Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №740/6591/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/6591/25

Провадження № 1-кп/740/155/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина об`єднане кримінальне провадження, внесене 29.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275490000263, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівської області, громадянки України, має середню спеціальну освіту, заміжня, на утриманні двоє малолітніх дітей 2016 та 2021 років народження, працює на посаді комірника Ніжинського консервного заводу, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Згідно з вимогами ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов`язана неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, правовий режим власності, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до вимог п.п. 2, 5-1, 16-18 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі – постанова КМУ від 08.05.1993 № 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі – посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є офіційним документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС – територіальних сервісних центрах МВС (далі – територіальні сервісні центри МВС).

Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В» видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний і практичний іспити.

Згідно з п.п. 1.10, 2.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху» (далі – постанова КМУ від 10.05.2001 № 1306) водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Посвідчення водій повинен мати при собі та пред`явити його для перевірки на вимогу поліцейського.

Однак, всупереч вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_4 , вчинила кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян за таких обставин.

За невстановлених досудовим розслідуванням обставин та точного часу, але не пізніше 12.10.2024, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на підроблення офіційного документу, а саме: посвідчення водія з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, остання підшукала невстановлену досудовим розслідуванням особу в соціальній мережі «Facebook», матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, щодо сприяння у виготовленні підроблених документів, після чого остання, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно та маючи єдиний умисел, об`єднавши свої зусилля у взаємообумовлену спільну діяльність, спрямовану на досягнення загального, бажаного для всіх співучасників результату кримінального правопорушення – підроблення документів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, домовились підробити посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою його використання останньою, узгодили зміст виконуваних функцій кожного та деталі виготовлення підробленого документа.

Реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та точного часу, але не пізніше 12.10.2024, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що вона не проходила установленого законом порядку отримання посвідчення водія з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи соціальну мережу «Facebook», надала невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, персональні дані про себе та власне фотозображення в електронній формі, які були використані зазначеною особою для підроблення за невстановлених досудовим розслідуванням обставин посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «В» серії НОМЕР_1 , від 12.10.2024 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нібито виданого ТСЦ 4641, за грошову винагороду в сумі 7 000 тисяч гривень.

Після чого, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та точного часу, але не пізніше 12.10.2024, у відділенні № 3 логістичної компанії «Нова Пошта» за адресою: вул. Шевченка, буд. 128/126, м. Ніжин, Чернігівська область ОСОБА_4 отримала від невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», серії НОМЕР_1 , від 12.10.2024 на своє ім`я - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нібито виданого ТСЦ 4641, тобто офіційний документ, що видається установою, яка має право видавати такий документ, та який надає право керування транспортними засобами, на своє ім`я, завідомо усвідомлюючи, що зазначений документ є підробленим, оскільки вона не вчиняла визначених законодавством дій щодо відповідної підготовки та складення теоретичного і практичного іспитів у територіальних сервісних центрах МВС, після чого стала зберігати підроблене посвідчення при собі з метою подальшого його використання.

29.10.2025 близько 09 год 53 хв ОСОБА_4 , яка перебувала за кермом автомобіля марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , та рухалася за адресою: вул. Шевченка, біля будинку 96-А, м. Ніжин, Чернігівська область, було зупинено уповноваженими працівниками ВРПП Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та на вимогу уповноваженого працівника ВРПП Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області пред`явити для перевірки документи, а саме посвідчення водія, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 , від 12.10.2024 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нібито виданого ТСЦ 4641, у встановленому законом порядку вона не отримувала, надала працівникам поліції Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівської області вищезазначене посвідчення водія, тим самим використала завідомо підроблений документ, який згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-25/15063-ДД від 06.11.2025 не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.

Позиція обвинуваченої

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнала у повному обсязі та підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному розкаявся, засудила свою поведінку та просила призначити покарання у виді штрафу, розстрочивши його сплату.

Оцінка суду

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження письмових доказів. При цьому, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні матеріали, які узгоджуються між собою, суд за таких обставин вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати:

- за ч. 3 ст. 358 КК України як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ, і який надає права, з метою його використання особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Призначення покарання

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться: ч. 3 ст. 358 КК України до нетяжкого злочину, ч. 4 ст. 358 КК України до кримінального проступку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується позитивно, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, до лікаря-нарколога за медичною допомогою не зверталася, заміжня, на утриманні двоє малолітніх дітей, офіційно працевлаштована.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій, зважаючи на положення ст. 67 КК України, судом не встановлено.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обвинувачена вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала повністю, дала правдиві показання, висловила жаль з приводу скоєних неправомірних дій та готовність понести покарання, а також добровільно надала допомогу органам досудового слідства і суду у з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінальних правопорушень, розповівши про обставини, за яких нею було скоєно кримінальні правопорушення, і які органу досудового розслідування відомі не були.

З досудової доповіді Ніжинського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області від 01.05.2026 вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середній, існує можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини, які пом`якшують покарання, в сукупності з зазначеними даними про її особу, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину. Тому є підстави перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного у санкції ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити покарання ОСОБА_4 , з урахуванням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, у виді штрафу, про що просив у судовому засіданні прокурор та обвинувачена, у розмірі, з врахуванням майнового стану останньої, 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи, суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Враховуючи майновий стан обвинуваченої, розмір заробітної плати, про який повідомила обвинувачена, перебування на утриманні двох малолітніх дітей, суд вбачає наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, тому вважає за можливе розстрочити сплату штрафу на п`ять місяців рівними частинами.

На думку суду, таке покарання, за вищенаведених встановлених судом обставин, відповідатиме характеру вчинених дій та їх небезпечності, необхідним, достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів як ним, так іншими особами, та змусить обвинуваченого додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Суд також вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в розмірі 2 228,50 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 369-374, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 53 КК України розстрочити виплату суми штрафу, призначеного цим вироком, у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на п`ять місяців рівними частинами по 3 400 (три тисячі чотириста) гривень щомісячно, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому цей вирок набере законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами вона зобов`язана сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу вона має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. Згідно з ч. 4 ст. 26 КВК України, у разі несплати нею чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 2 228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок.

Речовий доказ у справі

- посвідчення водія водія серії НОМЕР_1 , від 12.10.2024 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зберігається в зачиненому спеціальному пакеті за №CRI 1149564 у матеріалах справи, - залишити у справі.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_6