Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №487/414/26 — Миколаївський апеляційний суд

05.05.26

22-ц/812/1047/26

Провадження №22-ц/812/1047/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Шурмою Є.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу №487/414/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу, яку постановив Заводський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Скоринчук Катерини Михайлівни у приміщенні цього суду 18 березня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк»(далі – АТ «Ідея Банк», Банк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Сазонова О.М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не відповідає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 05 січня 2026 року із застосунку «ДІЯ» позивачці стало відомо про те, що приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. 12 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження за №67117394 про стягнення з неї на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 134580 грн 43 коп. на підставі виконавчого напису №4405 від 19 серпня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. Проте ні АТ «Ідея Банк», ні приватний нотаріус жодної із вимог (претензій) щодо наявності будь-якого боргу, копій документів, згідно яких виникли боргові зобов`язання, копію договору (правочину), розрахунку заборгованості позивачці не надсилали. Також ОСОБА_1 зазначає, що виплатила відповідачу усі кошти відповідно до графіку погашень та не погоджується з наявністю у неї заборгованісті.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати виконавчий напис №4405 від 19 серпня 2021 року, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 134580 грн 43 коп. таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

30 січня 2026 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду із заявою про заміну сторони (відповідача у справі) правонаступником.

Заява мотивована тим, що 19 грудня 2023 року АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (Фактор) уклали договір факторингу № 19/12-2023 (надалі – Договір факторингу), згідно якого Клієнт передає (відступає) Фактору свої права вимоги, а Фактор набуває права вимоги Клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед Клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, та після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору. Згідно з додатком №1 до договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року - реєстру боржників №3 від 19 грудня 2023 року Клієнт передав, а Фактор прийняв на умовах, визначених Договором, право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року. Таким чином, по кредитному договору №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 р. відбулась заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

Посилаючись на викладене, АТ «Ідея Банк» просив суд замінити у справі №487/414/26 відповідача - АТ «Ідея Банк» на його правонаступника - ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

Представник ОСОБА_1 – Ткач Ю.А. подав заяву, в якій зазначив, що при розгляді вищевказаного клопотання покладається на розсуд суду. В разі його задоволення просив замінити неналежного відповідача АТ «Ідея БАНК» на належного - ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що АТ «Ідея Банк» чи ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» не вживалося заходів щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні №67117394 від 12 жовтня 2021 р., в якому боржником є ОСОБА_1 , в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, відповідно стягувачем у вказаному виконавчому провадженні залишається АТ «Ідея Банк».

Оскільки доказів протилежного суду надано не було, суд дійшов висновку, що саме АТ «Ідея Банк» є належним відповідачем у даній справі.

В апеляційній скарзі АТ «Ідея Банк» просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким замінити відповідача АТ «Ідея Банк» на його правонаступника ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відсутні підстави для заміни відповідача у справі, оскільки кредитор хоч і відступив право вимоги за договором факторингу, але не вжив заходів щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні. АТ «Ідея Банк» звертає увагу суду, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач вважає, що заміна кредитора у зобов`язанні не залежить від заміни сторони у виконавчому провадженні. Крім цього зазначає, що пунктом 4.4 договору факторингу № 19/12-2023 від 19 грудня 2023 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», сторони встановили, що Клієнт зобов`язується у разі одержання Клієнтом будь-яких коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості Боржника та/або інших платежів за Кредитним Договором, право вимоги по якому передане Фактору за цим Договором, перераховувати на користь Фактора суми таких грошових коштів у повному обсязі не пізніше 15 робочих днів з моменту отримання таких коштів Клієнтом. Всі кошти, що надійшли на рахунок АТ «Ідея Банк» на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року перераховані в повному обсязі на користь нового кредитора ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

Учасники справи правом на подання відзиву не скористалися.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до вимог цивільно-процесуального закону.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувана ухвала суду таким вимогам закону відповідає не повною мірою.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася у цій справі з позовом до АТ «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка вказала, що 12 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. відкрито виконавче провадження №67117394 про стягнення з неї на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 134580 грн 43 коп. на підставі виконавчого напису №4405 від 19 серпня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. на кредитному договорі № Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року, який був укладений між АТ «Ідея Банк» та позичальником ОСОБА_1 .

Посилаючись на відсутність заборгованості перед стягувачем - АТ «Ідея Банк» та невідповідність виконавчого напису нотаріуса вимогам статті 87 Закону України «Про нотаріат», позивачка просить визнати виконавчий напис №4405 від 19 серпня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, позивачка ініціює спір щодо законності виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом на кредитному договорі № Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року, а тому пред`явила його як до кредитора .

30 січня 2026 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду із заявою, в якій просить замінити відповідача у справі на належного – правонаступника, яким є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначений Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент вчинення оскаржуваного напису нотаріуса) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, хоча сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про безспірність заборгованості боржника, а тому боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19) та від 16 грудня 2022 року у справі № 639/4029/20 (провадження № 61-16669св21).

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У справі, яка переглядається, позивачка ОСОБА_1 , яка є позичальником (боржником) за кредитним договором № Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року, фактично оспорює право кредитора за цим договором на стягнення заборгованості на підставі вчиненого нотаріусом виконавчого напису.

Представник кредитора за кредитним договором № Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року, відповідача у справі – АТ «Ідея Банк» подав заяву про заміну його на ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» як правонаступника у правовідносинах за вказаним кредитним договором.

Відмовивши у задоволенні вказаної заяви відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що ні заявник ні ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» на вжили заходів до зміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання оскарженого виконавчого напису нотаріуса.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17, правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). Поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (див. також пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (див., наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК України, сформульований у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 59-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц(пункт 69.5), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39)).

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто, правонаступництво прав чи обов`язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов`язанні.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України) до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України). Заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підтвердження правонаступництва ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та переходу до останнього прав та обов`язків кредитора за кредитним договором №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року, укладеним з позичальником ОСОБА_1 , представник АТ «Ідея Банк» надав суду копію договору факторингу № 19/12-2023 (надалі – Договір факторингу), укладеного 19 грудня 2023 року АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (Фактор), згідно якого Клієнт відступає Фактору свої права вимоги, а Фактор набуває права вимоги Клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед Клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, та після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору (пункти 2.1 та 2.2 Договору факторингу) (а.с. 46-49).

Згідно з додатком №1 до договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року - реєстру боржників №3 від 19 грудня 2023 року Клієнт передав, а Фактор прийняв на умовах, визначених Договором, право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року (а.с. 45).

Натомість пунктом 5.1 Договору факторингу передбачено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора, саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно» за умови виконання Фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1 цього договору.

Згідно із пунктом 4.1 Договору факторингу Фактор зобов`язується сплатити Клієнту суму фінансування шляхом перерахування на рахунки Клієнта протягом трьох робочих днів після отримання реєстру Боржників в електронному вигляді та підписання акту приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді та друкованому виді за допомогою сервісу електронного документообігу вчасно.

У справі, що розглядається, відсутні докази на підтвердження виконання ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» умов пункту 4.1 Договору факторингу, якими сторони обумовили момент переходу прав вимоги за цим договором до боржників, а саме – сплати в повному обсязі суми фінансування, передбаченої договором.

Таким чином АТ «Ідея Банк» на довів належними, допустимими доказами, які б суд міг вважати достатніми, що на день розгляду його заяві у справі № 487/414/26 про заміну сторони у справі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року перейшли до іншої особи, тобто що відбулась заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

Саме з таких підстав необхідно відмовити у задоволенні заяви відповідача про заміну його іншою особою у справі.

Колегія суддів вважає хибними висновок суду першої інстанції, який вважав, що не вчинення дій щодо заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні №67117394 про стягнення на користь АТ «Ідея Банк» з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 134580 грн 43 коп. на підставі виконавчого напису №4405 від 19 серпня 2021 року є перешкодою для задоволення заяви АТ «Ідея Банк» про заміну банка на належного відповідача у справі, тому що зазначені судом першої інстанції обставини (невжиття заходів щодо заміни стягувача у виконавчому провадження) не виключає можливість за наявності достатніх та належних доказів заміни сторони у спірних правовідносинах вирішити питання заміни сторони у цивільній справі, що розглядається.

Враховуючи, що суд дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Ідея Банк» про заміну відповідача у справі на належного, але помилився з мотивами такої відмови, неправильно застосувавши положення матеріального та процесуального права щодо правонаступництва, оскаржувана ухвала суду на підставі вимог пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає зміні, з викладенням її мотивувальної частині в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат.

З огляду на висновок щодо суті апеляційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також у суді першої інстанції, слід буде розподілити за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу суду залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

__________________________________________________

Повна постанова складена 06 травня 2026 року