Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №504/3005/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/3005/25

Номер провадження 2/504/1415/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

при секретарі Коцар А.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб Органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав, -

встановив :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на ті обставини, що відповідач вихованням сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не займається, станом здоров`я не цікавиться, матеріально його не забезпечує.

В обґрунтування поданого позову, ОСОБА_1 зазначає, що перебував з відповідачкою зареєстрованому шлюбі, який був укладений 17.06.2011 року. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.02.2016 року наш шлюб розірвано. В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 367.

Після розірвання шлюбу син залишився проживати зі з батьком, тобто з 2016 року і по теперішній час неповнолітній син ОСОБА_4 проживає з батьком у АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні. Матір (відповідачка) інтересами дитини не переймається, з сином вона не спілкується, не бачиться, не підтримує з ним стосунки, тобто не приймає участі у його житті.

Просив позбавити відповідача батьківських прав відносно сина та стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини доходу відповідача.

Позивач подав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явивилась про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у визначеному законом порядку місцем проживання. Будь - яких клопотань чи відзиву від відповідача на адресу суду не надходило.

Від представника третьої особи в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у їх відсутності.

Суд вважає за можливим проводити розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі сторін.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і дату судового розгляду і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач не з`явилась на судовий розгляд справи, хоча була завчасно повідомлена, причини її неявки судом визнані неповажними, крім цього, відзиву на позов у визначений ухвалою суду строк відповідач не надала, суд рахує за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що з 17 червня 2011 року по 01.02.2016 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі який було розірвано рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області по справі №504/2808/15-ц від 01.02.23026 року. Також вказаним рішенням визначено сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу залишити проживати з батьком ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 є сторони по справі батько - позивач ОСОБА_1 , матір - відповідач ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 дві 19 жовтня 2018 року виданого Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одесі.

Відповідно до акту про встановлення факту проживання від 25.04.2025 року ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із своїм сином ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

Стаття 150 цього Кодексу перелічує обов`язки батьків щодо виховання дитини.

Орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області у своєму висновку №514 від 15.12.2025 рокуз метою захисту прав та інтересів дитини, у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для встановлення факту ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків матері щодо виховання сина, вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до положень ст.81ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його неповнолітнього сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Сторона позивача не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, його слід попередити, що у разі продовження протиправної поведінки він буде позбавлений батьківських прав.

Щодо стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст.182 СК України, суд враховує - стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.2 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб Органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.07.2025 року (дня подачі заяви до суду) і до досягнення дитиною повнолітнього віку, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про неприпустимість в подальшому порушення з її боку батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та про їх можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Вінська Н. В.