Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №523/3848/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/3848/26

Провадження №2-о/523/212/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент міського господарства Одеської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа Департамент міського господарства Одеської міської ради.

В обґрунтування заяви заявник зазначила, що Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради 18.12.2001 на підставі розпорядження органу приватизації № 168029 від 18.12.2001 було видано свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстроване і записано у реєстрову книгу за № 12-23486 від 18.12.2001.

Вказаним свідоцтвом посвідчено, що квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на правах приватної, спільної часткової власності – ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_3 в рівних частках.

При видачі свідоцтва про право власності на квартиру, в ньому була допущена помилка, яка перешкоджає заявнику володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власність на свій розсуд, а саме ім`я заявника записано, як ОСОБА_4 , що не збігається із записом імені у офіційному документі, що підтверджує факт народження, із документами що посвідчують особу де ім`я вказано, як « ОСОБА_5 ».

На підставі викладеного заявник просить: встановити факт належності правовстановлюючого документа ОСОБА_6 , а саме свідоцтва про право власності на житло виданого 18.12.2001 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкомом Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації № 168029 від 18.12.2001, яке зареєстроване і записано у реєстрову книгу за № 12-23486, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Після надходження та реєстрації зазначеної заяви, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилась, на адресу суду 28.04.2026 року (вх. №19922) надійшла заява за підписом заявника про розгляд справи за її відсутності, відповідно до якої заявник зазначила, що заяву підтримує та просить її задовольнити (а.с.24-25).

Представник заінтересованої особи: Департамент міського господарства Одеської міської ради, про час та місце слухання справи повідомлений (а.с.23), представник про причини не явки суду не повідомив, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дослідивши докази надані на підтвердження обставин заяви, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту належності документа, заявник зазначила, що у Свідоцтві про право власності на житло допущено помилку щодо написання її паспортних даних, як ОСОБА_4 , що не збігається із записом імені у офіційному документі, що підтверджує факт народження, і документами що посвідчують особу де ім`я заявниці вказано, як « ОСОБА_5 ».

Матеріалами справи встановлено, що Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради 18.12.2001 на підставі розпорядження органу приватизації № 168029 від 18.12.2001 було видано свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстроване і записано у реєстрову книгу за № 12-23486 від 18.12.2001. Вказаним свідоцтвом посвідчено, що квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на правах приватної, спільної часткової власності – ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_3 в рівних частках (а.с.11).

Так, відповідно до копії свідоцтва про народження встановлено (мовою оригіналу) ОСОБА_7 народилась, ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначені: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно копії паспорта громадянина України, останній видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 16.10.2015 року, актовий запис №1755. Прізвище після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 » (а.с.10).

Отже, з досліджених документів встановлено, що заявник, ОСОБА_3 , в подальшому після укладення шлюбу, яка змінила прізвище на « ОСОБА_10 », ім`я записано як « ОСОБА_5 » що відповідає паспорту громадянина України, при цьому у Свідоцтві про право власності на житло ім`я записано, як « ОСОБА_5 ».

Суд зазначає, що "Український правопис" щодо імені ОСОБА_5 та ОСОБА_5 зазначає, що на сьогоднішній день в українській мові обидва варіанти написання вважаються вірними, але використовувати їх в офіційному письмі слід обережно, а саме відповідно того, варіанту, який зазначено в офіційних документах, отже, слід обов`язково використовувати той варіант, який зафіксований в паспорті людини, оскільки фактично ці дві форми в юридичному сенсі вважаються різними іменами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту зокрема: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про встановлення фактів, що мають юридичне значення при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення документів та вільного розпорядження власністю, тому суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

З огляду на викладені обставини та норми матеріального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 76-80, 247, 293-300, 316-320, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент міського господарства Одеської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт належності правовстановлюючого документа ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: Свідоцтва про право власності на житло виданого 18.12.2001 р. Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації № 168029 від 18.12.2001 р., яке зареєстроване і записано у реєстрову книгу за № 12-23486, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 27.04.2026р.

Суддя: