Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №211/5810/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5810/25

Провадження № 2/211/591/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Строганової Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ніколенка Максима Євгеновича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ніколенко М.Є., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 23.05.2025 року звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2024 року по справі №473/2378/24 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 1/6 частини з усіх видів заробітної плати (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття; зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2025 року по справі №211/1289/25 (2-н/211/235/25) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до 1/6 частини з усіх видів заробітної плати (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з квітня 2010 року ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) та ОСОБА_2 (далі за текстом відповідач 1) перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народилася дитина – ОСОБА_6 . Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.01.2012 року шлюб між ними було розірвано. Згідно судового наказу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення нею повноліття. 22.05.2024 року ОСОБА_2 звернулась до Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про стягнення аліментів за судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2024 року. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №75158601. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 позивач почав проживати у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 (далі за текстом -відповідач 2). ІНФОРМАЦІЯ_7 у них народилася дочка ОСОБА_5 . Згідно судового наказу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до досягнення нею повноліття. 19.02.2025 року ОСОБА_3 звернулась до Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про стягнення аліментів за судовим наказом Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2025 року. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №77264055. Після припинення цивільних відносин з ОСОБА_3 позивач 10.12.2022 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_8 у них народилася дочка ОСОБА_8 . Станом на теперішній час позивач тимчасово безробітній, однак продовжує утримувати свою сім`ю, дружину ОСОБА_9 , яка зараз перебуває у декретній відпустці, дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також утримує дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач також доглядає за своїми батьками, які постійно хворіють, купує ліки та допомагає сплачувати комунальні послуги. У зв`язку з вищевикладеними витратами у позивача значно погіршилось матеріальне становище, він не в змозі забезпечити себе достатнім життєвим рівнем (харчування, лікування, одяг, житло). У зв`язку із зміною сімейного та матеріального стану, вважає, що за судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2024 року повинно бути зменшено розмір аліментів, що стягуються на користь відповідача 1 до 1/6 частини та за судовим наказом Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2025 року повинно бути зменшено розмір аліментів, що стягуються на користь відповідача 2 до 1/6 частини.

Ухвалою суду від 08.08.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.34).

Не погоджуючись з пред`явленими позовними вимогами, від відповідача ОСОБА_2 14.10.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що шлюб між нею та позивачем було розірвано ще 25.01.2012 року, і тільки в травні 2024 року вона звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_11 . Тривалий час вона чекала, що позивач добровільно почне надавати кошти на утримання доньки, але її очікування були безрезультатними. Судова практика містить висновки щодо того, що факт відсутності у батьків можливості надавати дитині відповідного розміру утримання, не належить до переліку обставин, які враховуються судом при визначені розміру аліментів (постанова ВС від 23.12.2019 у справі №344/10971/16-ц). Крім того, норми ч.1 ст.3, ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої 27.02.1991, вказують на пріоритетність інтересів дитини та обов`язків батьків щодо забезпечення гідних умов життя для розвитку дитини. Позивачем не додано доказів наявності у нього можливості сплачувати аліменти виключно у розмірі, про який він просить (1/6 частка), а не у розмірі, що визначений судом (1/4 частка) та не надано інформації про розмір та джерело його доходу. Вважає, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Зазначає, що для зменшення розміру призначених судом аліментів, позивач має не лише письмово зазначити в позовній заяві про зміну свого матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища, однак надані разом з позовом документи, не містять належних доказів щоб підтверджували обставини, що вказують на погіршення матеріального стану позивача. Згідно довідки ДВС, позивач щомісячно сплачував на утримання доньки ОСОБА_11 аліменти у сумі 3910 грн., яку згідно з позовом бажає зменшити для покращення свого матеріального становища. Вважає, що покращення позивачем свого матеріального стану за рахунок зменшення коштів на утримання доньки ОСОБА_11 , є неприпустимим і таким, що порушує право дитини на утримання від батька. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що в нього погіршився матеріальний стан, що його дружина та донька ОСОБА_12 перебувають на його утриманні, що він допомагає літнім батькам, як єдиний утриманець.

Вважає, що позивач є дорослою свідомою людиною і як батько має відповідати за достойне утримання народжених ним дітей. У зв`язку з вищевикладеним просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

18.10.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що як у судовому наказі Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2024, так і в судовому наказі Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2025р. зазначено, що боржник ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Нормою ч. 2 ст.182 СК України, гарантовано мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», з 01 січня 2025 року становить на дитину віком до 6 років - 2563 грн., на дитину віком від 6 до 18 років - 3196 грн. Виходячи із доходів позивача станом на час розгляду справи, у разі стягнення з нього аліментів у розмірі 1/6 частки, кожна дитина буде отримувати 5367,83 грн., що значно перевищує гарантований законом розмір аліментів у розмірі 1598 грн. (50 % від 3196,00 грн.). Загальна сума стягнення аліментів з позивача складає 50% від його доходу, що є суттєвим порушення конституційних прав позивача, так як згідно ст. 183 СК України 50 % (1/2) від доходу відраховується на утримання трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів. У позивача на утриманні троє дітей, тобто розмір аліментів повинен складати по 1/6 на кожну дитину. Вважає, що у позивача змінилося: сімейне положення, у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей (1/6+1/6+1/6); погіршився фінансовий стан, через те, що стягуються аліменти у подвійному розмірі, ніж передбачено нормами ст. 183 СК України. Вважає, що у даному випадку у позивача встановлено наявність двох самостійних підстав для зміни розміру аліментів: зміна матеріального стану, сімейного стану та погіршення здоров`я. Вважає, що висловлювання ОСОБА_2 стосовно того, що позивач ОСОБА_1 рідною донькою вважає лише доньку ОСОБА_12 , яка потребує достойного утримання від батька, є такими, які порушують право позивача на повагу до честі, гідності, недоторканності та ділової репутації і свідчить лише про те, що ОСОБА_2 мають виключно корисливий мотив.

Правом на подання заперечення відповідач ОСОБА_2 не скористалася. Про свою участь у судовому засіданні не заявила.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, від останнього на адресу суду надійшла заява, в якій він просив позовні вимоги задовольнити та справу розглянути за його та позивача відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

У період перебування сторін у шлюбі в них народилася дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №575 (а.с 16).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.01.2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 14).

14.05.2024 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 08.05.2024 року та до досягнення повноліття дитини (а.с.15).

На підставі вищевказаного судового наказу, 28.05.2024 року державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горняк О.О. було відкрито виконавче провадження №75158601. Аліменти за період з 01.01.2025 по 30.09.2025 нараховано в сумі 35190 грн. та сплачено в повному обсязі (а.с. 17, 43, 56).

Відповідач ОСОБА_2 несе витрати на утримання дитини, пов`язані з освітніми послугами, що встановлено її поясненнями, наведеними у відзиві та платіжними інструкціями (а.с.44-55).

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №181. Батьком у свідоцтві про народження зазначений – ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_3 (а.с. 21).

12.02.2025 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.02.2025 року та до досягнення повноліття дитини (а.с.20).

На підставі вищевказаного судового наказу, 20.02.2025 року державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Самбурською Т.С. було відкрито виконавче провадження №77264055 (а.с. 22).

З 10.12.2022 року позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , від шлюбу з якою має малолітню доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 10.12.2022 року Металургійним відділом ДРАЦС місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 08.08.2024 року Центрально-Міським відділом ДРАЦС місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.23, 24).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві (стаття 180 СК України), де на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбаченихстаттею 184 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, а й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 СК «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти -платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правиламист. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Аналіз сімейного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, має бути виконаний батьками з урахуванням принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення цих інтересів має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний та матеріальний стан, оскільки є тимчасово безробітним, утримує свою сім`ю - дружину ОСОБА_9 , яка перебуває у декретній відпустці та дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також утримує дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також доглядає за своїми батьками, які постійно хворіють, купує ліки та допомагає сплачувати комунальні послуги. У зв`язку із зазначеними витратами у нього значно погіршилось матеріальне становище, він не в змозі забезпечити себе достатнім життєвим рівнем (харчування, лікування, одяг, житло). Зважаючи на вищевикладене, вважає, що за судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2024 року та за судовим наказом Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2025 року розмір аліментів повинно бути зменшено з 1/4 до 1/6 частини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам».

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2024 року у справі № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24) зробив висновок, що «позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4 або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сину; народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів».

При цьому діти від попереднього шлюбу не повинні бути звужені у правах через народження у платника аліментів іншої дитини, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2017/19, від 28 травня 2021року у справі № 715/2073/20.

Таким чином, у даному випадку саме позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про погіршення матеріального стану позивача, зокрема, зменшення його доходів за період після ухвалення судового наказу від 12.02.2025 року про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у тому числі у зв`язку з наявністю дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 від шлюбу з ОСОБА_9 . Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

При цьому суд звертає увагу на те, що на момент ухвалення судового наказу від 12.02.2025 року, позивач вже перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , а саме з 10.12.2022 року, від шлюбу з якою ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася третя дитина – дочка ОСОБА_12 . Таким чином, після ухвалення судового наказу від 12.02.2025 року про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , сімейний стан позивача не змінився.

Окрім того, суд не приймає до уваги аргументи позивача про догляд за батьками, які постійно хворіють, яким він купує ліки та допомагає сплачувати комунальні послуги, оскільки дані обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.

Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.

Посилання позивача на ст. 183 СК України, якою визначено, що розмір аліментів на трьох дітей складає 1/2, тобто по 1/6 розміру аліментів на кожну дитину, суд не приймає до уваги, оскільки предметом даного спору є зменшення розміру аліментів, що стягнуто на утримання двох, а не трьох дітей. При цьому, у даній нормі, крім гарантованого мінімального розміру у вигляді половини заробітку (доходу) платника аліментів, законодавцем також визначено і максимальний розмір у вигляді десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Посилання позивача на те, що виходячи із доходів позивача станом на час розгляду справи, у разі стягнення з нього аліментів у розмірі 1/6 частки, кожна дитина буде отримувати 5367,83 грн., що значно перевищує гарантований законом розмір аліментів у розмірі 1598 грн. (50 % від 3196,00 грн.), суд також не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу про розмір доходів позивача, та крім того, законодавством України закріплено виключно гарантований державою рівень мінімального матеріального забезпечення громадянина України, у тому числі дитини до досягнення нею певного віку, спрямований на забезпечення її гармонійного розвитку. При цьому слід враховувати, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання, не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Враховуючи, що позивач є працездатною особою, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і дітей, та повинен виконувати свій батьківський обов`язок з утримання дітей, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а підстави для задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів відсутні.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє у задоволенні позову.

При цьому судом ураховано, що згідно із ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Тож загальна частка доходу, що стягується з позивача на утримання його дітей, установлена судовими наказами Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2024 року та Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2025 року, не суперечить чинному законодавству, а їх зменшення без доведення погіршення матеріального становища платника аліментів, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей та суперечитиме їх інтересам.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 642/6384/21 (провадження № 61-2369св24).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 141, 206, 247, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ніколенка Максима Євгеновича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя В.О. Лебеженко