Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №161/2176/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2176/26

Провадження № 2/161/2872/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що 02.04.2024 року між Акціонерним товариством«Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3997213-506, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 53 450,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом строком на 24 місяці.

Кредит надається на власні потреби позичальника в сумі 53 450,00 гривень, шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 Акціонерного товариства«Таскомбанк».

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, у нього утворилася заборгованість в розмірі 98 303,42 гривень, з них тіло кредиту 46 665,43 гривень, проценти за користування кредитом 5,29 гривень, заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 51 632,7 гривень.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.38).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримала копію ухвали про відкриття провадження, та належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи (а.с.42).

Окрім цього, відповідача повідомлено про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду та направлення смс-повідомлення на номер телефону відповідача (а.с.39,44-45).

Відзив на позов відповідачем у визначений в ухвалі суду термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подав письмового відзиву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 02.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг та підписала заяву-договір про надання споживчого кредиту №3997213-506 (а.с.7- 10).

Відповідно до умови кредитного договору №3997213-506 від 02.04.2024 року:

- сума кредиту 50 000,00 (п.1.2.4.);

- строк 24 місяці (п.1.2.6.);

- проценти за користування кредитом 0,01% річних (п.1.2.9.);

-комісія, пов`язана з наданням кредиту, нараховується банком та сплачується позичальником одноразово, під час надання кредиту, в розмірі 6,9 % від суми кредиту, що складає суму 3 450,00 гривень (п.1.2.3.);

- комісія з обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 6,9% від суми кредиту, що дорівнює 3 688,05 гривень щомісячно протягом строку кредиту, за відповідний розрахунковий період (п.1.2.4.).

Отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою про рух коштів (а. с. 15-26).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 98 303,42 гривень, з них тіло кредиту 46 665,43 гривень, проценти за користування кредитом 5,29 гривень, заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 51 632,70 гривень (а.с.14).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 дійсно порушила свої зобов`язання за кредитним договором, а саме: не повернула кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушила приписи частини першої статті 526 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено погашення заборгованості в розмірі 11 064,15 гривень комісії за обслуговування кредиту (а.с.14).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з ОСОБА_1 комісію за обслуговування кредиту у розмірі 51 632,70 грн.

Комісія за надання кредиту передбачена п. 1.2.3 договору та складає 3 450,00 грн.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.

Відповідач, підписуючи кредитний договір, погодилась з цією умовою договору, а тому, виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову в частині стягнення комісії за надання кредиту.

Щодо стягнення додаткової комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Зі змісту Кредитного договору, який укладений між сторонами 02.04.2024 року, встановлено, що відповідачу визначено комісію за обслуговування кредиту у розмірі 6,9 % щомісячно.

Разом з тим, позивачем не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Суд враховує, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору, відтак положення цього пункту щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача комісії за Кредитним договором в розмірі 51 632,7 грн до задоволення не підлягає.

Крім того, суд враховує, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідач, на виконання умов Кредитного договору, сплатила 11 064,15 гривень комісії за обслуговування кредиту.

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що, оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Наведене свідчить, що банк неправомірно зараховував сплачені відповідачем кошти на погашення комісії, а тому такі кошти слід зарахувати на погашення процентів за користування кредитом та тіло кредиту.

Загальний розмір заборгованості відповідача складає 46 670,72 гривень (46 665,43 гривень тіло кредиту + 5,29 гривень відсотки за користування кредитом).

Враховуючи, що ОСОБА_1 сплатила 11 064,15 гривень комісії за обслуговування кредиту, на користь позивача підлягають до стягнення 35 606,57 гривень (46 670,72 гривень - 11 064,15 гривень).

На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 964,35 гривень (35 606,57 гривень х 2 662,40 гривень / 98 303,42 гривень).

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №3997213-506 від 02.04.2024 року у розмірі 35 606 (тридцять п`ять тисяч шістсот шість) гривень 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри 30; код ЄДРПОУ 09806443).

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 05 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова