Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №523/6472/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6472/25

Провадження № 2-о/522/123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Гільтай А. В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Стріченка Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) про встановлення фактів проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення фактів проживання однією сім`єю та перебування на утриманні.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2025 справу передано на розгляд за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що з 2007 року по 12.03.2025 вона проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, мають двох дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 було призвано на військову службу.

12.03.2025 ОСОБА_4 зник безвісти при виконанні бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Бурлацьке Волноваського району Донецької області, про що заявнику від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшло сповіщення сім`ї вих. № 4459 від 18.03.2025.

Зазначає, що встановлення факту постійного проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні їй потрібно для реалізації прав, передбачених Законами «України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як члену сім`ї особи, зниклої безвісти, а саме як дружини та осіб, що перебували на утриманні військовослужбовця на момент зникнення безвісти та реалізації права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

Указує, що факт проживання її та ОСОБА_4 однією сім`єю з 2007 року може бути підтверджене безліччю фото сімейного характеру, у тому числі фото, починаючи з 2008 року ОСОБА_4 з новонародженою донькою ОСОБА_5 на руках, та безліччю інших сімейних фото 2008-2024 року, де ОСОБА_6 та ОСОБА_1 разом в домашній обстановці, ОСОБА_4 з доньками, або всією сім`єю з нагоди святкування випускного доньки з садочку, або Нового року, або на інші свята та у визначні для сім`ї події.

В анкеті військовослужбовця, складеної з його слів, ОСОБА_4 у розділі щодо сімейного стану зазначив ОСОБА_1 цивільною дружиною, що свідчить про визнання ним статусу подружжя та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Крім того, сповіщення сім`ї № 284 від 18.03.2025 вих № 4459 про зникнення безвісти ОСОБА_4 адресовано ОСОБА_1 як дружині зниклого безвісти. Також за даними Витягу з ЄРДР № 12025162490000413 від 19.03.2025 вона зареєстрована як потерпіла (заявник) за ч. 1 ст. 115 КК України про те, що її чоловік ОСОБА_4 зник безвісти 12.03.2025. Окрім того, вона та ОСОБА_4 були зазначені між собою як довірені особи у деклараціях про первинну медичну допомогу, укладених в одного сімейного лікаря.

Вважає, що підтвердженням наявності спільних витрат є оплата нею штрафів та боргів за ОСОБА_4 у виконавчому провадженні на загальну суму 3 205, 20 грн та погашення кредиту на загальну суму 1 150 грн.

Щодо утримання ОСОБА_4 її та двох доньок зазначає, що вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яку орендують. Ця адреса зазначалася ними у низці документів.

Єдиним джерелом доходу їхньої сім`ї був заробіток ОСОБА_4 , який займався ремонтом автомобілів на СТО в м. Одесі та його підробіток водієм таксі.

При цьому вона у період з 2008 року по теперішній час офіційно не працювала, перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення, де отримувала щомісячну одноразову допомогу, займалась вихованням двох неповнолітніх доньок та вела домашнє господарство.

Указує, що у свідоцтвах про народження дітей відомості про батька записані з її слів згідно з ч. 1 ст. 135 СК України, однак ім`я та по батькові зазначені біологічного батька - « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_4 мав стабільний заробіток, який був постійним і основним джерелом існування їхньої сім`ї, тобто вона та діти фактично перебували на його утриманні.

Вважає, що підтвердження цього є довідки з банківських установ, що підтверджують, що з рахунку ОСОБА_4 на банківську картку доньки ОСОБА_5 находили кошти. Заявник банківської картки не має.

Зазначає, що оскільки вона та ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі, вона позбавлена можливості отримати допомогу від держави як дружина зниклого безвісти військовослужбовця.

На підставі наведеного просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зник безвісти 12 березня 2025 року при виконанні бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримуваннї збройної агресії російської федерації проти України, в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Бурлацьке Волноваського району Донецької області однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2007 року по 12 березня 2025 року; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 до дня його зникнення безвісти, тобто до 12.03.2025; встановити факти перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_4 до дня його зникнення безвісти, тобто до 12.03.2025.

У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали та просили її задовольнити.

Представник Військової частини НОМЕР_1 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11.11.2008 Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_2 , батьками якої зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 03.11.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Заявник стверджує, що при реєстрації народження дітей дані про батька в актовий запис про народження внесені відповідно до вимог частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1440652-2023 від 02.08.2023 ОСОБА_4 , 21.09.1988 року з 14.09.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

21.12.2024 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 призваний на військову службу по мобілізації.

Зі сповіщення сім`ї № 284 від 18.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 , адресованого ОСОБА_1 слідує, що її чоловік, розвідник - радіотелефоніст розвідувальної групи СпП 2 роти СпС 1 загону СпС військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , призваний на військову службу по мобілізації 21.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 12.03.2025 при виконанні бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Бурлацьке Волноваського району, Донецької області.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідує, що 19.03.2025 зареєстровано кримінальне провадження за № 12025162490000413 за ч. 1 ст. 115 КК України за заявою ОСОБА_1 щодо зникнення безвісти 12.03.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_4 він знає з 2006 року, а ОСОБА_1 - з 2007 року, оскільки з того часу ОСОБА_4 почав з нею зустрічатися. У подальшому у них народилася донька ОСОБА_5 , для якої свідок став хрещеним батьком, та донька ОСОБА_11 . Зазначив, що ОСОБА_1 за час його знайомства з нею ніколи не працювала, а сім`ю утримував ОСОБА_4 , купував побутову техніку для дому та придбав для сім`ї автомобіль. Також зазначив, що ОСОБА_4 турбувався про дітей, разом із ОСОБА_1 займався їх лікуванням. Окрім того, усю чоловічу роботу вдома виконував тільки ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що у 2007 році ОСОБА_1 почала зустрічатися з ОСОБА_4 , а в подальшому вони почали разом проживати у квартирі, яку винаймали. У них народилося дві доньки, батьком яких є ОСОБА_4 . Крім того зазначила, що ОСОБА_1 ніколи не працювала, а ОСОБА_4 працював на СТО та у службі таксі й утримував заявника та дітей, ОСОБА_4 купував для сім`ї побутову техніку та придбав автомобіль.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

ОСОБА_1 посилається на те, що встановлення фактів проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні ОСОБА_4 її та дітей має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати права, передбачені Законами «України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як члену сім`ї особи, зниклої безвісти, а саме як дружини та осіб, що перебували на утриманні військовослужбовця на момент зникнення безвісти та реалізувати право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Із законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та взаємність прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Верховний суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 зазначив, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на учаснику, який посилається на них як на підставу своїх вимог.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 521/21655/19 (провадження № 61-5847св21).

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що з 2007 року до 12.03.2025 вона та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Водночас, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт її спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_4 у період з 2007 року по 12.03.2025, ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов`язків, та не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які вказують на наявність встановлених між ними відносин, притаманних подружжю, у зазначений у заяві період часу.

При цьому спільні фотографії самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства не можуть свідчити про те, що між цими особами склались та мали місце протягом вказаного періоду усталені відносини, які притаманні подружжю.

Відомості з анкети військовослужбовця, як зазначає заявник складеної з його слів, щодо зазначення ОСОБА_1 як цивільної дружини, зазначення її як довіреної особи в медичній декларації, направлення їй сповіщення про зниклого безвісти військовослужбовця та її звернення до правоохоронного органу щодо реєстрації заяви про кримінальне правопорушення щодо зникнення безвісти ОСОБА_4 також не підтверджують наявність між ними усталених відносин, які притаманні подружжю.

При цьому сплата заявником штрафів та боргів за ОСОБА_4 у виконавчому провадженні на загальну суму 3 205, 20 грн та погашення кредиту на загальну суму 1 150 грн не підтверджує наявності спільних витрат у розумінні чинного законодавства.

Крім того, показання свідків не можуть бути єдиним доказом у справах про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за відсутності інших доказів, які в сукупності б давали змогу дійти висновку про те, що між цими особами склались та мали місце протягом вказаного періоду усталені відносини, які притаманні подружжю.

Крім того, перебування ОСОБА_4 у лавах Збройних Сил України з 21.12.2024 до моменту зникнення безвісти виключає спільне проживання із заявником однією сім`єю у цей період.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 жовтня 2025 року у справі № 461/4941/24.

Що стосується вимог заяви про встановлення фактів перебування заявника та дітей на утриманні ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

За положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.

Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

В пункті 7 вказаного Порядку зазначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членом сім`ї, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що особа взяла на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї, а утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги зниклого безвісти військовослужбовця.

У заяві ОСОБА_1 просить встановити факт перебування її, а також неповнолітніх дітей на утриманні ОСОБА_4 до дня зникнення його безвісти, а саме до 12.03.2025.

Зазначає, що вона не працювала, займалася вихованням дітей та веденням домашнього господарства, а фінансове забезпечення здійснювалося ОСОБА_4 , який працював слюсарем на СТО та у службі таксі та в подальшому був призваний на військову службу.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що заявник є непрацездатною особою, а ОСОБА_4 надавалася допомога, як була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Періодичне перерахування коштів на картковий рахунок доньки не свідчить про постійний характер допомоги та взяття ОСОБА_4 на себе обов`язку щодо утримання заявника та її дітей.

Інших доказів, які б підтверджували перебування заявника та дітей на утриманні ОСОБА_4 та надання ним допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, матеріали справи не містять.

Показання свідків також цих обставин не підтверджують, оскільки про обставини утримання ОСОБА_4 сім`ї вони не обізнані безпосередньо.

Ураховуючи наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 4, 76-81, 89, 259, 264, 265, 293, 294, 315, 318, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) про встановлення фактів проживання однією сім`єю та перебування на утриманні - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Повне судове рішення складено 06.05.2026.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА