У зв`язку з відмовою в позові судові витрати до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати позивача залишити по понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код за ЄДРПОУ 37356833, м.Київ, вул.Саксаганського, 133А;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання не встановлено, останнє відоме зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 06 травня 2026 року, що є датою його за відсутності учасників справи, як це передбачено ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО