Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №169/720/22 — Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/720/22

Провадження № 2-др/169/3/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачки за первісним позовом (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 – адвоката Карпука Андрія Сергійовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

27 квітня 2026 року адвокат Карпук А. С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що рішенням Турійського районного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково. Вказуючи, що у зв`язку із судовим розглядом справи ОСОБА_1 понесла судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Карпука А. С. в розмірі 21000 гривень, що підтверджується відповідними документами, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 21000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що згідно з частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви без повідомлення учасників справи, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, суд дійшов такого висновку.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що рішенням Турійського районного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково.

Поділено майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності:

- виділено у власність ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на транспортний засіб AUDI A4, номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, вартістю 116 220 гривень;

- виділено у власність ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на вікна (тип Aluplast ideal 5 system), загальною площею 4.10 кв. м, вартістю 10 гривні 06 копійок, сітки, підвіконники, відливи – 1459 гривень кухонні меблі – 36000 гривень, шафу-купе (забудова сіра) – 7800 гривень, холодильник Whirpool W5911EW – 11699 гривень, поверхню варильну Ventolux VI 64TC – 5999 гривень, духову шафу Gorenje BO 72 E10 – 6720 гривень, витяжку Ventolux Vienna – 3799 гривень, пральну машину Electrolux EW6S326SUI – 8779 гривень;

- виділено у власність ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на транспортний засіб AUDI A6, номерний знак НОМЕР_2 , 2003 року випуску, вартістю 134 096 гривень, та причіп ПАВАМ 112513С, номерний знак НОМЕР_3 , 2020 року випуску, вартістю 16 813 гривень.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на транспортний засіб Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_4 , 1996 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю грошової компенсації замість 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 28 879 гривень 53 копійки.

У решті вимог первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 різницю судових витрат у розмірі 1536 гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила попередній розрахунок суми судових витрат, які складаються, зокрема, з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000 гривень, а її представник у судовому засіданні до закінчення судових дебатів заявив, що подасть докази, що підтверджують розмір понесених позивачкою судових витрат в порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

27 квітня 2026 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 21000 гривень представник позивачки надав договір про надання правничої допомоги від 01 листопада 2022 року, акт прийому-передачі послуг від 27 квітня 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 1/27/04/26 від 27 квітня 2026 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №867 від 02 грудня 2016 року (а. с. 4-8).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже, у випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, додаткова постанова Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц висловила позицію про те, що в силу принципу змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, що виключає ініціативу суду у вирішенні даного питання.

Відповідач та його представниця під час судового розгляду справи відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляли, співмірності цих витрат наданим позивачці адвокатом послугам не спростовували.

З огляду на вищевказані норми процесуального закону та правові позиції Верховного Суду суд дійшов висновку, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу на суму 21000 гривень є співмірними зі складністю цієї справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Таким чином, враховуючи, що позивачка та її представник узгодили розмір гонорару в фіксованій сумі, рішенням Турійського районного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року первісний позов ОСОБА_1 задоволений частково (на 99.72 %), то пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20941,2 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 247, 260, 261, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачки за первісним позовом (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 – адвоката Карпука Андрія Сергійовича, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20941 (двадцять тисяч дев`ятсот сорок одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

У решті заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивачки: Карпук Андрій Сергійович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6

Представниця відповідача: Талашко Інна Миколаївна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Додаткове рішення складене 06 травня 2026 року.

Головуючий