Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №495/2300/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/2300/26

№ провадження 2-а/495/49/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

06 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/2300/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Білгород-Дністровському адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R410486 від 10.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок, а у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною. Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційним номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 220920210640429500011, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (далі – Позивач), перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Відповідач).

Вказане підтверджується електронним військово-обліковим документом, який роздрукований, що сформований 11.03.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного те резервіста (мобільний застосунок «Резерв +), № в реєстрі АІТС «Оберіг» - 220920210640429500011.

Постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R410486 від 10.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок, а у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною.

Фактичною підставою послугувало те, що Позивач не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії.

Вказане рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності позивач вважає протиправним, у зв`язку з чим воно підлягає скасування, а справа про адміністративне правопорушення закриттю у зв`язку з наступним.

Оскаржувана постанова не містить конкретних даних про те, яку саме норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушив Позивач в умовах особливого періоду (який включає період правового режиму воєнного стану), не конкретизованого в чому саме виразилось таке порушення (все таки в не проходженні медичного огляду військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби чи відмові проходження такого медичного огляду), та якими нормами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачені такий обов`язок Позивача.

При цьому, у Позивача відсутній обов`язок проходити медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби саме згідно п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 24 березня 2024 року № № 3621-IX в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Вказана норма закону зобов`язувала саме громадян від 25 років до 60 років, які визнані обмежено придатними до військової служби пройти повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби шляхом самостійного звернення до відповідного ТЦК та СП, у строк до 05.06.2025 року.

Проте, вказана норма не стосується осіб, які станом на 05.06.2025 року хоча і не проходили медичне обстеження для визначення ступеня придатності до військової служби, проте не мали рішення (постанову, висновок) військово-лікарської комісії про обмежену придатність до військової служби, Позивач ніколи не визнавався обмежено придатним до військової служби, що вбачається з вищевказаного електронного військово-облікового документу, який роздрукований, від так обов`язку, визначеного саме пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 24 березня 2024 року № № 3621-IX в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, він не мав.

Варто зауважити, що відомості про вік Позивача були та є в повному розпорядженні Відповідача.

Так, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ») щодо Позивача в розділах «Відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку» та «Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи)» відсутні відомості про те, що до набрання чинності вищевказаним законом Позивач був визнаний військово-лікарською комісією обмежено придатним, що підтверджується електронним військово-обліковим документом, який роздрукований, що сформований 11.03.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного те резервіста (мобільний застосунок «Резерв +), № в реєстрі АІТС «Оберіг» - 220920210640429500011.

Таким чином, у Відповідача було достатньо інформації про те, що Позивач не є обмежено придатним до військової служби, від так на підставі 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 24 березня 2024 року № № 3621-IX в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX не мав обов`язку повторного проходження медичного огляду військово-лікарською комісію для визначення ступеня придатності до військової служби.

Крім того, згідно Примітки до ст.210 КУпАП Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Слід відзначити, що держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не був позбавлений можливості для отримання персональних та службових даних Позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що виключає в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

По-друге, Позивач не направлявся для проходження медичного огляду, що виключає факт наявності нібито його відмови від проходження такого огляду.

Позивачу такі повістки не вручались, направлення не надавалось.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Відповідач відзив не надав.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

24 березня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито спрощене позовне провадження.

01 квітня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно інформації з резерв + потребує проходження базової загальновійськової підготовки, токар; дата уточнення даних 24.07.2024. /а.с. 15/

10.03.2026 щодо ОСОБА_1 складено постанову № R410486 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено штраф у розмірі 17000,00 грн, у зв`язку із тим, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. /а.с.16-17/

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Об`єктом адміністративного правопорушення є порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації, а об`єктивною стороною – його порушення в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» встановлено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

У п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» зазначено: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Так, відносно позивача складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 10.03.2026 №R410486 саме у зв`язку із порушенням п. 2 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» - не проходження ВЛК ОСОБА_1 .

Позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Втім, відповідач по справі не надав відзиву та жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у матеріалах справи наявна виключно копія постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Однак, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення.

Водночас, відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміні-стративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, враховуючи, що суду не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не спростовано презумпцію протиправності свого рішення, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до якої всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд вважає наявними підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Вирішення питання про судові витрати

Відповідно до частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R410486 від 10.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 06 травня 2026 року.

Суддя