Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №375/592/24 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/592/24

Провадження № 1-кп/375/85/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Рокитне Білоцерківського району Київської області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111030004835 від 08 жовтня 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ромашки Рокитнянського району Київської області, громадянина України, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб, працюючого стропальщиком без офіційного працевлаштування, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2023 приблизно о 20 годині, ОСОБА_6 перебував на законних підставах поблизу кафе "Затишок", розташованого за адресою: вул. Молодіжна, 63 в с. Телешівка Білоцерківського районуКиївської області, де в цей час також перебував потерпілий ОСОБА_4 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між останніми виникла словесна сварка, під час якої ОСОБА_6 , діючи з необережності, у формі злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , хоча повинен був та міг це передбачити, наніс останньому один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя.В результаті цього удару ОСОБА_4 впав на бетонне покриття та вдарився головою об бетонну бруківку, після чого втратив свідомість, внаслідок чого отримав тілесне ушкодження у вигляді субдурального крововиливу в лобній області справа, рани на верхній губі зліва, синця та саден на обличчі зліва, синця в тим`яно-потиличній області голови, яке відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більш ніж 21 день).

Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений показав суду, що 07.10.2023 приблизно о 20 год. він перебувавпоблизу кафе "Затишок", розташованого за адресою: вул. Молодіжна, 63 в с. Т елешівка Білоцерківського районуКиївської області. Між ним та потерпілим стався конфлікт, він діяв спонтанно та наніс потерпілому удар, від якого останній упав, ударився головою та втратив свідомість. У ввчиненому щиро розкаюється, відшкодував спричинені збитки, просив суд суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просив призначити останньому покарання у виді громадських робіт, не наполягав на суворому покаранні. У судовому засіданні відмовився від цивільного позову, оскільки обвинувачений добровільно відшкодував йому шкоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, дослідженням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що наведеними доказами у своїй сукупності у повному обсязі доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 , та його умисні дії вірно кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, які виразились в необережному спричиненні тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно з ч.1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченогоЮ суд визнає щире каятт.

У відповідності до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Розглядаючи питання про міру покарання відносно ОСОБА_6 , суд також враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є не тяжким, вину свою визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивну характеристику за місцем проживання, відшкодування спричиненої шкоди, відношення до вчиненного, думку потерпілого, а тому з метою попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно і доцільно призначити покарання в мінімальних межах санкції інкримінованої йому статті у виді громадських робіт, на чому в судових дебатах наполягав прокурор, просивши суд призначити обвинуваченому покарання у виді 220 годин громадських робіт.

Суд вважає, що саме таке покарання буде сприяти його виправленню та попередженню скоєння нових злочинів, а також буде необхідним та достатнім.

Потерпілим ОСОБА_4 було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 18889,02 грн та моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн..

Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнена судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно-процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до змісту ст. 129 КПК України при вирішенні цивільного позову в кримінальному провадженні, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому, або залишає без розгляду.

Приймаючи рішення по заявленому цивільному позову суд прийшов до висновку, що його слід залишити без розгляду, посилаючись на наступне.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про залишення цивільного позову до обвинуваченого без розгляду, у зв`язку із тим, що обвинувачений ОСОБА_6 добровільно відшкодував йому таку шкоду, претензій до останнього він не має, тому від позову відмовляється.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, тому така заява позивача підлягає задоволенню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.

Суд роз`яснює потерпілому ОСОБА_4 наслідки закриття провадження, згідно яких повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався, і на теперішній час відсутні підстави для його обрання.

Керуючись ст.ст. 364, 369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді 150 (ста п`ятидесяти) годин громадських робіт.

Прийняти відмову від цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Провадження у справі за цим позовом закрити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1