Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №556/598/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/598/26

Номер провадження 1-кп/556/136/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, в режимі відеоконфренції, кримінальне провадження №62025140120001108 від 19 вересня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Великі Телковичі, Володимирецького району, Рівненської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, військовослужбовець військової служби по мобілізації, який проходить військову службу на посаді гранатометника 1 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого, вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 06.05.2025 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст.309 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,

За ч.5 ст. 407 КК України,-

Встановив:

ОСОБА_4 , у порушення вимог ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11,16,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст.ст. 3.4.6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді гранатометника 1 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, 21 липня 2025 року о 08 год. 00 хв. (більш точного часу досудовим розслідування не встановлено, однак саме в цей час встановлено факт відсутності солдата) самовільно залишив військову частину, яка дислокується в АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував, заходів для повернення до місця служби не вживав, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.

Таким чином, своїми діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що він був призваний на військову службу по мобілізації. Дійсно, 21.07.2025, самовільно залишив військову частину, повернувся до місця свого проживання.

Причиною було те, що він не хотів служити, боявся. До цього ще двічі втікав, однак його повертали.

Розкаюється у вчиненому. Від подальшого проходження військової служби не відмовляється.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи відносно спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи 17 вересня 1987 року, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, проаналізувавши вище вказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії вірно кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує, згідно ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, що вчинив тяжкий злочин.

Обставиною, яка пом”якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, є рецидив злочину.

Як зазначено в ст.. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_4 раніше судимий, вину визнав, розкаявся у вчиненому, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи вище викладене, тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, конкретні обставини справи, суд рахує за правильне призначити ОСОБА_4 , покарання у межах, встановлених у санкції ч.5 ст.407 КК України – у виді 5 років позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_4 , 06.05.2025 судимий Володимирецьким районним судом Рівненської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, даний злочин вчинив під час іспитового строку, на підставі ст.71 КК України, при призначенні остаточного покарання останньому слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Суд вважає, що дане покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся. Речові докази відсутні.

Відносно ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою ( ухвала слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 січня 2026 року). Ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 березня 2026 року відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 травня 2026 року.

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, існують і наразі.

А як зазначено у ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тримання під вартою.

У строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати, згідно ч.5 ст.72 КК України, період тримання під вартою – з 14 січня 2026 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 370-371, 373-374, 376, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 травня 2025 року і призначити ОСОБА_4 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

У строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати, згідно ч.5 ст.72 КК України, період тримання під вартою – з 14 січня 2026 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Міру покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суду протягом 30 днів з моменту проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1