Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №947/32000/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4910/26

Справа № 947/32000/25

Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Галайчук Ганна Сергіївна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Косіциної В.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 18.01.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договорів про споживчий кредит № 2997364, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 4500,0 грн на умовах визначений договором. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, у зв`язку із чим, станом на дату подання позову заборгованість останнього перед кредитором становить 17955,75 грн.

14.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 68 МЛ згідно умови якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 17955,75 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 18.01.2021 року № 2997364 у розмірі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) коп; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Галайчук Г.С., звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованим відхиленням судом першої інстанції посилань відповідача на наявність пропущеного строку позовної давності, при цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким саме чином введення карантину та/або воєнного стану вплинуло на неможливість подання позову у визначений законом строк. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник також посилається на висновки викладені в постанові Верховного Суду у від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22.

Сторонами не оскаржується рішення в частині укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, нарахування процентів за користування та наявність заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначено, що з урахуванням п. 19 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України, що діяли на моменту подання позовної заяви, позивачем, звертаючись 27.08.2025 року до суду із позовом, не пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не пропущено строк позовної давності, а також у повній мірі доведено факт виконання зобов`язання за кредитним договором 18.01.2021 року №101836884, натомість відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами - не виконав. Доказів зворотного відповідачем надано не було.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 18.01.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 101836884, за яким ТОВ «Мілоан» зобов`язалося передати відповідачу грошові кошти в кредит у розмірі 5 000,0 грн строком на 30 днів, проценти за користування 0,01 відсотків (протягом строку кредитування). Стандартна процентна ставка 5% (застосовується під час пролонгації дії договору).

Зі змісту платіжного доручення від 18.01.2021 року № 37793603 вбачається, що ТОВ «Мілоан» зобов`язання перед ОСОБА_2 за кредитним договором від 18.01.2021 року № 101836884 виконало, перерахувавши на банківську картку вказані грошові кошти.

Згідно відповіді з АТ КБ «ПриватБанк», що надійшла до суду 03.11.2025 року, зазначена в договорі банківська картка емітована на ім`я ОСОБА_2 та 18.01.2021 року на вказану картку зараховано грошову суму у розмірі 5 000,0 грн, платник: переказ коштів, коментар «Viplata zaima Miloan»

14.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 68-МЛ, за яким кредитор відступив новому кредиторові за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у реєстрі боржників, що укладені між кредитором та боржниками, та за яким відступлене право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит від 18.01.2021 року № 101836884, що підтверджується копією витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 14.05.2021 року № 68-МЛ.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване відхиленням судом першої інстанції посилань відповідача на наявність пропущеного строку позовної давності, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

За положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що спірний кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 укладено 18.01.2021 року, строком дії на 30 днів, з можливість з можливістю його подальшої пролонгації, однак вказаний строк згідно п. 2.3.1.2 не може перевищувати 60-ти днів. Також судом встановлено та не заперечується скаржником по справі, строк дії договору неодноразово був продовжений, а саме до 03.05.2021 року.

Із позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду 27.08.2025 року.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, позовна заява надійшла до суду в період, коли строк позовної давності було зупинено, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Пункт 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX містить перелік статтей цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 679/1136/21, від 19.04.2023 року у справі № 199/782/21.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 відмінено з 24 год 00 хв 30.06. 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та відповідно дії на момент звернення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості.

Тобто, вказаними положеннями ЦК України чітко визначено, що визначений ст. 257 строк позовної давності, загальною тривалість у три роки, продовжується на строк дії воєнного стану на території України, а тому відповідно, перебіг строку, який відбувається у період дії воєнного стану, не підлягає зарахуванню при обчисленні строку позовної давності.

Положення п. 19 «Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України виключено на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності № 4434-IX від 14.05.2025 рок. Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Таким чином, з огляду на викладене, зважаючи на дату укладення спірного кредитного договору – 18.01.2021 року та положення п.п. 12, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а також визначений даними положеннями строк на який було продовжено перебіг строку визначеного ст. 257 ЦК України, в тому числі й дату подання позову, колегія суддів приходить до висновку про відхилення доводів апеляційної скарги в даній частині, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача та відмову у задоволені позовних вимог з огляду на пропуск строку позовної давності.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 також відхиляються апеляційним судом, з огляду на різний предмет спору та правові підстави в обґрунтування заявлених вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Галайчук Ганна Сергіївна – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 04 травня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда