Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №169/720/22 — Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/720/22

Провадження № 2-др/169/4/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представниці відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 – адвоката Талашко Інни Миколаївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

28 квітня 2026 року до суду надійшла заява адвоката Талашко І. М. про ухвалення додаткового рішення, яка сформована в підсистемі «Електронний суд» 27 квітня 2026 року.

Заява мотивована тим, що рішенням Турійського районного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволені частково. Вказуючи, що у зв`язку із судовим розглядом справи ОСОБА_1 поніс судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Талашко І. М. в розмірі 31000 гривень та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 16632 гривні, що підтверджується відповідними документами, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 47632 гривні.

Враховуючи, що згідно з частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви без повідомлення учасників справи, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, суд дійшов такого висновку.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що рішенням Турійського районного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволені частково.

Поділено майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності:

- виділено у власність ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на транспортний засіб AUDI A4, номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, вартістю 116 220 гривень;

- виділено у власність ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на вікна (тип Aluplast ideal 5 system), загальною площею 4.10 кв. м, вартістю 10 гривні 06 копійок, сітки, підвіконники, відливи – 1459 гривень кухонні меблі – 36000 гривень, шафу-купе (забудова сіра) – 7800 гривень, холодильник Whirpool W5911EW – 11699 гривень, поверхню варильну Ventolux VI 64TC – 5999 гривень, духову шафу Gorenje BO 72 E10 – 6720 гривень, витяжку Ventolux Vienna – 3799 гривень, пральну машину Electrolux EW6S326SUI – 8779 гривень;

- виділено у власність ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на транспортний засіб AUDI A6, номерний знак НОМЕР_2 , 2003 року випуску, вартістю 134 096 гривень, та причіп ПАВАМ 112513С, номерний знак НОМЕР_3 , 2020 року випуску, вартістю 16 813 гривень.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на транспортний засіб Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_4 , 1996 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю грошової компенсації замість 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 28 879 гривень 53 копійки.

У решті вимог первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 1536 гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві зазначив попередній розрахунок суми судових витрат, які складаються, зокрема, з понесених ним на час подання зустрічного позову витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 гривень, а його представниця у судовому засіданні до закінчення судових дебатів заявила, що подасть докази, що підтверджують розмір понесених ОСОБА_1 судових витрат в порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 31000 гривень представниця надала договір про надання правничої допомоги № 25/08/22 від 25 серпня 2022 року, додаток до договору від 05 січня 2023 року, акт прийому-передачі послуг від 27 квітня 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 27/04/26 від 27 квітня 2026 року, а також квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про оплату експертизи від 24 березня 2025 року (а. с. 4-7).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, додаткова постанова Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц висловила позицію про те, що в силу принципу змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, що виключає ініціативу суду у вирішенні даного питання.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник Карпук А. С. під час судового розгляду справи відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляли, співмірності цих витрат наданим відповідачу адвокатом послугам не спростовували.

З огляду на вищевказані норми процесуального закону та правові позиції Верховного Суду суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу на суму 31000 гривень є співмірними зі складністю цієї справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду цієї справи судом, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Турійського районного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року зустрічний позов ОСОБА_1 задоволений частково (на 61.97 %), то пропорційно до розміру задоволених зустрічних позовних вимог з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19210,7 гривень.

Щодо витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) виснувала, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

Відтак, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

У цій справі позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просив стягнути на його користь половину вартості проведеного ремонту у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року за клопотанням представниці відповідача ОСОБА_1 – адвоката Талашко І. М., була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

З огляду на те, що в задоволенні зазначеної вище вимоги ОСОБА_1 рішенням суду від 22 квітня 2026 року відмовлено, а висновок експерта № 02/09 від 28 лютого 2026 року не взятий судом до уваги як доказ, оскільки він ґрунтується на припущеннях, не свідчить про істотне збільшення вартості квартири внаслідок виконання ремонтних робіт спільними трудовими та грошовими затратами сторін як подружжя та фактично не пов`язаний з розглядом цієї справи, то суд дійшов висновку, що підстави для розподілу витрат ОСОБА_1 на проведення судової будівельно-технічної експертизи відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 247, 260, 261, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представниці відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 – адвоката Талашко Інни Миколаївни, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

У решті заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивачки: Карпук Андрій Сергійович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6

Представниця відповідача: Талашко Інна Миколаївна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Додаткове рішення складене 06 травня 2026 року.

Головуючий