Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №570/3902/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 570/3902/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Мукомел Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий зміст позовних вимог.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 звернулася представник ОСОБА_1 адвокат Мукомел Людмила Андріївна, в якій просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що після розірвання шлюбу між сторонами відповідач фактично самоусунувся від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків щодо виховання, утримання та розвитку їхнього неповнолітнього сина. Починаючи з 2019 року, відповідач не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини, систематично ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку з чим утворилася значна заборгованість, підтверджена відповідними документами органів державної виконавчої служби. Позивач наголошує, що всі витрати, пов`язані із забезпеченням належних умов життя, навчання, лікування та всебічного розвитку дитини, вона несе самостійно. Окрім цього, відповідач не проявляє жодного інтересу до життя сина: не спілкується з ним, не відвідує навчальний заклад, не бере участі у батьківських зборах, не цікавиться станом здоров`я дитини та не забезпечує її необхідним доглядом. За місцем проживання дитини відповідач не з`являється, участі у його вихованні не приймає, при цьому жодних перешкод у спілкуванні з дитиною з боку позивача не існувало і не створюється. Позивач вважає, що така поведінка відповідача свідчить про свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками та є проявом ухилення від виховання дитини у розумінні чинного законодавства. Також позивач посилається на висновок органу опіки та піклування, яким визнано доцільним позбавлення відповідача батьківських прав, а також зазначає, що сам відповідач не заперечує проти такого позбавлення. Сукупність наведених обставин, на думку позивача, є достатньою правовою підставою для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав в інтересах дитини.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2025 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 32-33)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2026 року суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та виклик свідків. (а.с. 55-56)

Від Служби у справах дітей Виконавчого комітету Славутської міської ради надійшла копія акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Забороль та копія заяви відповідача, у якій він не заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно сина. (а.с. 59-65)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с. 70-71)

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що 26 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Рівненському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Від даного шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7). Рішенням Славутського міськрайонного суду від 16 березня 2020 року у цивільній справі № 682/386/20 шлюб між сторонами розірвано. (а.с. 8) Рішенням цього ж суду від 15 липня 2019 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини.

На даний час позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 2. (а.с. 6)

З матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу дитина проживає разом із матір`ю - позивачем, яка самостійно забезпечує її утримання, виховання та розвиток. Відповідач з 2019 року належним чином не виконує обов`язок щодо утримання дитини, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 21 від 23.12.2024 Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному, відповідно до якої станом на 30 листопада 2024 року заборгованість становить 71 262 грн. 38 коп. (а.с. 13-14)

Крім того, згідно з характеристикою Славутської гімназії № 7, відповідач за весь період навчання дитини у закладі жодного разу не відвідував школу, не був присутній на батьківських зборах, не цікавився успішністю та поведінкою сина, не брав участі у вирішенні питань, пов`язаних із навчанням та вихованням дитини, а також не здійснював оплату за харчування. Також судом враховано, що відповідач не звертався до медичних установ з питань лікування чи обстеження дитини, не цікавився станом її здоров`я. (а.с. 10)

З акту обстеження умов проживання відповідача вбачається, що останній проживає окремо від дитини, умов для її проживання не створював, фактичної участі у житті сина не бере. (а.с. 63-64) Разом із тим, у матеріалах справи міститься письмова заява відповідача, у якій він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, що суд оцінює як додаткове підтвердження відсутності наміру виконувати батьківські обов`язки. (а.с. 65)

Судом враховано висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений за результатами розгляду заяви матері дитини на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. У вказаному висновку зазначено, що батьки дитини перебували у зареєстрованому шлюбі, який у подальшому було розірвано рішенням суду, а дитина після припинення сімейних відносин проживає разом із матір`ю. Органом опіки встановлено, що відповідач систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зокрема не бере участі у матеріальному утриманні дитини, що підтверджується значною заборгованістю по сплаті аліментів, не підтримує жодних контактів із сином, не цікавиться його життям, здоров`ям та навчанням, не бере участі у його вихованні та розвитку. Також у висновку враховано характеристику навчального закладу, згідно з якою батько дитини жодного разу не контактував із педагогами та не відвідував батьківські збори, а також пояснення осіб із близького оточення дитини, які підтвердили відсутність участі відповідача у її житті. Крім того, органом опіки було досліджено умови проживання дитини, за результатами чого встановлено, що дитина проживає у належних побутових умовах, забезпечена всім необхідним для гармонійного розвитку, виховується матір`ю та вітчимом, який фактично забезпечує сім`ю. Водночас у висновку зазначено, що сам відповідач письмово повідомив про відсутність заперечень щодо позбавлення його батьківських прав та не виявив наміру брати участь у вихованні дитини. На підставі сукупності встановлених обставин, з урахуванням вимог статті 164 Сімейного кодексу України та рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав в інтересах малолітньої дитини. (а.с. 11-12)

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що відповідач фактично припинив будь-яке спілкування з дитиною ще з моменту припинення сімейних відносин, не вітає сина зі святами, не бере участі у його житті, не надає матеріальної допомоги, у зв`язку з чим вона змушена самостійно забезпечувати всі потреби дитини. Також зазначила, що жодних перешкод для спілкування відповідача з сином вона не створювала.

Представник позивача, адвокат Мукомел Л.А., у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та зазначила, що зібрані у справі докази у своїй сукупності підтверджують наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, зокрема систематичне ухилення від виконання обов`язків щодо виховання та утримання дитини, відсутність будь-якого інтересу до її життя, а також наявність значної заборгованості по аліментах.

Свідок ОСОБА_5 , допитана у судовому засіданні, пояснила, що їй відомі обставини життя дитини та поведінка відповідача як батька, при цьому зазначила, що останній фактично не бере жодної участі у вихованні сина. Зі слів свідка, після розірвання шлюбу відповідач повністю припинив спілкування з дитиною, не з`являється, не підтримує контактів та не цікавиться її життям. На запитання суду щодо участі відповідача у період шлюбу свідок повідомила, що достеменно про це їй невідомо, однак після припинення сімейних відносин він «зник» і жодного зв`язку з дитиною не підтримує. Також свідок підтвердила, що з боку позивача не створювалося жодних перешкод для спілкування відповідача з сином. Наведені показання свідка суд оцінює як послідовні, узгоджені з іншими доказами у справі та такими, що підтверджують факт самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що батько фактично не займається вихованням сина і не сплачує аліменти на його утримання. Зі слів свідка, востаннє вона бачила відповідача, коли дитині було близько двох років, після чого він у житті дитини не з`являвся. Також свідок підтвердила, що матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає. Висловлюючи власну думку, свідок вказала, що вважає доцільним позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, вона зазначила, що між сторонами існували напружені стосунки, причиною яких, зі слів свідка, було зловживання відповідачем алкогольними напоями. Надані свідком показання суд оцінює як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують тривале самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не забезпечує її матеріально та не проявляє інтересу до її життя, що свідчить про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав відповідно до вимог чинного законодавства України.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач свідомо та тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків як щодо виховання дитини, так і щодо її матеріального забезпечення, що підтверджується належними та допустимими доказами.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402 від 26.04.2001).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, від 06 серпня 2025 року в справі № 514/1346/16-ц наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Слід зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку, а саме виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки мати або батько маючи реальну можливість виконати такий обов`язок, не вчиняють відповідних дій, та судом було достовірно встановлено, що відповідач, за відсутності у нього для цього будь-яких об`єктивних причин, перешкод чи труднощів, ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суд прийшов до таких висновків виходячи з наступного.

З письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, тривалий час не бере участі у вихованні дитини, не підтримує з ним жодних особистих контактів, не цікавиться станом його здоров`я, навчанням та розвитком, не відвідує його за місцем проживання чи навчання та не вживає жодних заходів для налагодження відносин.

Крім того, відповідач систематично ухиляється від виконання обов`язку щодо матеріального утримання дитини, що підтверджується наявністю значної заборгованості зі сплати аліментів. Добровільної матеріальної допомоги на користь дитини він не надає.

Судом також встановлено, що позивачка не чинить перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною, а відтак відсутність участі батька у житті сина є наслідком його власної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками.

При цьому відповідач, будучи обізнаним про існування дитини, її місце проживання та потреби, не виявляє жодної ініціативи щодо участі у її вихованні та утриманні, що свідчить про його байдуже ставлення до дитини.

Додатково суд враховує висновок органу опіки та піклування, що у сукупності підтверджує відсутність реального сімейного зв`язку між відповідачем та дитиною, а також наявність обставин, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Зазначений висновок є обґрунтованим, прийнятим уповноваженим органом у межах наданих повноважень та узгоджується з іншими дослідженими судом доказами.

Оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд приходить до переконання, що поведінка відповідача носить тривалий, свідомий та системний характер, спрямований на повне самоусунення від виконання обов`язків батька, що виражається як у невиконанні обов`язку щодо матеріального утримання дитини, так і у відсутності будь-якої участі у її вихованні, розвитку та спілкуванні з нею. Така поведінка відповідача суперечить інтересам дитини, порушує її право на належне батьківське піклування та свідчить про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.

При цьому суд також бере до уваги, що відповідачем подано письмову заяву, в якій він прямо зазначив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно сина та не наполягає на участі у розгляді справи. Вказана обставина, хоча і не є безумовною підставою для задоволення позову, проте свідчить про відсутність у відповідача наміру змінити свою поведінку та належним чином виконувати батьківські обов`язки у майбутньому.

З урахуванням викладеного, а також виходячи з принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим, необхідним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№ 2) від 27.11.1992) вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В іншій справі Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008) зазначає, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, суд дійшов переконання, що у даному випадку наявні передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав як такого, що ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а застосування менш суворих заходів впливу не призвело та об`єктивно не може призвести до зміни її поведінки.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення стабільності правового статусу дитини, створення передумов для її подальшого влаштування у сімейні форми виховання та реалізації права на належне сімейне середовище, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Також, суд роз`яснює ОСОБА_2 , що згідно ч. 1 ст. 169 СК України, він як батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 164, 166, СК України, статтями 12, 76, 81, 83, 89, 141, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , знятий з реєстрації 16.07.2019 за рішенням суду, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 25.09.2007.

Заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 7, м. Славута, Хмельницької області, ЄДРПОУ 26381577.

Повне судове рішення складене та підписане 06 травня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА