Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №567/406/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/406/26

Провадження №1-кп/567/93/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1

секретар - ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, начальника контрольно-технічного пункту в/ч НОМЕР_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, -

в с т а н о в и в:

Головний сержант ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України у порушення вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», а також п.12.1 Правил дорожнього руху, діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, 02.02.2024 р. приблизно о 07.00 год. на 190 кілометрі + 500м автомобільної дороги Н-25 зі сполученням Городище - Рівне - Старокостянтинів у селі Михайлівка Рівненського району Рівненської області, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi» моделі «L200», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись зі сторони міста Шепетівка Хмельницької області в напрямку міста Острог Рівненської області, на заокругленій ділянці дороги не врахував дорожню обстановку та стан дорожнього покриття, не обрав безпечну швидкість руху, що відповідала погодним умовам, внаслідок чого втратив контроль над рухом транспортного засобу та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини у канаву з подальшим його перекиданням.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «L200», військовий номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому 9-го грудного хребця, яке відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 перебувають у причинному зв`язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України визнав повністю, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення так як вони зазначені в обвинувальному акті та пояснив, що в 02.02.2024 р. близько 07 год. він керував автомобілем марки «Mitsubishi» моделі «L200», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухався на автомобільній дорозі неподалік с.Шлях Острозька МТГ Рівненського району Рівненської області. Він їхав у службове відрядження з м.Шепетівка у м.Львів. Пояснив, що під час руху на дорозі була ожеледиця та він рухався зі швидкістю близько 70 км/год. у колоні інших автомобілів. Проїжджаючи заокруглений відрізок дороги, на якому було заборонено здійснювати обгін, він не врахував стан дорожнього покриття і швидкість керованого ним автомобіля, втратив контроль над рухом автомобіля та допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини у кювет з наступним його перекиданням. У керованому ним автомобілі, окрім нього, також перебував інший військовослужбовець ОСОБА_7 в якості пасажира, який в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після ДТП він вийшов з автомобіля та допоміг вийти потерпілому ОСОБА_7 . В подальшому хтось з очевидців викликав швидку медичну допомогу та працівників поліції. Поясниа, що ДТП сталася внаслідок його неуважності. Про вчинене шкодує, пояснив, що відшкодував потерпілому ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням шкоду, а також повністю відремонтував пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль, який на даний час виконує бойові завдання. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового розгляду був повідомлений належним чином. У поданій до суду заяві просив розгляд кримінального провадження здійснювати у його відсутності, мотивуючи тим, що він є діючим військовослужбовцем та не має змоги прийняти участь у судовому засіданні. Вказав, що не має будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 та не має наміру подавати цивільний позов до нього.

Представник потерпілого в/ч НОМЕР_1 – ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що військова частина не має будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки останній повністю відремонтував пошкоджений в результаті ДТП автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «L200», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується актом технічного стану військового майна № 15 від 10.04.2026 р. При визначені міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 просила суворо його не карати.

Згідно акту технічного стану військового майна № 15, затвердженого 10.04.20245 р. командиром в/ч НОМЕР_1 та згідно листа судового експерта ОСОБА_8 від 09.04.2026 р. автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «L200», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , відновлено та останній придатний для подальшого використання за призначенням.

В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.1 ст.415 КК України як порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України обвинуваченим скоєно нетяжкий злочин, санкція якого передбачає альтернативні види покарання.

Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що він по місцю проходження військової служби характеризується позитивно.

Згідно висновку КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» від 02.02.2024 р. під час огляду ОСОБА_5 ознак сп`яніння не виявлено.

ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.66 КК України суд враховує, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, добровільне відшкодування потерпілим завданої шкоди, що об`єктивно підтверджується заявою потерпілого ОСОБА_7 , актом технічного стану військового майна № 15, затвердженого 10.04.20245 р. командиром в/ч НОМЕР_1 та листом судового експерта ОСОБА_8 від 09.04.2026 р.

В той же час, відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 не встановлено.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, беручи до уваги добровільне повне відшкодування потерпілим завданої злочином шкоди, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також враховуючи дані про його особу, позитивну характеристику по місцю військової служби в Збройних Силах України, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням йому покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави, яке на думку суду буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Клопотань щодо застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу не заявлено.

При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення трьох судових експертиз у даному кримінальному провадженні становлять 10 760,50 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_5 витрат, пов`язаних з проведенням експертиз у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 122, 124, 370, 374 КПК України, -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України та призначити йому покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 6 (шість) місяців з відрахуванням із суми грошового забезпечення 15 (п`ятнадцять) відсотків в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 10 760,50 грн. витрат на проведення експертиз.

Речові докази у справі :

- автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «L200», чорного кольору, військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_4 , який переданий потерпілому військовій частині НОМЕР_1 - вважати повернутим.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1