Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №740/466/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/466/26

Провадження № 1-кп/740/220/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

- прокурор ОСОБА_3 ,

- обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині кримінальне провадження, внесене 05.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270380000008, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Прохори Борзнянського району Чернігівської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, зі слів - проживає у фактичних шлюбних відносинах, працює неофіційно близько одного року в м. Києві (прокладає кабелі; має середньомісячний дохід у розмірі близько 10 000,00 грн), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

установив:

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення згідно з вимогами ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Як визначено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Однак, усупереч вимог вищенаведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) проти правосуддя за наступних обставин.

Так, установлено, що постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 06.03.2025 у справі № 741/19/25, провадження № 3/741/137/25, яка набрала законної сили 18.03.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, про що ОСОБА_4 був достеменно обізнаний.

Достовірно знаючи про наявність постанови Носівського районного суду Чернігівської області від 06.03.2025 у справі № 741/19/25, провадженні № 3/741/137/25, яка набрала законної сили 18.03.2025, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з особистих мотивів, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, на порушення вимог вказаного вище законодавства, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 04.01.2026 о 18 год. 56 хв. по вул. І. Франка, 288, у м. Ніжині Чернігівської області особисто керував автомобілем марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , де у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху автомобіль було зупинено уповноваженими працівниками відділу реагування патрульної поліції Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, якими виявлено та зафіксовано на нагрудну відеокамеру факт керування ОСОБА_4 вищевказаним транспортним засобом, всупереч наявному судовому рішенню.

Указаними діями ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, не оспорював обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які не оспорюються. Надав показання, що дійсно 04.01.2026 близько 7 год. вечора він керував автомобілем марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. І. Франка, 288, у м. Ніжині Чернігівської області, йому потрібно було по особистим справам їхати, і його зупинили працівники поліції. Підтвердив, що він не мав на той час права керування транспортним засобом, і що він обізнаний про постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 06.03.2025 у справі № 741/19/25, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800,00 грн, який він потроху сплачує до цього часу. Розкаювався та шкодував у вчиненому, розуміє, що вчинив неправильно, порушив закон. Просив призначити покарання у виді мінімального штрафу.

Ураховуючи те, що учасниками судового провадження не оспорювалися фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів у справі стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

Оцінивши встановлені у справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Також при призначенні покарання суд ураховує відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він молодого віку, зі слів - проживає у фактичних шлюбних відносинах, працює неофіційно близько одного року в м. Києві, прокладає кабелі, має середньомісячний дохід у розмірі близько 10 000,00 грн, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра - не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше не судимий.

Разом з цим суд ураховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості.

Згідно з досудовою доповіддю органу пробації визначено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства та надано висновок про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

За сукупністю вищенаведених обставин, ураховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також позицію сторін кримінального провадження щодо виду і міри покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України в межах, установлених у санкції вказаної частини статті КК України, а саме у виді штрафу.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався. Процесуальні витрати - відсутні. Питання щодо документа слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. 369 - 371, 373, 374, 376 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Документ – компакт-диск dvd-r з відеофайлами з інформацією про подію - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1