Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №554/15777/25 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 554/15777/25

провадження 2/527/839/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання – Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», який подано представником позивача Усенком Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

03 листопада 2025 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м.Полтави з вищевказаним позовом, сформованим в системі «Електронний суд».

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави від 05 листопада 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано на розгляд до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 лютого 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано на розгляд до Глобинського районного суду Полтавської області.

31 березня 2026 року до Глобинського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана цивільна справа, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено Свістєльнік Ю.М.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 13.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1567371, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 26.12.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №26122024 від 26.12.2024 року. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1567371 від 13.06.2024 року. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 21107,99 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 3999,99 грн; заборгованість за процентами – 10260 грн; заборгованість за комісією – 0 грн; заборгованість за штрафом – 6848 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договором у загальному розмірі 21107,99 грн та судові витрати, які складають зі сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2026 провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому судової кореспонденції. Повідомлень про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не подано.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

13.06.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1567371 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Н206. Відповідно до п.1.1. якого, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, оплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 000,00 грн (п.1.2). Згідно п. 1.3. строк кредиту 350 днів. Відповідно до п.1.5.1. стандартна процентна ставка становить 1.5% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.3. договору. Відповідно до п.6.4. у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 600,00 грн на 4 день такого невиконання (п.6.4.1.), та у розмірі 44,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання (п.6.4.2.) (а.с.23-27).

13.06.2024 ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором М918 паспорт споживчого кредиту (а.с.21-22).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладено у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 01.04.2024, останнє повідомило про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: дата – 13.06.2024 о 15:53:08 на суму 4 000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 (а.с.29 на звороті).

Відповідно до відповіді на виконання ухвали суду, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ коштів 13.06.2024 в сумі 4 000,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало зобов`язання за Договором № 1567371 та надало відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн.

26.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 26122024, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до боржників вказаних у Реєстрах Боржників (а.с.33 на звороті - 38).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору в факторингу № 26122024 від 26.12.2024, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1567371 в сумі 21 107,99 грн, яка складається з: 3 999,99 грн – заборгованості за тілом кредиту, 10 260,00 грн – заборгованості за процентами, 6 848,00 – заборгованості за штрафом (а.с.38 на звороті).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за Договором укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1567371 складеного ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» станом на 26.12.2024 заборгованість становить: 3 999,99 грн – за тілом кредиту, 10 260,00 грн – заборгованість за відсотками, 6 848,00 – заборгованість за штрафом, а всього – 21 107,99 грн (а.с.30-33).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 999,99 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з їх повернення в повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 999,99 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в сумі 10 260,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З розрахунку заборгованості за договором №1567371 від 13.06.2024, станом на 26.12.2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 10 260,00 грн (а.с.30-33).

Крім того, судом встановлено, що відповідачем 08.07.2024 сплачено 750,00 грн в рахунок погашення відсотків.

З вказаного розрахунку судом встановлено, що з 13.06.2024 по 26.12.2024 відсотки відповідачу було нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки – 1,5 % на день.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно п. 2 Розділу ІІ. Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX від 22.11.2023 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 26.04.2024, отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.

Згідно п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 26.04.2024 по 19.08.2024 розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору, проте з 20.08.2024 по 28.11.2024 розмір відсотків згідно вказаного закону не міг перевищувати 1 %, проте позивач нараховував відсотки виходячи з розміру процентної ставки 1.5 %.

Отже, за період з 13.06.2024 по 19.08.2024 розмір відсотків нарахований позивачем в розмірі 2520,00 грн відповідає розміру визначеному договором.

Натомість за період з 20.08.2024 по 26.12.2024 - розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Разом з тим, судом встановлено, що за вказаний період позивачем було нараховано відсотки, виходячи із процентної ставки – 1,5% в день, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків за період з 20.08.2024 по 26.12.2024 виходячи з розміру денної процентної ставки 1 % становить 5 158,71 грн (39,99 грн (розмір відсотків в день) х 129 (днів в періоді).

Таким чином, за підрахунками суду, із врахування часткової сплати відсотків в сумі 750 грн, загальний розмір відсотків за період з 13.06.2024 по 26.12.2024 терміну дії договору становить 7678,71 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 10260,00 грн, які було нараховано представником позивача без урахування обмежень встановлених ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі за підрахунками суду в сумі 7678,71 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6848,00 грн – заборгованості по штрафу, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.4 Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 600,00 грн на 4 день такого невиконання (п.6.4.1.), та у розмірі 44,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання.

Разом з тим, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що штраф нарахований відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6848,00 грн – заборгованості по штрафу до задоволення не підлягають.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 21 107,99 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 11 678,70 грн, що становить 55,32% від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1340,07 грн, що складає 55,32% від 2422,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Усенко М.І. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат – це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 3000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, відповідачем не доведено не співмірність заявлених судових витрат, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1 659,60 грн, що складає 55,32% від 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236 заборгованість за договором № 1567371 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 13.06.2024 у розмірі 11 678,70 грн та судові витрати у загальному розмірі 2 999,67 грн, а всього 14 678,37 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ: 35234236);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік