Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №443/56/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/56/26

Провадження №3/443/91/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ,

за частиною 1 статті 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 24.12.2025 о 20 год 43 хв у с. Любша вул. Стрийська 3 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі ЛІЛ ТСМОЛ КНП «Стрийська ЦРЛ» відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду у судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, з урахуванням належного та своєчасного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи, беручи до уваги приписи статті 268 КУпАП, згідно з якими присутність такої особи при розгляді справи, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, не є обов`язковою, а також зважаючи на присутність у судовому засіданні захисника, суд доходить висновку про наявність обґрунтованих підстав для розгляду справи за відсутності цієї особи.

У суді захисник Мар`яш Л.В. підтримала подане нею клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення, в обґрунтування якого покликаючись на те, що поліцейський висловив ОСОБА_1 вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, спочатку назвавши ознаками сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці та звужені зіниці очей. Згодом повідомив, що він має пройти огляд на визначення вживання алкогольних чи наркотичних речовин. У подальшому назвав ознаку сп`яніння: розширені зіниці очей. У протоколі про адміністративне правопорушення поліцейський ознаками наркотичного сп`яніння зазначив: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. У направленні на огляд вказано вже інші ознаки наркотичного сп`яніння, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. На відеозаписі зафіксовано, що поліцейські взагалі не перевіряли наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, зокрема, не перевіряли реакцію зіниць на світло. Наведене свідчить про те, що працівником поліції зазначено надумані ним ознака наркотичного сп`яніння, не перевірено їх наявність для штучного створення підстав вимоги пройти огляд. Вимога поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 направлено до медичного закладу у м. Стрий, який не є найближчим закладом охорони здоров`я, таким є медичний заклад, що знаходиться у м. Жидачів, відстань до якого майже у двічі менша. Отже, процедура направлення на огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння не відповідає вимогам чинного законодавства, та є недійсною на підставі ч.5 ст. 266 КУпАП. Коли ОСОБА_1 їхав до лікарні поліцейській припинили відеофіксацію та стали активно схиляти його до відмови від огляду, пояснюючи, що відпустять його поїхати додому якщо він відмовиться від огляду, що йому немає сенсу тратити час у «святий вечір». Поліцейській вводили ОСОБА_1 в оману, що суд не позбавить його права керування, оскільки він немає такого права, що на нього буде накладено судом лише штраф. Після цього поліцейський відновив відеофіксацію та ОСОБА_1 за вказівкою поліцейських сказав, що відмовляється від огляду. Незважаючи на те, що поліцейським ніби то було виявлено у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння та висловлено вимогу пройти відповідний огляд, поліцейський сказав ОСОБА_1 сісти за кермо та перепаркувати автомобіль шляхом штовхання. На відеозаписі відсутні проміжки часу. Тобто вказаний відеозапис є нарізаним, неповним і таким, що отриманий з порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18.12.2018 №1026, а тому є неналежним та недопустимим доказом. ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, тому до нього не може бути застосовано позбавлення права керування транспортними засобами.

Захисник Петренко К.Л. підтримала позицію захисника ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши аргументи захисників, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №549887 від 24.12.2025, згідно з яким ОСОБА_1 24.12.2025 о 20 год 43 хв у с. Любша вул. Стрийська 3 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с.4);

копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6406929 від 24.12.2025, яка підтверджує факт керування ОСОБА_1 24.12.2025 о 20 год 49 хв у с. Любша, вул. Стрийська. 4 транспортним засобом та порушення ним ПДР (а.с.4);

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявленням стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.12.2025, у якому зазначено заклад охорони здоров`я, куди скеровується ОСОБА_1 , а саме: ВП «Лікарня інтенсивного лікування» КНП «ТМО «СМОЛ», виявлені у нього ознаки сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, а також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в цьому медичному закладі та складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №549887 (а.с.6);

долученими до матеріалів справи відеозаписами на носії інформації (компакт-диску), які дозволяють чітко встановити обставини справи, дії, поведінку та зміст розмови осіб (особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та поліцейського) на місці зупинки транспортного засобу, та з яких вбачається обставина керування ОСОБА_1 транспортним засобом та висловлення ним поліцейському відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с.7).

Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності зазначені вище докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин суду не надано.

Суд критично оцінює аргументи захисника ОСОБА_2 виходячи з такого.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено покладення на поліцейського обов`язку вчиняти певні дії на підтвердження наявності у водія відповідних ознак сп`яніння. Наявність у водія таких ознак оцінюється поліцейським виходячи із зовнішніх проявів поведінки водія, його стану та обстановки, а перебування водія у стані сп`яніння підтверджується або спростовується оглядом на стан сп`яніння, який проводиться відповідно до встановленого порядку (у разі наявності ознак наркотичного сп`яніння – у закладі охорони здоров`я).

Наведені поліцейським виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння узгоджуються з ознаками, передбаченими Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. Обставина наявності невідповідності ознак наркотичного сп`яніння, зазначених поліцейським у різних документах, а також при їх повідомленні ОСОБА_1 , дійсно має місце, однак така обставина не є істотним порушенням, яке спотворює зміст складених поліцейським документів чи свідчить про їх надуманість та невідповідність фактичним обставинам. Суд зауважує, що наявність навіть однієї ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема поведінки, що не відповідає обстановці, яка зазначена у всіх складених поліцейськими документах, є достатньою підставою для висунення законної вимоги про проходження відповідного огляду.

При цьому сама по собі можлива неточність у формулюванні окремих ознак сп`яніння або їх різне відображення у складених документах не спростовує факту висловлення поліцейським законної вимоги пройти огляд та подальшої відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду у встановленому порядку.

Суд зауважує, що згаданою Інструкцією дійсно передбачено направлення поліцейським водія транспортного засобу до найближчого закладу охорони здоров`я у разі наявності підстав вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Разом з тим сам по собі факт направлення особи до іншого закладу охорони здоров`я за умови, що такий заклад уповноважений на проведення відповідного огляду, не свідчить про недійсність процедури огляду та не спростовує обов`язку водія пройти такий огляд у встановленому законом порядку. Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тому фактичне доставлення його до закладу охорони здоров`я поліцейськими не здійснювалося.

Аргументи захисника щодо невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не мають юридичного значення для розгляду цієї справи. Відсторонення водія від керування транспортним засобом застосовується як запобіжний захід з метою забезпечення безпеки дорожнього руху та запобігання можливим аварійним ситуаціям, які можуть виникнути через стан водія, а тому незастосування такого заходу не є істотним порушенням порядку огляду особи на стан сп`яніння, передбаченого статтею 266 КУпАП. Крім цього, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було запропоновано перепаркувати транспортний засіб шляхом штовхання, без увімкнення двигуна та приведення автомобіля у рух за його допомогою, що не вважається керуванням транспортним засобом у розумінні закону.

Твердження захисника про введення ОСОБА_1 в оману працівниками поліції та схиляння його до відмови від проходження огляду не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а наявні у справі відеозаписи таких обставин не містять.

Суд зауважує, що наявні у матеріалах справи відеозаписи дійсно не є безперервними, однак вони дозволяють достеменно встановити обставини, що підлягають доказуванню у цій справі, зокрема факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, висловлення поліцейським законної вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та чітке висловлення ОСОБА_1 відмови від проходження такого огляду.

Суд також зауважує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у даному випадку утворює саме факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, незалежно від подальшого встановлення чи невстановлення факту перебування особи у стані сп`яніння.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд зазначає, що з урахуванням приписів частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху судом не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зважаючи на викладені обставини у сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому суд відхиляє аргументи сторони захисту про неможливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами з підстав відсутності у нього посвідчення водія.

Суд зауважує, що особі, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, санкцією якого передбачено, зокрема, позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, таке адміністративне стягнення може бути призначене незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у встановленому законом порядку посвідчення водія.

Інше тлумачення закону фактично створювало б ситуацію, за якої особа, яка керує транспортним засобом без отримання відповідного права, опинялася б у більш привілейованому становищі порівняно з особою, яка таке право отримала у встановленому законом порядку, що суперечить принципам законності, справедливості та індивідуалізації адміністративного стягнення.

Суд також враховує, що підвищена суспільна небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами без отримання у встановленому законом порядку права на керування, обумовлює особливе значення запобіжної мети адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, висловленим Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20 (провадження №11-кп/821/579/22.

Тому відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія не виключає можливості застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір»,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови оголошено 07.05.2026 о 08 год 50 хв.

Суддя А.І. Павлів