Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №736/243/26 — Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/243/26

Номер провадження 2/736/334/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Кутового Ю.С.,

при секретарі – Батюк Я.С.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань суду у м. Корюківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корюківської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно. Просить визнати за ним право власності на гараж гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив, у якому він не заперечував проти задоволення позову.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верхолісся, Корюківського району Чернігівської області, що підтверджується паспортом.

Рішенням виконавчого комітету Корюківської міської Ради народних депутатів №146 від 30.08.1988 року позивачу була виділена земельна ділянка між АДРЕСА_1 - 30/VIII від 30.08.2024 року) та АДРЕСА_2 , для будівництва гаража. Дозвіл на проведення робіт по будівництву гаража не зберігся, але є план забудови земельної ділянки, який видавався відповідно до дозволу.

Побудований гараж було в 1988 році, з того часу позивач вільно користується гаражем, але в експлуатацію його не здав, як того вимагало чинне на той час законодавство, тому за ним не було зареєстровано право власності, як за забудовником, на збудований гараж/

Зараз позивач вирішив узаконити побудований гараж, для цього звернувся до Корюківської міської ради Чернігівської області, де мав намір написати заяву до виконавчого комітету міської ради для визнання права власності на побудований гараж, але в міській раді проінформували, що вирішення таких питань не відноситься зараз до компетенції виконавчого комітету міської ради.

Державний реєстратор роз`яснив, що відповідно до Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» стосується лише житлових будинків, а не господарських будівель та гаражів, тому не може зареєструвати моє право власності на гараж, також він повідомив про відсутній акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва гаражу.

Позивач подав заява до Архівного відділу Корюківської районної державної адміністрації, для отримання довідки про збереження дозволу про початок будівництва, але архівна установа надала довідку від 23.01.2026р. №В-76, де вказує, що зберігається тільки рішення №146 від 30.08.1988р. про виділення земельної ділянки для будівництва гаража.

Відповідно до ч. 1,2,5 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Земельна ділянка, на якій розташований гараж № НОМЕР_2 , на даний час не приватизована, належить міській раді, позивач є землекористувачем земельної ділянки, на якій побудований ним гараж, земельна ділянка надавалась на законних підставах.

Отже, позивач позбавлений можливість вирішити питання про право власності на побудований гараж позасудовим шляхом, гараж вважається самовільним будівництвом, бо він не введений в експлуатацію у передбачені законом строки, зараз у нього відсутня можливість ввести його в експлуатацію та отримати право власності, бо така процедура на даний час законом не передбачена.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов до суду про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Той факт, що саме позивач є забудовником та фактичним власником побудованого гаража, підтверджується документально а саме: довідкою Комунального підприємства «РАМПА» Корюківське бюро технічної інвентаризації про гараж та його вартість; технічний паспорт на гараж; копія рішення №146 від 30.08.1988 року виконавчого комітету Корюківської міської Ради народних депутатів про виділення позивачу земельної ділянки; план забудови земельної ділянки.

Згідно довідки Комунального підприємства «РАМПА» Корюківське бюро технічної інвентаризації, гараж має 100% готовності та 20% зносу, загальна площа гаражу становить 29,4 м.кв., його загальна інвентарна вартість становить 50178 грн. Станом на 31.12.2012 року власність не зареєстровано.

Зважаючи на викладене вище, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в підготовчому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги не суперечать вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 665,60 грн.

Решту сплаченого судового збору залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 376, 392 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 11, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) уродженцем с. Верхолісся, Корюківського району Чернігівської області, право власності на гараж № НОМЕР_4 .

Повернути позивачу ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , виданий Корюківським РВ УМВС України в Чернігівській області 04.03.1996 року, з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 5 від 02.02.2026 року, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Решту сплаченого судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.С.Кутовий