Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №161/5779/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5779/26

Провадження № 2/161/4007/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судових засідань Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/5779/26 за позовною заявою ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним позовом. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8927364 від 04 квітня 2025 в сумі 27 618,63 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 6 794,83 гривень, сума заборгованості за відсотками – 8 153,80 гривень, сума заборгованості за пенею та штрафами – 12 670,00 гривень; та судові витрати з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив; не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

04 квітня 2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8927364 (а.с. 6-14). Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, ТзОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 споживчий кредит в сумі 7 000,00 гривень. Строк кредиту – 360 днів, стандартна процентна ставка – 1% в день. Штраф за неналежне виконання зобов`язань – 630,00 гривень на 4 день невиконання та по 140 гривень починаючи з 5 дня невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

16 січня 2026 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було договір факторингу № 16012026. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ТзОВ «Авентус Україна» передало за плату, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право грошової вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 8927364 від 04 квітня 2025 року належним чином не виконав. В результаті чого, в нього, згідно розрахунку позивача, мається заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в сумі 27 618,63 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 6 794,83 гривень, сума заборгованості за відсотками – 8 153,80 гривень, сума заборгованості за пенею та штрафами – 12 670,00 гривень.

Суд приймає до уваги заперечення сторони відповідача з наступних підстав.

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд приймає до уваги, що сторона відповідача не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог. В тому числі шляхом надання доказів щодо наявних карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , та надання виписки по них, з метою спростування факту зарахування кредитних коштів.

Однак, всі заперечення відповідача звелися до відсутності доказів щодо отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Крім того, заперечуючи розмір заборгованості за кредитним договором, власного розрахунку заборгованості сторона відповідача суду не надала.

Таким чином, сторона відповідача повністю самоусунулась від обов`язку щодо надання доказів на підтвердження своїх заперечень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про задоволення позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі – 2 662,40 гривень.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 526, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) - 27 618,63 гривень заборгованості за кредитним договором № 8927364 від 04 квітня 2025 року, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 6 794,83 гривень, сума заборгованості за відсотками – 8 153,80 гривень, сума заборгованості за пенею та штрафами – 12 670,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі складено

05 травня 2026 року.

Суддя В.В. Ковтуненко