Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 27 квітня 2026 р.
Справа: №502/2843/24
Суддя: Кострицький В. В.
Номер провадження: 22-з/813/184/26
Справа № 502/2843/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Романенка Михайла Едуардовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
установив:
В провадженні Одеського апеляційного суду знаходилась апеляційна скарга адвоката Осипенка Артема Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 11 червня 2025 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу Осипенка Артема Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 11 червня 2025 року змінено, зменшено розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» з 34805,00 гривень до 16 200,00 гривень та витрати на правову допомогу з 3000 грн. до 1500 грн..
11 березня 2026 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 щодо вирішення питання стосовно судових витрат, а саме стягнення витрат на правову допомогу.
Мотивуючи подану заяву ОСОБА_2 зазначає, що під час винесення постанови, суд не вирішив питання про судові витрати, а саме витрати на правову допомогу, які поніс позивач під час розгляду справи у суді.
На підтвердження витрат надає договір про надання правничої допомоги від 01.08.2024 №42649746, додаткову угоду №101235182 від 30 вересня 2024 року, детальний опис робіт наданих послуг від 27.10.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг.
Загальний розмір витрат складає 6000 грн.
Не погоджуючись із вказаною заявою відповідача подав заперечення щодо стягнення судових витрат, в якій просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування зазначає, що заявником пропущений строк звернення з вказаною заявою та час витрачений адвокатом не відповідає критерію реальності надання послуг.
Заявлений розмір витрат 6 000 грн. є неспівмірним складності справи та обсягу виконаних робіт, оскільки фактично здійснювались стандартні процесуальні дії (ознайомлення зі скаргою, відзив).
Витрати не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, тому є штучно завищеними.
Також вказує про необхідність залишить таку заяву без розгляду, оскільки заявником пропущений строк звернення з вказаною заявою.
За положенням п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; а також, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву, матеріали цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження№ 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано: договір про надання правничої допомоги від 01.08.2024 №42649746, додаткову угоду №101235182 від 30 вересня 2024 року, детальний опис робіт наданих послуг від 27.10.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг.
Зі змісту договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.08.2024 вбачається, що адвокат Стародуб І.В. зобов`язалась надавати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» правничу допомогу,
У додатковій угоді №101235182 від 30 вересня 2024 року встановлено надання правової допомоги зокрема у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 ..
Пунктом 4.1 договору сторони погодили розмір гонорару згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.8 даного Договору, а також гонорар, який зазначається у п. 4.9. даного Договору.
Відповідно до акту виконаних робіт від 27.10.2025 адвокатом надавались такі послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів – 1 год., вартість 750 грн. за годину; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій 1.5 год., вартість 1500 грн. за годину, всього складає 2250 грн.; складання відзиву 3 год., вартість 1000 грн. за годину, всього 3 000 грн..
Загальна вартість наданих послуг, відповідно до акту, становить 6 000 грн, при цьому в акті зазначено, що послуги виконані в повному обсязі, прийняті клієнтом, а гонорар сплачено при підписанні цього акту.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу шляхом подання відповідного клопотання.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
14 квітня 2026 року представником відповідача подано до апеляційного суду заперечення, у яких зокрема вказано про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.
У вказаних запереченнях зазначив, що вказана сума витрат є необґрунтованою, неспівмірною зі складністю справи та вважає, що вона повинна бути зменшена.
Апеляційний суд частково погоджується з доводами заперечення в частині зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).
У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.
Доводи заперечень про пропуск заявником строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, заявник ще під час апеляційного розгляду, подаючи відзив на апеляційну скаргу, заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та долучив належні докази їх понесення, чим виконав вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо заявлення та підтвердження судових витрат у встановлений процесуальний строк.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розгляд апеляційної скарги здійснювався у письмовому провадженні без виклику учасників справи, у зв`язку з чим перебіг процесуальних строків пов`язується саме з моментом отримання копії судового рішення.
При цьому наявні у справі дані свідчать, що копію постанови апеляційного суду заявник отримав 09.03.2026 через підсистему «Електронний суд», а подання заяви про ухвалення додаткового рішення 11.03.2026 здійснено у межах п`ятиденного строку, встановленого законом. Факт направлення відповідної заяви у зазначену дату також узгоджується з матеріалами справи та підтверджується відомостями електронного документообігу.
Саме по собі посилання сторони на відсутність окремих доказів отримання судового рішення не спростовує наведених обставин, оскільки відповідні відомості містяться в матеріалах справи та інформаційній системі суду.
За таких обставин підстав вважати, що заявником пропущено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, не вбачається, а тому доводи про залишення такої заяви без розгляду є необґрунтованими.
Судом встановлено, що позивачем у суді апеляційної інстанції фактично було надано один процесуальний документ - відзив на апеляційну скаргу, при цьому участі представника у судових засіданнях не відбувалося, справа не відзначалася підвищеною складністю, а а також те, що правова позиція позивача була сформована ще у суді першої інстанції. Такі обставини свідчать про обмежений обсяг наданих правничих послуг.
Крім того, колегія суддів враховує, що за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено, зокрема істотно зменшено розмір заявлених до стягнення вимог, що має значення при визначенні розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами .
Доводи заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат суд вважає обґрунтованими у тій частині, що заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 6000 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності з огляду на характер та обсяг виконаних робіт, а також не може розглядатися як необхідний та пропорційний витратам, пов`язаним із розглядом цієї справи .
Водночас сам по собі факт надання правничої допомоги та підготовки відзиву на апеляційну скаргу підтверджений матеріалами справи, що свідчить про наявність підстав для часткового відшкодування відповідних витрат.
За таких обставин, з урахуванням принципу співмірності, ціни позову, часткового задоволення апеляційної скарги, відсутності складності справи та обмеженого обсягу наданих правничих послуг, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню, у сумі 1 000 грн, що відповідає критеріям розумності та справедливості.
За таких обставин, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 133, 141, 246, 270, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Заяву Романенка Михайла Едуардовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу витрат на правову допомогу – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) судові витрати понесені на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua